«Вітаємо в пеклі»: навіщо потрібні конкурси краси в університетах

Скандал у Київському політехнічному інституті, де студентки оприлюднили фотографії в спідній білизні до конкурсу краси, дав привід знову заговорити про доцільність таких змагань загалом. Організаторка фотосесії Ліза Татарина запевняє: дівчата не мали на меті нічого аморального і ніхто не вправі соромити їхній вибір. Натомість представниці феміністичного руху засуджують конкурси краси в університетах загалом як такі, що суперечать задачі вищих навчальних закладів.

Наразі в Instagram-акаунті студентської ради Фізико-математичного факультету Київського політехнічного інституту немає нічого, що могло б спричинити бурхливу дискусію (та й саму сторінку наразі відкрити неможливо).

Однак ще нещодавно там були опубліковані світлини і відео з фотосесії, скріншоти яких розлетілися по соцмережах.

На початку квітня на сторінці з’явилися фото учасниць конкурсу «Міс ФМФ», які позували в спідній білизні, портупеях і з батогами.

Підписи під світлинами свідчили, що дівчата обрали тематикою фотосесії сім смертних гріхів у християнстві, проте користувачі соцмереж сконцентрувалися на самих образах.

Деякі феміністичні організації сприйняли фотосесію як таку, що об’єктивізує жінок. Зокрема громадська організація «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних» оприлюднила заяву, в якій засудила публікацію такого контенту.

Схожу думку має й народна депутатка з фракції «Блок Петра Порошенка» Ірина Суслова, яка лобіює рівність прав чоловіків і жінок у Верховній Раді. Парламентарка висловила побоювання, що фотографії дівчат у спідній білизні шкодитимуть уявленню про те, яке місце займають студентки в українських університетах.

«Тепер КПІ буде більше знаний голими сідницями, ніж науковими досягненнями! А в декого може скластись враження, що в нас всі виші виставляють студенток на огляд, як худобу на базарі! Й після цього ми дивуємось масштабам секс-туризму, сексизму, торгівлі людьми і домашнього насильства», – пише Суслова.

Депутатка додала, що спрямувала звернення до Міністерства освіти і науки та керівництва Київської політехніки.

Згодом наявність такого звернення Радіо Свобода підтвердила директорка Інституту гендерних досліджень Марфа Скорик.

Жінка має право вдягати все – Татарина

Організаторка фотосесії й самого конкурсу, голова студентської ради фізико-математичного факультету Ліза Татарина натомість стверджує, що світлини не мали жодного еротичного підтексту, натомість образи студенток символізували складність навчання на фізико-математичному факультеті.

«На фізматі реально дуже важко вчитися, жахливо важкі сесії, величезна кількість розрахунків, контрольних робіт, дійсно важко. І ми вирішили в жартівливій формі це подати – welcome to hell (англ. – «вітаємо в пеклі»). Дівчата в першому образі – дияволиці. Ми це все разом обговорювали і разом вигадували. Дияволиці – вони з рогами й батогами. Деякі приписують цьому якусь тематику БДСМ, але ми не задумували БДСМ. Якщо якісь збочені люди так подумали, то це їхні проблеми. Ми за це не відповідаємо… Друга фотосесія в портупеях і боді – кожна дівчинка рандомно витягнула собі «гріх» і сама придумала, як обіграти свій образ, свою ідею для фотосесії», – каже студентка.

Вона підтвердила, що серед учасниць конкурсу були неповнолітні, проте запевняє: їхні батьки знали про участь і не заперечували. Наразі дівчина скаржиться на те, що хтось зламав Instagram-акаунт студради, а через тиск керівництва університету фотографії та відео з фотосесії довелося видалити.

Читайте також: «Вчися, як дівчинка»: як в Україні створюють освіту без дискримінації​

Водночас Татарина підкреслює, що фотосесія призначалася передусім для студентів і студенток, які не побачили в ній нічого аморального, а конкурс – нагода для дівчат «відчути себе королевами». При цьому організація конкурсу краси для дівчат і хлопців входить в обов’язки голови студради. Дівчина наполягає на тому, що жінки мають право вдягатися так, як хочуть, і не бути за це присоромленими.

«Я вважаю, що жінка має право вдягати все, що завгодно, або взагалі нічого не вдягати, і ніхто не має права ставити на неї тавро. Ми живемо в 21 сторіччі, питання – якби я зробила таку фотосесію для чоловіків, з батогами, рогами і в трусах, як ви вважаєте, чи був би такий хайп? Ні. Чому чоловіки можуть, а жінки – ні?», – питає студентка.

Краса намагається рятувати світ

Конкурси краси серед жінок – вже традиційні змагання, яке відбувається на різних рівнях: від шкіл і університетів до країн і всього світу. З одного боку, учасниць оцінюють в тому числі і за їхньою соціальною активністю, а переможниці займаються благодійністю. Наприклад, організація «Міс Всесвіт», яка влаштовує однойменний конкурс, зокрема долучається до боротьби зі СНІДом, а переможниці іншого конкурсу, «Міс Світу», долучаються до благодійних акцій по всій земній кулі.

З іншого ж, змагання критикують як такі, що дискримінують жінок та ставлять на перше місце їхню зовнішність. І останніми роками формати конкурсів реагують на критику.

«Мене звати Мелоді Кальдерон, я представляю регіон Ла Лібертад. Мої параметри: 81% нападів на дівчат, молодших за п’ять років, здійснюють люди, наближені до їхніх родин», – сказала одна з учасниць конкурсу «Міс Перу-2018» зі сцени восени 2017 року.

Тоді всі молоді перуанки, які змагалися за право представляти південноамериканську країну на міжнародному змаганні, замість своїх модельних параметрів (бюст, талія, стегна) назвали цифри, які свідчили про масштаби порушень прав жінок у Перу. А дефіле в купальниках пройшло на тлі газетних повідомлень про вбивства та напади на жінок.

Читайте також: Конкурс «Міс Україна» дискримінує переможницю Дідусенко, решту учасниць і жінок загалом – Мельниченко

Дискусію навколо конкурсів краси в Україні спровокував скандал минулого року. Переможницю «Міс Україна-2018» Вероніку Дідусенко дискваліфікували через те, що вона виявилася розлученою і мала дитину.

Окрім того, чи мала Дідусенко право претендувати на титул «міс», громадськість обговорювала і доцільність таких конкурсів загалом. Представниці феміністичного руху схильні відповідати негативно.

Директорка Київського інституту гендерних досліджень Марфа Скорик, коментуючи ситуацію в КПІ, вбачає в ній прояв «радісного традиціоналізму» – так вона називає своєрідну реакцію на примусове працевлаштування жінок за часів Радянського Союзу.

«Для дуже багатьох жінок, особливо старшого віку, сидіння вдома для їхніх доньок – це обожнюваний варіант, вони їх до того готують, вони їх так вирощують, «щоб моя донечка стала нарешті принцескою і не тягнула оці три ярма, як мати й бабуся». З іншого боку, реалії нашого життя не дозволяють бути «принцесками» такій масі дівчат, як їх до того готують, і це великий ресурс до проституювання», – каже вона в розмові з Радіо Свобода.

З іншого боку, участь у конкурсах краси дослідниця пояснює тим, що це один із небагатьох дозволених суспільством спосіб для жінки публічно показати себе.

«Мотивація в цих конкурсах у дівчат – це справді виявити свою суб’єктність, бути суб’єктами, а не об’єктами, виявити свою сексуальність у межах, які суспільством дозволені, у вузькому коридорі цих конкурсів, але можливість скористатися їм, дівчатам, з цього самопрояву, дуже вузьку. Не вони скористаються результатами. Вони будуть об’єктивовані і понесуть із того більше втрат, ніж очікувати», – прогнозує Скорик.

Соціальна діяльність замість купальників у Могилянці

Бажання студенток бути суб’єктами, а не об’єктами в різних університетах обстоюють по-різному. Наприклад, на конкурсі «Могилянська міс» у Києво-Могилянській академії цьогоріч вперше скасували дефіле в купальниках. Одна з організаторок заходу і переможниця конкурсу 2017 року Дар’я Бичкова розповідає, що від конкурсу купальників хотіли відмовитися ще два роки тому.

«Багато дівчат також були проти, але тоді організатори сказали, що ні, так має бути, так було і залишиться. Але, оскільки цього року в мене були «тоталітарні» права і можливості на правах організатора і чинної міс (НаУКМА – ред.) зробити спробу його прибрати, це підтримали. Мабуть, 90% студентів Могилянки, які до мене підходили щодо цього питання потім, сказали: «О, круто, це правильно, так і має бути», – каже вона.

Студентка четвертого курсу пояснює: від цієї складової конкурсу відмовилися саме тому, що учасниць можна оцінювати і за іншими критеріями, зокрема соціальною активністю. Натомість конкурс купальників, каже Дар’я, не має доданої вартості, окрім «заманювання чоловічої аудиторії».

«Казали (критики скасування – ред.): «Як? На що буде приходити й дивитися чоловіча аудиторія, їм взагалі буде нецікаво!». Тоді нам не потрібна ця аудиторія. Нам потрібна аудиторія, яка буде дивитися на різнопланових, різнобічних дівчат, кожна з яких у процесі конкурсу вдосконалюється в різних сферах. І для цього ми започаткували цього року – раніше в «Міс» цього ніколи не було – тепер вони до конкурсу мають розробити і втілити маленькі власні соціальні проекти власні».

Соціальна складова, додає Бичкова, стане для оцінювання учасниць не менш важливою, ніж вміння ходити на підборах і особиста харизма. Наводячи приклади благодійних проектів учасниць «Міс Україна», дівчина висловлює думку, що конкурси краси сьогодні – не тільки про красу, а й про самореалізацію.

Марфа Скорик, своєю чергою, в конструктивний варіант подібних змагань не вірить. Втім, вона не очікує, що вони найближчим часом себе вичерпають.

«Під яким би соусом учасниць не подали – черниць чи медсестричок – все одно сутність цього конкурсу лишиться дуже чіткою і однозначною. Вас відієрархізують, оберуть себе вас кращу. Але, з іншого боку, я не думаю, що їх можна буде припинити. Єдине, що, я б не заохочувала і запроваджувала санкції на підтримку щодо інституцій, які їх підтримують і легітимізують у себе. Не задача вишу займатися такими речами», – підсумовує вона.

Натомість, додає дослідниця, університети мають докладати зусиль для того, щоб створити для студентів обох статей рівні можливості і умови для навчання.