Коли агресивна імперія відчуває відсутність власної ідентичності – це велика проблема для неї і небезпека для її сусідів, наголошує газета «День». Йдеться, насамперед, про гостру кризу національної ідентичності росіян. Бо коли власна історія непрояснена, туманна, походження власної нації є, щонайменше, дискусійним – виникає непереборне бажання викрасти, присвоїти, рейдерськи захопити історію чужу, зокрема, українську, щоб зробити власну історію тривалішою на бозна-скільки століть.
Показовим тут є останній виступ Володимира Путіна в інтерв’ю ТАСС, де господар Кремля знову реанімував побитий часом імперський міф про те, що українці і росіяни, мовляв, «єдиний народ» і стверджував, що до ХІІІ століття не було жодних відмінностей у мові тогочасних росіян та українців.
Газетярі радять почитати Путіну історика Василя Ключевського, який «першим великоросіянином» вважав Андрія Боголюбського, ката й руйнівника Києва 1169 року. А де ж були «великороси» раніше цього часу? Той же Ключевський виводив генетичне коріння росіян із трьох джерел: фіно-угорські народи Залісся; потужний тюрко-монгольський вплив ХІІІ століття; асимільовані і перетворені слов’янські племена.
Водночас, за твердженням видання, чинна влада України надто кволо реагує на путінську анексію української історії. Замість ідеологічної протидії відвертому політичному реваншизму Путіна, МЗС України взагалі промовчало, а в Офісі президента заявили, що «російсько-українські відносини не повинні визначатися геополітичними амбіціями окремих лідерів».
Подібна реакція не може не стимулювати ворога до подальшої атаки на українську історію, яка є своєрідною артпідготовкою до реального військового наступу і захоплення територій. Україна це вже проходила, і мала б зробити висновки для протидії. Було б бажання у влади вчитися… Про це йдеться в статті «Путіну потрібен вчитель історії».
Протидіяти гібридній війні з боку Росії Україні доводиться не лише в окопах на фронті, а й у радіо- та телеефірах. І боротьба за мізки українців триває повсякчас. Проте, як пише газета «Україна молода», нова влада або цього не розуміє, або ж свідомо підігрує окупантам. Адже як інакше можна пояснити тривожний факт, озвучений екссекретарем Ради нацiональної безпеки та оборони України Олександром Турчиновим, який заявив, що встановлені при «старій» владі системи для блокування російського сигналу близько півроку тому припинили свою дію, хоча «глушилки» взагалі повинні були встановити вздовж усього кордону з Росією.
Хто дав команду відключити навіть ті нечисельні системи для блокування російського сигналу – невідомо. Нині значна частина Луганської та Донецької областей, підконтрольна Україні, може приймати не лише російське телебачення, а й, за висловом газетярів, скажені сепаратистські канали, де взагалі просто якесь психічно нездорове марення транслюють.
На думку екссекретаря РНБО, саме з інформаційної підготовки населення починаються всі військові операції Росії. Докладніше йдеться в статті «Сепарів» вам у «ящик».
«Слуги народу» переділили Київщину навпіл між Дубінським та Культенком». У статті під таким заголовком газета «Україна молода» стверджує, що на місцеві вибори між народними депутатами від «Слуг народу» Олександром Дубінським та Артемом Культенком Зе-команда поділила Київську область порівну – кожному по 50%. Дубінського видання називає креатурою олігарха Ігоря Коломойського, а Культенка пов’язують із главою Офісу президента Андрієм Єрмаком.
Власне, приклад Київської області показовий для всієї України, наголошує авторка статті Ярина Корчинська. Приблизно такі розклади – поділи на вибори до місцевих рад – будуть проглядатись у кожній області, хоча зона покриття, ймовірно, буде меншою, бо ж кожен регіон, окрім ваги правлячої сили, має ще й тягар власної впливової еліти. Саме місцеві «князьки» надають економічну тональність кожному регіону.
В цьому ж числі «Україна молода» пише про ймовірність, що місцеві вибори пройдуть за планом Кабміну. Законопроєкт Кабінету міністрів про адміністративно-територіальний поділ, автором котрого є прем’єр-міністр Олексій Гончарук, дає право уряду створювати та ліквідовувати державні адміністрації, котрі на рівні областей та районів майже повністю замінюють собою органи самоврядування.
Кабміну відтепер належатиме виняткове право самостійно визначати громади та їхні межі. Усі ці зміни потягнуть за собою позачергові місцеві вибори (рад, мерів, сільських, селищних голів) в окремих адміністративно-територіальних одиницях або, можливо, по всій Україні.
І, незважаючи на очікування, в законопроєкті немає жодного слова про об’єднані територіальні громади, створення котрих є одним із ключових елементів децентралізації для нинішнього та попереднього Кабмінів. На цьому наголошується в статті «Кінець децентралізації? Гончарук хоче віддати уряду владу на місцях».
