Білоруська служба Радіо Свобода
На початку цього місяця один із провідних представників білоруської опозиції у вигнанні описав «ідеальний сценарій» онлайн-виборів до Координаційної ради – тіньового парламенту, створеного супротивниками авторитарного лідера Олександра Лукашенка: уявімо, що проголосували 1 мільйон людей.
Як припустив Павло Латушко, це змусило б Лукашенка зважати на демократичну опозицію та спонукало б західні уряди активніше відстоювати її інтереси «у відносинах із режимом, який узурпував владу» в Білорусі.
«Чи вплинули б ці вибори на внутрішньополітичну ситуацію в Білорусі? Звичайно», – написав він у блозі для білоруської служби Радіо Свобода.
Втім, реальність далека від ідеалу: за сім днів голосування, що завершилося 19 травня, у виборах до Координаційної ради взяли участь лише 2 113 громадян Білорусі – проти приблизно 6 700 на попередніх виборах у 2024 році.
Порушене масштабними DDoS-атаками, в яких організатори підозрюють участь держави, та ускладнене низькою зацікавленістю всередині Білорусі, це голосування стало показовим прикладом глибоких проблем опозиції через шість років після президентських виборів, які спричинили масові протести проти фальсифікацій та жорстоких репресій, наслідки яких відчутні й досі.
«Провал виборів є симптомом загальної кризи білоруської опозиції. А водночас – невід’ємною частиною білоруської екзистенційної кризи», – написав політичний аналітик Валер Карбалевич у статті від 19 травня для білоруської служби Радіо Свобода.
Це відображає розчаровуючий спад опозиції за роки, що минули з тих бурхливих днів, коли безпрецедентні натовпи збиралися на підтримку Світлани Тихановської, яка стала кандидаткою від опозиції і, на думку її прихильників, перемогла б Лукашенка, якби результати виборів не були сфальсифіковані державою.
«Політичне виживання»
Важко переоцінити настрої, що панували напередодні виборів, коли здавалося, що білоруси можуть усунути Лукашенка, який з 1994 року продовжував своє правління завдяки численним виборам і референдумам, які за кордоном широко засуджували як недемократичні або відверто фальсифіковані.
Сьогодні ситуація значно гірша.
Створена у 2020 році, Координаційна рада мала допомогти Лукашенку передати владу опозиції. Нині ж жоден із її делегатів не перебуває в Білорусі – майже всі представники демократичної опозиції або були змушені виїхати, або втекли з країни, а багато тих, хто залишився, перебувають у в’язницях.
«Ставка на крах Олександра Лукашенка через внутрішні причини виявилася марною. Ситуація стабілізувалася, а авторитаризм переростає в тоталітаризм. Постійний терор унеможливив реальну політичну діяльність супротивників режиму всередині країни, – написав Карбалевич. – За відсутності реальних перспектив демократизації в Білорусі, головним завданням сил у вигнанні є політичне виживання».
Вибори до Координаційної ради не викликали значного інтересу серед громадян країни з населенням 9 мільйонів.
Ймовірно, частково через страх переслідувань: попри пропаганду, яка зображає раду як «беззубу структуру», що «ні на що не впливає», уряд Лукашенка «розпочав запеклу боротьбу проти виборчої кампанії», – написав Карбалевич в окремому аналізі під час голосування.
Наприкінці квітня КДБ, як і досі називають головну білоруську спецслужбу, визнав списки кандидатів «екстремістськими формуваннями» – участь у голосуванні після цього загрожувала кримінальною відповідальністю. На початку травня також відбулися масові обшуки у родичів кандидатів, які залишаються в Білорусі.
Потім почалися складні, тривалі DDoS-атаки на сайт виборів, що змусили організаторів спочатку відкласти початок голосування на один день, до 12 травня, а потім перенести його на іншу платформу.
Коаліція Латушко та руху «За свободу» здобула найбільшу підтримку – близько 42 відсотків. Вісім із дев’яти політичних об’єднань, що брали участь, пройшли до ради, подолавши 3-відсотковий бар’єр.
«Справжні опоненти»
Якщо в зусиллях держави придушити кампанію є якийсь плюс для опозиції, то це те, що негативна увага свідчить, що «Лукашенко сприймає ці інституції як справжніх опонентів», – сказав Карбалевич про Координаційну раду, що налічує 80 членів, та Об’єднаний перехідний уряд – виконавчу гілку влади, створену Тихановською, лідеркою опозиції у вигнанні.
«Існування цих «тіньових» структур надає опозиції за кордоном певної легітимності, – сказав він. – І цей факт, значною мірою, об’єктивно делегітимізує Лукашенка та його режим».
Однак, незалежно від втручання держави, низька явка на виборах до Координаційної ради викликає сумніви щодо актуальності цих інституцій, особливо всередині Білорусі, кажуть аналітики.
Водночас Тихановську та її команду також критикують за надмірну зосередженість на зв’язках з іноземними урядами та організаціями, нехтуючи при цьому проблемами, з якими стикаються громадяни всередині Білорусі.
Тихановська відкидає ці закиди. Але важко заперечувати існування проблеми, пов’язаної з перспективами демократичної опозиції за кордоном: єдність 2020 року відходить у минуле, а розбіжності всередині опозиції означають, що майбутнє є невизначеним.
Кіт, ходулі та прикольні плакати: креатив на протестах у Білорусі (фотогалерея)
Напередодні виборів у серпні того року Тихановська – на той момент учителька без політичного досвіду – стала кандидаткою від опозиції після того, як Лукашенко спробував розчистити собі шлях до нового терміну, заборонивши потенційним суперникам брати участь у виборах.
У деяких випадках – зокрема щодо її чоловіка, популярного відеоблогера Сергія Тихановського, який говорив про те, щоб розчавити «таргана» Лукашенка – це було зроблено шляхом ув’язнення його за звинуваченнями, які критики вважають сфабрикованими.
Звільнення політичних в’язнів
Тихановський – серед кількох опозиційних діячів, звільнених і вивезених із Білорусі в межах домовленостей зі США після початку нового терміну президента Дональда Трампа.
Серед інших звільнених – Віктор Бабарико, банкір, який мав намір балотуватися у 2020 році, але був заарештований у червні того ж року, та Марія Колесникова, яка очолювала передвиборчу кампанію Бабарики, об’єднала сили з Тихановською після його ув’язнення і сама була заарештована у вересні того ж року.
Колесникова, Бабарико та Тихановський після свого звільнення тримаються подалі від Координаційної ради, відмовившись балотуватися на виборах – це ознака того, що сили, які колись об’єднала спільна справа, зараз, можливо, йдуть різними шляхами.
Є також ознаки напруженості між подружжям, яке прихильники вважали першою парою Білорусі, якби вибори 2020 року були чесними, а критики звинувачують Тихановського в підриві команди його дружини.
Іронічно, що звільнення Колесникової, Бабарико, Тихановського та сотень інших, яких вважають політичними в’язнями, вказує на ще один виклик для білоруської опозиції за кордоном: взаємодію США з Лукашенком.
За керівництва спеціального посланця Джона Коула, який очолює американську дипломатію, Білорусь звільнила близько 500 в’язнів з моменту вступу Трампа на президентську посаду в січні 2025 року в обмін на суттєве послаблення санкцій США, зокрема щодо білоруських калійних компаній.
Ще одним сигналом потепління став масовий протестантський з’їзд у Мінську 16–17 травня, на якому виступив Франклін Грем, видатний американський проповідник, який очолював молитву на церемонії інавгурації Трампа.
Коул дав зрозуміти, що веде жорсткі переговори з Лукашенком, попередивши авторитарного лідера на одній із зустрічей, що той «сидить за столом поганих хлопців» разом із «Кубою, Венесуелою, Іраном, Китаєм», і заявивши, що Білорусь має «почати поводитися як нормальна країна», якщо хоче «сидіти за столом переможців».
Нормалізація відносин зі Сполученими Штатами – розірваних у 2008 році Білоруссю, але які зараз вважаються бажаною нагородою для Лукашенка, навіть попри зміцнення військових зв’язків Мінська з Москвою – не відбулася. Але людина, яку колись називали «останнім диктатором Європи», може вважати, що новий діалог із Вашингтоном допоможе їй повернути легітимність в очах Заходу.
Тим часом Європейський Союз може скоротити фінансування білоруської опозиції.
Раніше цього місяця Латушко повідомив білоруській службі Радіо Свобода, що наступного року Брюссель скоротить підтримку з 30 до 15 мільйонів євро. Два джерела в ЄС згодом повідомили Радіо Свобода, що фінансування буде дещо скорочено, але навряд чи його зменшать удвічі.
Форум