Розведення військ і створення зон безпеки на лінії фронту – одна з угод, які досягли в Мінську, але досі не втілили в життя. Після обрання Володимира Зеленського президентом і оновлення української делегації на переговорах – відведення військ знову на порядку денному. Що про це думають на лінії розмежування і чи стане розведення в Станиці Луганській першим етапом реального припинення вогню на Донбасі? Розбиралися журналісти спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Щодня 10 тисяч людей пішки перетинають лінію розмежування у Станиці Луганській. Більшість з них – літні люди. Вони жаліються – часто у чергах доводиться стояти 5 годин, а то й більше.
«Рачки ліземо, там же ж трап, ні, ну ви що, з глузду з’їхати. Не можна хіба міст зробити… Україна чи, ви що, це дурдом. Це Чумацький шлях, мені бабуся розказувала, сто років тому по сіль люди ходили, а ми за чим ходимо? Знущаються над людьми», – розповідає журналістам бабуся, що переходила міст.
Зі зворотного від КПВВ боку – територія, яку контролюють бойовики. Недалеко від Станиці – село Миколаївка. Поруч із нею – колишнє дачне селище. У розпал літа тут ні душі – занедбані дитячі майданчики, розруха і оголошення про те, що в будинках порожньо.
Я цього не розумію, мені лиш би не вбивали, не стріляйте, дітей не вбивайтеЖителька непідконтрольних Україні територій
Станиця Луганська, змучене війною передмістя Луганська, знову на слуху на переговорах в Мінську. В Станиці вкотре запланували розвести війська ЗСУ і бойовиків. Жителі непідконтрольних територій на камеру кажуть – не розуміють подробиць Мінського процесу, їх хвилюють більш зрозумілі, наближені до реального життя, речі. Подекуди – повторюють меседжі російської пропаганди.
«Я цього не розумію, мені лиш би не вбивали, не стріляйте, дітей не вбивайте і їдьте ви… Оце чую, що із Західної України, хай їдуть додому, хай люди миряться», – каже журналістам «Донбас.Реалії» жінка з непідконтрольних Україні територій.
«Стріляють прямо перед нами» – військовий ЗСУ
Історії з відведенням військ вже три роки. Українська армія і бойовики в районі КПВВ повинні були відійти від займаних позицій на 1 кілометр углиб. В цілому відведення військ погодили на трьох ділянках фронту.
Восени 2016 року зони безпеки створили в районі Богданівки Донецької області. А також в Золотому Луганської області. В Станиці Луганській розведення сторін зривалося десятки разів. Зараз українську армію і бойовиків тут розділяє зруйнований міст через річку Сіверський Донець.
Головна умова для відводу військ – 7 днів тиші. Українські військові запевняють – бойовики постійно порушують ці домовленості. Військовий ЗСУ В’ячеслав показує свіжі сліди від куль на бетоні і колодах.
«А стріляють прямо перед нами, тут 380 метрів, небагато, будь-яка стрілецька зброя дозволить дістати», – каже він.
Обстріл, який зірвав розведення військ 10 червня зафіксований і в звіті місії ОБСЄ.
«9 червня на ділянці розведення в районі Станиці Луганської спостерігачі бачили 7 свіжих пробоїн: 6 пробоїн у військовому загородженні з південної сторони передової позиції Збройних сил України та 1 пробоїну в південній стороні дерев'яної колоди на спостережному пункті. За оцінкою СММ, усі пробоїни утворилися внаслідок вогню зі стрілецької зброї з південного напрямку», – йдеться у звіті місії.
«Розведення сил» на камеру?
10 червня бойовики на камери підконтрольним їм телеканалів показово починали відводити війська. З телевізорів на тимчасово непідконтрольній Україні території лунало, що Україна нібито знову зірвала розведення сил на КПВВ «Станиця Луганська», у той час коли бойовики запускали «сигнальну ракету про готовність до розведення сил».
Військовослужбовець Збройних сил України, який в той день був на посту КПВВ «Станиця Луганська» В’ячеслав розповідає, що йому вдалося побачити.
«О п’ятій ранку приїхали машина з російськими військовими, форма нова, начищені, вибриті, берці почищені, привезли боєприпаси ті самі, ящики, вивантажили з машини, кулемет вивантажили і машина від’їхала, приїхала камера, зняли показово як на цю машину під’їхали, завантажили ці самі боєприпаси, кулемет, сіли і поїхали, все», – каже військовослужбовець ЗСУ.
Показово, що навіть в Богданівці і Золотому, де три роки тому вдалося створити зони безпеки, очікуваного ефекту вони не принесли. Місія ОБСЄ чи не кожен день фіксує там обстріли.
Ми тільки звідси «знімемося», вони сюди ж зайдуть, їм все одно, їм би шмат території «відхапати»Військовослужбовець ЗСУ
У підсумку в районі Золотого влітку минулого року ЗСУ повернули під свій контроль район, який місцеві називають «шахта Батьківщина», а потім зайшли в сусідній хутір Вільний. Як результат, сторони не тільки не віддалилися один від одного, а стали ще ближче.
«Нам накажуть – ми зробимо, але з того боку ніхто не буде ні дивитися, ні рахуватися з якимись-то рішеннями. Ми тільки звідси «знімемося», вони сюди ж зайдуть, їм все одно, їм би шмат території «відхапати», це як не знаю, як «добрий вечір», – розповідає український військовий.
Міст і перемир’я
За словами українських представників у тристоронній контактній групі в Мінську, розведення сторін у Станиці Луганській дозволить відновити міст, який щодня перетинають тисячі людей. З іншого боку українські військові побоюються, що тоді бойовики, використовуючи бронетехніку, можуть спробувати увійти в населений пункт, і закріпитися там.
«Скільки ми чули про ініціативи української сторони, яка озвучувалася в Мінську, про припинення вогню. Який результат? Результат полягає в тому, що на сьогоднішній день проросійські бойовики продовжують вести вогонь. Протягом останніх 5-ти років ми бачили, що всі зусилля команди 5-го президента Порошенка розбивалися об небажання російської сторони реалізовувати будь-які угоди. З тією ж проблемою зіткнувся і Володимир Зеленський зі своєю командою», – зауважує екс-спікер генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.
Аналітики також додають – навіть якщо припинення вогню відбудеться, подальші дії сторін також можуть викликати дискусії і різночитання.
«Припинення вогню, за великим рахунком, – це пункт перший Мінських угод. Питання, з чим це припинення вогню і з якими наслідками буде пов’язано, що буде далі? Нагадаю, є така річ як різночитання. Тобто, українське прочитання – це припинення вогню, відведення озброєнь, контроль над кордоном, потім політика. Російське – припинення вогню, економіка, самоврядування, потім, можливо, кордон. Для Російської Федерації критично важливо де-факто визнання суб’єктом так званих «ДНР», «ЛНР», – зазначає аналітик Українського Інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
Чергові переговори в Мінську призначені на 19 червня. Українські військові в Станиці Луганській обладнають нові позиції і готові відійти на кілометр углиб. Хоч і без особливого бажання.
«Є пам’ятник, що саме на цій позиції хлопці загинули, ще в 2015 році їм поставили пам’ятник і тепер, зараз ми відійдемо, цю позицію як знімати і за що вони загинули і за що їх вбивали….», – розповідає військовослужбовець ЗСУ В’ячеслав.
А слова про чергове перемир’я на лінії фронту поки залишаються лише словами, зауважують військові.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
