ЛЬВІВ ‒ У Львові на території Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, який іще називають Шевченківський гай, вночі 6 лютого вщент згоріла пам’ятка архітектури середини ХІХ століття ‒ гуцульська хата-ґражда. А разом із нею втрачені близько 200 експонатів гуцульської культури.
На сьогодні рятувальники називають дві причини пожежі ‒ це пічне опалення або ж занесення стороннього предмету.
До сьогодні цей унікальний музей не є електрифікований. Як зберегти музей просто неба для львів’ян? Це питання залишається актуальним.
У Службу порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу на території Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького не від працівників музею, а мешканців найближчого будинку. Попри те, що рятувальники прибули за лічені хвилини, гуцульська ґражда згоріла вщент. А у ній і близько 200 експонатів гуцульського побуту. Стільки предметів називають офіційно.
Виконувач обов’язків директора Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького Михайло Закопець пояснює, що охорона музею востаннє оглядала гуцульську ґражду о 23:30, адже територія площею 36, 6 гектара і обійти та оглянути 110 об’єктів доволі складно.
Знищено близько 200 експонатівМихайло Закопець
«Вночі охорона обходить територію щотри години. Відповідно, це займає певний час. О 23:30 не було жодних сторонніх проявів пожежі. Перенесення музейних експонатів між об’єктами фіксується певними актами. Жодних перенесень експонатів не було. Знищено вогнем близько 200 експонатів побутового вжитку, а це ложки, виделки, тарілки, глечики. За попереднім оглядом, є залишки речей після пожежі, але знищені», ‒ каже Михайло Закопець.
У Державній службі з надзвичайних ситуації у Львівській області називають дві причини пожежі ‒ пічне опалювання або ж занесення стороннього предмету.
За повідомленням Управління Нацполіції у Львівській області, вогнем знищено змодельоване подвір’я та дві дерев’яні споруди. Попередньо встановлено, що причиною займання могло стати необережне поводження з вогнем під час паління печі.
Хто залишив піч чи спеціально підпалив дерев’яну хату, наразі невідомо. З огляду численних крадіжок у музеях і церквах у Львові та області, кількості спалених архітектурних пам’яток, поліція не охоче займається розслідуванням таких справ і, традиційно, злочинець не знайдений.
Музейний об’єкт ‒ гуцульська ґражда ‒ привертав увагу наркоманів, які робили у цьому місці «закладки». І про це у музеї знали.
Ситуація з закладками і наркоманами ‒ складнаМихайло Закопець
«Ситуація з закладками і наркоманами ‒ складна. Щодня охорона виводить людей, ловить. Територія велика і ця зона не є електрифікована», ‒ пояснив Михайло Закопець.
Тобто, Музей народної архітектури та побуту, який у Львові називають окрасою міста і який привертає увагу не лише туристів, але й є улюбленим місцем львів’ян, за пів століття свого існування не електрифікований. Лише одиниці об’єктів, переважно сакральних, мають встановлену пожежну сигналізацію. Зайти на територію музею можна з різних сторін, бо музей не обгороджений належно.
У Львівській міській раді, у підпорядкуванні якої є музей, говорять, що у 2018 році почали розробляти проєкт із електрифікації території.
Територію музею електрифікуємоНаталія Бунда
«Нам треба забезпечити належної потужності кабель. За цей рік всю територію музею електрифікуємо і до кожного об’єкта підключимо камеру відеоспостереження, а ще потрібне загородження. Бо там можуть ходити різні люди», ‒ говорить директорка департаменту розвитку Львівської міської ради Наталія Бунда.
Хата-ґражда з Криворівні
Історико-архітектурна пам’ятка ‒ гуцульська ґражда ‒ це закрита територія, в якій є житлова і господарська частини, повністю обгороджена високим парканом. Такі «хати-брами» або «хати-ґражди» були і досі ще кілька збереглись на Гуцульщині, вони прямокутні, немов фортеця.
У львівський музей гуцульську ґражду перевезли з села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області у 1970 році.
Міська рада не хоче вкладати коштиМикола Бандрівський
«Везли ці великі балки на великих санах, бо ґражда цікава тим, що там довгі бічні стіни. Вона була надзвичайно технічно довершена, там у шпаринку не встромиш сокиру, бо гуцули були педантичні до обробки деревини. Безкарність стимулює повторення злочину. Якщо хтось підпалив, а не буде цей злочин розкритий, то таке може продовжуватись. Це міг бути підпал з ідеологічних міркувань. Порятувати ці об’єкти в такий спосіб, як це до сьогодні робиться, неможливо. Бо людина, яка стане директором, очікуватиме чергового спалаху. Треба перейняти досвід інших скансенів у світі, також музею в Пирогово. Міська рада не хоче вкладати кошти, а разом із тим, хоче мати такий музей. Місто вирішило, якщо область їм музей передала, то можна обійтися мінімальними затратами. Так не виходить», ‒ зазначив у розмові з Радіо Свобода археолог Микола Бандрівський, який працював у львівському скансені на початках розвитку музею.
Тоді, як зауважив Микола Бандрівський, площа музею становила близько 70 га, а сьогодні менше від 40.
Гуцульська ґражда була центральним експонатом Гуцульщини у Музеї народної архітектури та побуту у Львові. Тут збиралось на гаївки «Товариство Лева». Молодь у 1988 році почала відроджувати українські релігійні традиції саме в Шевченківському гаю.
Просто шокованаДзвенислава Мамчур-Калинець
«Гаївки були біля церкви, потім ми йшли до ґражди. Вже потім нас витіснили і ми перейшли на Великдень до гуцульської ґражди. Коли почула, що вже більше немає ґражди, то просто шокована. Я подивована, що досі немає сучасних методів захисту від пожежі таких цінних об’єктів музею. Місто має кошти, що могло б забезпечити належно цей музей», ‒ говорить Дзвенислава Калинець-Мамчур, членкиня «Товариства Лева».
Біля гуцульської ґражди недавно почались земляні роботи зі створення криївки УПА. «Підземний 10 метровий тунель з’єднає господарську прибудову у гуцульській ґражді та приміщення криївки, де буде показано повсякденне життя повстанців», – повідомляє Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Цей об’єкт планували завершити до 14 жовтня. На сьогодні ніяких дозволів на його зведення немає. Вже викопано котлован. Керівництво музею запевняє, що у суботу, перед виникненням пожежі, ніяких робіт на місці не проводилося і будівельні роботи не розпочаті.
Це не перша пожежа у Музеї народної архітектури та побуту. У 2012 році ввечері на території дотла згоріла хата ХІХ століття площею 225 квадратних метрів, ця будівля була неелектрифікована.
Загалом з 1992 до 2022 років на Львівщині виникли пожежі у 117 храмах, переважно дерев’яних, за інформацією ДСНС у Львівській області.
Музей потребує порятунку
Львівська міськрада обіцяє відновити, тобто потрібно збудувати нову, гуцульську ґражду або ж привезти стару хату з іншого населеного пункту. Але це ще вирішуватимуть фахівці. Також планують цьогоріч застрахувати 110 об’єктів музею і всі експонати, які там зберігається. Частина об’єктів руйнується.
Ще у 2012 році музей просто неба, який переживав занепад, намагались рятувати за допомогою понад 420 тисяч доларів від ЮНЕСКО і уряду Норвегії. І працівники музею обіцяли навіть скласти ландшафтний план музею, що дозволить біля кожного будинку висаджувати рослини з тієї етнографічної зони, звідки ці будиночки привезені.
Історія львівського музею просто неба сягає 30-х років ХХ століття. Згідно з архівними документами, у 1927 році митрополит УГКЦ Андрей Шептицький і його брат, отець Климентій Шептицький заснували Свято-Іванівську лавру Студійського уставу греко-католицької церкви на Кайзервальді, де сьогодні і розташований Музей народної архітектури та побуту. Брати Шептицькі за свої гроші придбали землю і будинок, але не збудували нову церкву, а послухали мистецтвознавців Михайла Драгана та Іларіона Свенціцького і перевезли у Львів із села Кривки Турківського району бойківську дерев’яну церкву 1763 року.
Донині цей храм є об’єктом музею і тут служать монахи-студити.
З ліквідацією УГКЦ, радянська влада зачинила монастир. Тоді львівська інтелігенція, щоб врятувати унікальне місце і давню церкву, звернулась до комуністичної влади з проханням створити на цьому місці Музей народної архітектури і побуту, який офіційно відкрили у 1971 році. А про існування монастиря вперше заговорили на початку 90-х ХХ століття, коли церква вийшла з підпілля.
Останні роки триває дискусія, не обходиться і без конфліктів, як саме мав би розвиватись музей під відкритим небом, щоб було враховане і питання історичної справедливості щодо Свято-Іванівської лаври. Виглядає на те, що чергова пожежа в музеї змусить розпочати конструктивну розмову.
