«Я займалася впровадженням української освіти «на території РФ» – так переказує звинувачення російських окупантів директорка ліцею з Нової Каховки Оксана Якубова. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поговорив з освітянкою, яка влітку минулого року стала в’язнем окупаційних сил РФ. Вона розповіла, до чого її примушували, чому відпустили, як жінка втекла в Європу та чому повернулася в Україну?
«Із автоматами перелізли через паркан»
Оксана Якубова – директорка ліцею №2 у Новій Каховці та вчителька зарубіжної літератури. Вона пів року прожила в місті після його окупації російськими силами й завершила навчальний рік за українською програмою. Окупанти пробували домовитися з вчителькою – пропонували їй очолити відділ освіти. Натомість сподівалися, що Якубова вмовить директорів інших шкіл піти на співпрацю й організувати навчання за російськими стандартами.
Запрошували декілька разів у військову комендатуру. Я відмовилась
«Я усіх (директорів шкіл – ред.) призначала. От у чому справа. Я 15 років пропрацювала начальником відділу освіти саме в цьому місті, тому мені й запропонували, причому запрошували декілька разів у військову комендатуру. Я відмовилась», – згадує директорка.
Тиск окупантів на школи Нової Каховки почався влітку, розповідає Якубова. Російські сили поспішали до нового навчального року.
«Нас уже збирали в комендатурі й давали термін, щоб ми провели зустрічі з колективами й написали заяву про співпрацю з окупантами», – каже вчителька.
У серпні Оксана Якубова разом із чоловіком збиралася виїхати з окупованого міста. Вона планувала дистанційно керувати ліцеєм і дотримуватися української навчальної програми. Утім, 17 серпня в її будинок увірвалися російські силовики. Вони назвалися морпіхами.
Одягайся, – телефон забрали, – бери ліки
«Прийшли до мене додому (російські – ред.) військові о восьмій годині ранку. Вони перелізли через паркан (я жила в приватному будинку) озброєні, з автоматами. Сказали: «Одягайся, – телефон забрали, – бери ліки», – розповідає вона.
Їй дали попрощатися з чоловіком й на запитання, чи будуть піддавати тортурами, відповіли: «Подивимось», – каже директорка.
Жінку привезли у відділок поліції в Новій Каховці, який окупанти перетворили на в’язницю, та оголосили «звинувачення».
«Розвал російських стандартів освіти «на території РФ». Далі було сказано про те, що оргтехніку я не всю повернула, що я займалася впровадженням української освіти, наших державних українських стандартів «на території РФ», – переказує претензії окупантів директорка.
В’язниця для незгодних з окупацією
Оксана Якубова жартує, що опинилася у «VIP-камері». Вона описує її як приміщення у кілька квадратних метрів з решітками на вікнах. Це – колишній кабінет паспортного столу. У ньому утримували чотирьох жінок. Сусідками Якубової по камері були дві голови сільрад та директорка ліцею № 3 в Новій Каховці Ірина Дубас.
Вони всім так казали: «Тут Росія буде завжди. Й назавжди тут – Росія»
«Допитували професійно, пресували. Вони (окупанти – ред.) усім так казали: «Тут Росія буде завжди. Й назавжди тут – Росія», – каже Якубова.
Вона описує умови, в яких опинилася. Жінок не водили в туалет – замість нього у камері поставили відро.
«Спали на закривавлених фуфайках (мабуть, у них допитували інших). Мені пощастило: дівчата через двері просунули червоний плюшевий прапор, що вигорів, на ньому ще був портрет Володимира Ілліча Леніна. Ще дівчата сміялись, казали: «Оксанко, ти будеш з Леніним спати разом», – розповідає вчителька.
За словами директорки ліцею, їй також відомі подробиці перебування інших в’язнів у захопленому окупантами відділку поліції.
По 19 осіб перебувало в маленьких підвальних камерах
«У підвалі там тримали просто в жахливих умовах з щурами: по 19 осіб перебувало в маленьких підвальних камерах. Вони, уявіть собі, спали поклавши один одному голову на плечі», – свідчить вона.
Якубова також розповіла «Новинам Приазов’я», яким тортурам окупанти піддавали українських жінок.
Жінок піддавали тортурам до такого ступеня, що вони втрачали свідомість
«Стосовно того, що це – нелюди, сумнівів, бути не може, тому що ми спілкувалися з тими дівчатами та жінками, яких звинувачували або хто дійсно був навідницею вогню. Вони (окупанти – ред.) пропускали струм, чіпляли такі прищіпки на мізинчики, на пипки й на вушка. Жінок піддавали тортурам до такого ступеня, що вони втрачали свідомість», – заявляє директорка.
Вимоги окупантів
Представники окупаційних сил вимагали від Якубової написати заяву про співпрацю, продовжити навчання в ліцеї за російською програмою, скласти заяви на відомих їй проукраїнських освітян та повернути в навчальний заклад усю оргтехніку. Йшлося, перш за все, про комп’ютери, які використовували для віддаленої роботи вчителі. Окупанти потребували їх для обладнання в Новій Каховці «показової російської школи», каже співрозмовниця.
Вони знали, що ми не напишемо ці списки проукраїнських освітян
«Вони бачили, що ми не напишемо ці заяви (про співпрацю – ред.), вони знали, що ми не напишемо ці списки проукраїнських освітян, то вони поставили умову: «Якщо ви хочете залишитися живими – значить, ви повинні довезти комп’ютери, які ваші вчителі тримають вдома», – розповідає директорка.
За тиждень після ув’язнення колеги Якубової виконали цю умову, й жінку відпустили. Виїзд у Запоріжжя через Василівку на той момент був закритий. Разом із чоловіком директорка виїхала в Європу через окупований Крим та Росію.
«Латвія, потім Литва, потім Варшава, Польща й Київ. Тобто от так, 3000 кілометрів подолали», – додає вона.
Родину готові були прихистити родичі в Польщі. Але заради того, щоб працювати, директорка ліцею не стала залишатися в Євросоюзі.
Залишати людей, тільки аби мені було краще, – це не в моїх правилах
«Втрачати той момент, коли ти потрібен найбільше, й залишати людей, тільки аби мені було краще, – це не в моїх правилах», – каже Якубова.
Тепер директорка новокаховського ліцею живе у Києві та працює дистанційно. Більшість її учнів виїхали за кордон – частина залишилася в окупованому місті. Навчальний процес за українською програмою триває. А російські окупанти поки не змогли розпочати навчання в жодній з 12 шкіл Новокаховської територіальної громади, зазначила вона.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
- Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, у тому числі й Запорізьку.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
