Навіщо російські силовики проводять фільтрацію на окупованих територіях і на виїзді з Росії? Що передбачає ця процедура і як до неї підготуватися? Чи багато жителів окупованих територій не пройшли фільтрацію і що відомо про їхні долі? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Російські силовики продовжують здійснювати фільтраційні заходи на окупованій території Херсонської області, повідомив 10 лютого у своєму зведенні Генеральний штаб Збройних сил України. Зокрема, за даними відомства, у місті Гола Пристань співробітники ФСБ Росії проводять перевірки документів та особистих речей місцевих жителів, «особливу увагу» приділяють телефонам.
- У Генштабі також зазначили, що окупанти проводять фільтраційні заходи щодо мирного населення в селищі Новотроїцьке Херсонської області. В першу чергу це стосується тих, хто працював в українських державних установах та відмовляється співпрацювати з російською окупаційною адміністрацією і виходити на роботу, стверджують українські військові. Окупанти погрожують, що «особи, які до березня не отримають російські паспорти, автоматично підпадатимуть під фільтраційні заходи», сказано у повідомленні Генштабу. Тут також повідомили, що в населених пунктах Громівка, Чаплинка, Мала Кардашинка, Зелене, Чулаківка та Нововолодимирівка російські окупаційні війська «проводять щоденні обшуки та грабежі місцевих жителів».
- У Центрі національного спротиву 26 лютого повідомили, що російські силовики посилюють фільтрацію і на окупованій частині Запорізької області. Зокрема, у Бердянську. За даними центру, окупанти «продовжують обшуки в гаражних кооперативах і здійснюють перевірки на блокпостах». Також російські окупаційні сили досі не запустили процес видачі дозволів на виїзд з міста, фактично «перетворивши Бердянськ на в’язницю просто неба», зазначили у центрі.
- Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко 27 січня у Telegram повідомив про проведення окупантами повторної фільтрації й у цьому місті. За його словами, в процесі масової та примусової паспортизації на окупованій території Донецької області запустили процедуру «ідентифікації особистості» до отримання російського паспорта. Андрющенко додав, що за час окупації Маріуполя всі, хто там залишився, вже пройшли фільтрацію, яка є ідентифікацією особистості. А цього разу відновлення фільтрації збіглось з початком роботи російської ФСБ на окупованій Донеччині. Радник міського голови назвав ці заходи «черговою зачисткою неблагонадійних елементів на окупованих територіях».
- Основним пунктом фільтрації у Маріуполі є катівня, яка розташована у приміщенні колишнього центрального райвідділку поліції, повідомив Андрющенко. За його інформацією, там відбуваються тортури, але вже не в такому обсязі, який був пів року тому, бо більшість людей вже пройшла фільтрацію. Після катувань людей відправляють в інші тюрми на окупованій частині Донецької області. Посадовець додав, що раніше це була Оленівка, тепер везуть до донецького СІЗО, а також до Макіївки чи Горлівки. Близько десяти тисяч маріупольців, яких в такий спосіб заарештували, досі утримуються у полоні, стверджує Андрющенко.
«Фільтрація в кожному населеному пункті»
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець порівнює російську фільтрацію з концтаборами.
«Фільтрація – це концтабори в сучасному світі, коли чоловіків, жінок роздягають догола, шукають татуювання, у першу чергу – патріотичного характеру, шукають сліди від застосування зброї», – сказав в інтерв'ю Радіо Свобода омбудсмен.
Він не зміг назвати загальну кількість російських фільтраційних пунктів. Їх, каже, важко порахувати в умовах повномасштабної війни та окупації: «Я можу сказати, що ми зафіксували в кожному населеному пункті – в кожному – от в кожному місті є фільтраційний табір».
Експерт українського «Центру громадянських свобод» Михайло Савва у коментарі «Новинам Приазов’я» розповів, де російські силовики зазвичай проводять фільтраційні заходи.
«Вона (фільтрація – ред.) відбувається на КПП, у свідомо-фільтраційних пунктах, і вона є обов'язковою для громадян України, які мешкають на окупованих територіях. Вона відбувається навіть на території Російської Федерації, коли громадяни України вже повертаються додому. Наприклад, на кордоні з Латвією, Естонією, Фінляндією», – перераховує він.
Інколи по декілька годин кожна людина вимушена відповідати на запитання співробітників ФСБ. Це теж фільтраціяМихайло Савва
Автобуси (з українцями – ред.) затримують. І інколи по декілька годин кожна людина вимушена відповідати на запитання співробітників ФСБ. Це теж фільтрація. І в кожному автобусі в середньому є одна людина, яка не переходять кордон, вона залишається (на території РФ – ред.), її затримують. Тобто фільтрація – це такий системний процес порушення прав людини, спрямований на те, щоб Російська Федерація знайшла усіх нелояльних до влади Росії громадян України. Цих людей потім позбавляють свободи, їх утримують фактично як в'язнів», – наголосив він.
Експерт розповів, як окупанти проводять фільтрацію, зокрема, у Маріуполі.
«Люди їдуть у фільтраційний пункт, там чекають, жодної електронної черги немає, можна записатися у такий паперовий журнал, і це максимум. І коли дійде черга, вони проходять декілька процедур. Перша процедура – це збір персональної інформації. Тобто людину запитують, де вчилася, де народилась, в яку школу ходила. Це все фіксується. Людина ставить свій підпис під цією інформацією. Куди воно йде далі, ніхто не знає», – розповів Савва.
«Друга процедура – це дактилоскопія. Тобто у людей беруть відбитки пальців. І третя процедура – це так звана співбесіда, коли людей запитують всі ці запитання про лояльність людей до української влади. Найбільш популярні запитання: «Чи є родичі, які служать в ЗСУ або СБУ або в інших правоохоронних органах або в армії України? Чи є родичі, які на посадах в органах державної влади? Як людина ставиться до російської влади?», – додав він.
За його словами, після цього людина отримує довідку, на якій зазначено назву фільтраційного пункту.
Це робиться для того, щоб зібрати персональні дані людей і знайти людей, які не є лояльними до влади окупантівМихайло Савва
«Цей папірець громадянин України зобов'язаний покласти в паспорт і показувати на перевірках. Але практика така, що запитують про цю довідку про фільтрацію дуже рідко. Люди, які поверталися, наприклад, у вересні на територію, яку контролює Україна, вони кажуть, що жодного разу, а там було щонайменше 10 КПП, у них не запитали про цю довідку. Тобто, швидше за все, це не для того, щоб був документ і була можливість для пересування окупованою територією. Це робиться для того, щоб зібрати персональні дані людей і знайти людей, які не є лояльними до влади окупантів», – вважає Савва.
Чоловіків зазвичай перевіряють більш ретельно, застосовуючи психологічний та інколи фізичний тиск, зазначив правозахисник: «До жінок у більшості випадків ставлення більш спокійне. Але хочу підкреслити, що більшість процедур обов'язкова як для чоловіків, так і для жінок. Наприклад, роздягають і шукають тату. Просто є окремі намети для жінок, і там персонал – жінки, й окремо намети для чоловіків».
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Люди або вже засуджені, або знаходятьсяв СІЗО»
Російський священнослужитель Григорій Міхнов-Вайтенко, який допоміг деяким маріупольцям виїхати через Росію до Європейського союзу, розповів, що під час здійснення фільтраційних заходів російські силовики часто затримували людей без будь-якого пояснення причин.
Людей затримували, людей утримували упродовж достатньо довгого часу в умовах не дуже гуманнихГригорій Міхнов-Вайтенко
«На жаль, є факти, коли на російській стороні при проходженні подібних заходів відбувались такі надлишкові дії, які явно були пов'язані не з тим, що необхідно було перевірити документи, можливо, опитати якось цих людей. І от людей затримували, людей утримували упродовж достатньо довгого часу в умовах не дуже гуманних, скажімо так. Людям без пояснення причини неодноразово продовжували адміністративний арешт, щоб не відпускати їх до завершення певних слідчих дій», – каже священнослужитель.
«Достатньо велика кількість таких людей була. При чому в усіх пунктах пропуску, куди б вони не направлялись – і в Ростовській області, і у Криму. Тому, на жаль, це явище було достатньо масовим», – додав він.
Долі таких людей складалися по-різному, каже священнослужитель.
«Хтось був затриманий і потім отримував певний адміністративних арешт, який повторювався в тому числі неодноразово, потім в результаті відпускали. Когось відпускали значно швидше, протягом 48 годин, а комусь в результаті були пред'явлені кримінальні обвинувачення, і люди або вже засуджені, або знаходяться в слідчих ізоляторах в очікуванні суду», – зауважив він.
Волонтер Денис Мінін, який допомагав маріупольцям виїхати на підконтрольну Україні територію, розповів, як проходив фільтрацію один із водіїв, з яким він співпрацював.
«Він – молодий хлопець, йому не було 30 років, і його почали звинувачувати в тому, що він схожий на «азовця» (бійця українського полку «Азов», який в РФ визнали терористичною організацією – ред. ), що він не схожий на волонтера, тоді ще можна було представлятися волонтером. І цю фільтрацію йому дали через три дні, але забравши у нього наш автобус на 18-місць, який мав вивозити людей. Це один з прикладів. Знаю приклади, коли людей, що колись мали честь працювати в правоохоронних органах, коли кажу: мали честь, то я впевнений в тому, що вони дійсно працювали на користь України, і саме через це їм не дозволяли покинути приміщення отримання цієї фільтраційної довідки», – розповів Мінін.
Окупанти ретельно допитують людей із татуюваннями, каже волонтер.
«У нас був хлопець, який є наш водій, який був таким фанатом норвезької, скандинавської літератури, і в нього було присвячено цьому татуювання. Хлопця допитували 30 хвилин, тобто він пояснював, ще інтернет там погано працював, він намагався знайти в гуглі, дати пояснення, чому це татуювання немає нічого схожого з нацизмом, фашизмом, гітлеризмом та чимось іншим, чого вони (окупанти – ред.) так бояться і всюди бачать в мешканцях України. І, на наше щастя, він зміг довести те, що це татуювання нічого не значить», – згадав волонтер.
«Ходять по будинках тих, хто не працює»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з жителькою Генічеського району, що на захопленій частині Херсонщини, Світланою Нікітіною. Нещодавно їй вдалося виїхати з окупації через Маріуполь, Росію і Білорусь до Польщі, а звідти – до Києва. Жінка розповіла, що російські силовики приходили до неї з обшуком, оскільки вона не почала працювати з окупантами.
«Це, мабуть, був як метод «фільтрації», тобто вони ходили по тих будинках, де люди відмовилися працювати. Мені перше запитання було, чому я відмовилася працювати, чому не працюю? Я відповіла, що у мене і вік, і здоров'я не те. І російські закони мені невідомі, я вже звикла до української медицини. В принципі, їх це влаштувало», – розповідає жінка.
Кілька разів мені повторювали, що «я відмовляюсь лікувати людей, які прихильні до російської влади»Світлана Нікітіна
«Агресивної поведінки не було, але кілька разів мені повторювали, що «я відмовляюсь лікувати людей, які прихильні до російської влади». Це було, звичайно, не так, але такі запитання ставилися. По цих запитаннях я зрозуміла, що це була чиясь наводка. Ходили також по тих, у кого діти є маленькі й садочок не відвідують або школу не відвідують, там були свої нюанси. Тобто не до всіх підряд ходили», – додала вона.
Проїжджати Маріуполь було дуже страшно, згадує Світлана.
«Дуже великі затори там із фур російських, в один та інший бік, якісь ремонти доріг йдуть. Тобто дорога така була, дуже нешвидка, доводилося десь в заторах стояти. Митниця в Новоазовську – взагалі окрема розповідь, дуже довго ми стояли. Більш-менш пройшли митницю, таких ексцесів там не було. Проїхали Росію, не можу сказати, чому, але перевізник поїхав через Білорусь, не через країни Балтії, а через Білорусь», – розповіла детально українка.
На кордоні з Білоруссю їй довелося пройти фільтрацію.
Ставили такі запитання: «Як ставишся до Росії, до України, до війни? Чому виїжджаєш?». Звичайно, іноді доводилося говорити не зовсім правдуСвітлана Нікітіна
«В одному з вагончиків перебуває людина з ФСБ, яка і проводить цю фільтрацію. Тобто по черзі заходять. Взяли чомусь не закордонний паспорт, а внутрішній, український. По цьому паспорту передивилися, перепитали про всіх родичів, хто, де? Перепитали на зв'язок зі Збройними силами України. Ставили такі запитання: «Як ставишся до Росії, до України, до війни? Чому виїжджаєш?» Звичайно, іноді доводилося говорити не зовсім правду, тому що розуміли, що могли не випустити», – зазначає співрозмовниця.
«Ми там цілий день проходили цю фільтрацію. Підключали телефони, я не дуже звернула увагу на програму, яка була апаратура, був ноутбук чи комп'ютер, кудись підключали телефон. Передивлялися всі фотографії, соціальні мережі. У мене в телефоні нічого такого не було, тому питань практично не було. Потім після того, як ти пройшов цю співбесіду, тебе відправляють в інший вагончик. Там беруться відбитки пальців, долонь і скребок з внутрішньої сторони щоки, ДНК чи що, я не знаю. Це така процедура саме для українців, і тільки потім вже відпускають», – стверджує жителька Херсонщини.
«Є ознаки геноциду»
Експерт Регіонального центру прав людини Андрій Яковлєв порівняв дії російських силовиків з діями нацистів під час Другої світової війни.
Коли за якоюсь ознакою піддають обмеженням, це і є першою такою ластівкою, яка говорить, що це злочин геноцидуАндрій Яковлєв
«Я спробую показати на прикладі концтаборів. Коли німці застосовували політику знищення єврейського народу, коли вони застосовували такий захід, то застосовували його в силу зовнішніх ознак. Припустимо, ти білий або чорний, єврей або неєврей. Ти порушив чи не прошив щось, немає значення. І такі заходи, коли за якоюсь ознакою піддають обмеженням, це і є першою такою ластівкою, яка говорить, що це злочин геноциду. Тобто це порушення свобод, порушення права на свободу – це злочин, але в рамках більш широкого злочину більш широкомасштабної політики. Тобто вони для себе вирішили, що будуть обмежувати права українців», – пояснює експерт.
Фільтрація – це один із механізмів проведення політики, яка має ознаки геноциду, зазначив юрист.
Їм достатньо якоїсь ознаки – невітання, щоб віднести в ту категорію, яка переслідуєтьсяАндрій Яковлєв
«Вони вирішили для себе, що вони будуть обмежувати права українського населення, які не ідентифікують себе з Росією, не вітають Росію. Їм достатньо якоїсь ознаки – невітання, щоб віднести в ту категорію, яка переслідується, фактично – українці. Не хочеш ти співпрацювати з нами, значить ти – в тій категорії, яку ми переслідуємо, або у тебе є татуювання з тризубом, значить, ти – в тій категорії», – розʼяснює Яковлєв.
Він каже, що українця можуть інтегрувати в їхню систему, якщо він, припустимо, присягне на вірність РФ.
«І в цих ситуаціях українець ти або особа, яка може бути з Росією, визначається за ознаками політичної нації. Як вона визначається? Для себе вони визначили критерії – не хочеш ти співпрацювати з нами, значить ти в тій категорії, яку ми переслідуємо, або у тебе є татуювання з тризубом, значить ти в тій категорії. Тобто вони виявляють людей, яких переслідують в рамках широкомасштабної політики. Ми це називаємо ознаки геноциду», – наголосив юрист.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
- Дослідники з Єльського університету, що в США, нарахували на окупованих теренах України 21 фільтраційний пункт. З них – 20 на Донеччині й один – у Запорізькій області. Це станом на кінець серпня минулого року.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
