Доступність посилання

ТОП новини
25 Серпень 2019, Київ 01:58

Темні сторінки довгого правління Назарбаєва


Президентство Нурсултана Назарбаєва позначене численними підозрілими смертями журналістів, активістів, учасників протестів, підприємців і політиків, багато з яких досі не пояснені, а також затриманнями й ув’язненнями

Pete Baumgartner

Основні економічні успіхи, яких багатий на енергоресурси Казахстан домігся за час майже 30-річного перебування на посаді президента Нурсултана Назарбаєва, часто затьмарювали доповіді про недемократичне і репресивне правління, ув’язнення і підозрілі смерті опозиційних лідерів, активістів і журналістів.

Нурсултан Назарбаєв, який перебував при владі з 1980-х років, 19 березня здивував багатьох казахстанців і сторонніх спостерігачів, коли оголосив про негайне складання президентських повноважень.

Колишній металург і колишній функціонер Комуністичної партії залишає суперечливу спадщину – економічні успіхи на тлі деспотичного правління, яке роздушувало демократичні норми, закривало незалежні засоби інформації і придушувало протести і практично будь-який натяк на опозицію.

У недавньому звіті правозахисної організації Human Rights Watch ідеться про те, що уряд Казахстану «суворо обмежує» право на зібрання, свободу слова і релігії. Інша правозахисна організація Freedom House називає Казахстан «консолідованим авторитарним режимом», відзначаючи у своїх щорічних доповідях, що країна за останнє десятиліття стала менш демократичною і більш репресивною.

У рейтингу свободи слова організації «Репортери без кордонів» Казахстан у 2018 році зайняв 158-е місце серед 180 країн світу. Базована в Осло організація, що захищає свободу релігії, Forum 18 заявляє, що Казахстан «обмежує свободу релігії і переконань», і в країні зростає число людей, ув’язнених за свої релігійні переконання.

Президентство Назарбаєва позначене численними підозрілими смертями – багато з них залишаються нерозкритими – журналістів, активістів, учасників протестів, підприємців і політиків, а також затриманнями й ув’язненнями людей, нерідко за звинуваченнями, що їх правозахисники називають сфабрикованими і політично мотивованими.

У листопаді минулого року фонд «Відкритий діалог» навів прізвища не менш ніж 40 казахстанців, яких ця організація вважає політв’язнями або людьми, свобода яких обмежена. Серед них чимало блогерів.

Зникнення і смерті

Ось деякі нечасто згадувані історії зникнень і загадкових смертей, що сталися після приходу Назарбаєва до влади 1989 року.

Нурі Муфтах
Нурі Муфтах

​66-річного Нурі Муфтаха, відомого журналіста, 2002 року за дивних обставин збили на трасі, коли він вийшов із автобуса, що прямував із Тараза в Алмати, під час його зупинки на пості дорожньої поліції.

Журналіст Олексій Пугаєв, який писав на тему прав людини, видавець опозиційної газети «Євразія», загинув в автомобільній катастрофі в центрі Алмати 2002 року; призвідник наїзду зник із місця події.

Асхат Шаріпжанов
Асхат Шаріпжанов

​40-річного Асхата Шаріпжанова, відомого незалежного журналіста і брата тодішнього директора Радіо Азаттик, Казахської редакції Радіо Свобода, Мерхата Шаріпжанова, знайшли непритомним із переломом черепа в центрі Алмати в липні 2004 року. Через кілька днів він помер. Поліція заявила, що Асхата Шаріпжанова збила машина, але друзі і колеги вважають, що журналістові завдали удару по голові до того, як, можливо, зіштовхнули під колеса автомобіля.

За кілька днів до того Шаріпжанов записав інтерв’ю з лідерами опозиції Алтинбеком Сарсенбаєм-ули і Заманбеком Нуркаділовим у рамках його розслідувального матеріалу. Матеріал, який був близький до завершення, зник, як і інтерв’ю з двома опозиціонерами, яких не стало через кілька місяців після смерті Шаріпжанова.

Юрій Баєв, головний редактор газети «Талап», 2004 року помер, потрапивши під машину в місті Оралі на заході Казахстану. Він писав статті про скандал із хабарами за доступ до нафтовидобутку, відомий як «Казахгейт».

37-річний Єржан Татішев, голова найбільшого казахстанського банку «Туран-Алем», помер від пострілу в голову у грудні 2004 року під час полювання на вовків. Офіційна версія назвала це тоді нещасним випадком. Але кілька політиків заявили, що підозрілі обставини смерті Татішева вказують на вбивство. У листопаді 2018 року суд у Казахстані заочно визнав винним в організації вбивства Татішева колишнього голову правління цього банку (який був перейменований на «БТА-Банк») Мухтара Аблязова, який живе за кордоном і виступав в опозиції до Назарбаєва.

Батирхан Дарімбет
Батирхан Дарімбет

​54-річний Батирхан Дарімбет, член політради опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану» і колишній кореспондент Радіо Азаттик, Казахстанської редакції Радіо Свобода, який також очолював опозиційну газету «Азат», помер у 2005 році через шість днів після загадкової автомобільної аварії в Жамбильській області на півдні Казахстану.

60-річного Заманбека Нуркаділова, колишнього міністра і колишнього акіма (мера) Алмати, який 2004 року приєднався до опозиції і який звинуватив президента Назарбаєва в корупції, знайшли мертвим у власному будинку в Алмати 2005 року, за три тижні до президентських виборів і невдовзі по тому, як Нуркаділов заявив, що опублікує документи, які доводять факти корупції на найвищих рівнях. На його тілі було три отвори від куль – два в огрудді і одна в голові. Смерть Нуркаділова офіційно визнали самогубством.

23-річна Анастасія Новикова була телеведучою на телеканалі «НТК» і ймовірною коханкою зятя Назарбаєва Рахата Алієва. Вона померла за загадкових обставин у 2004 році в Бейруті, куди, за повідомленнями, вона поїхала народжувати дитину. Друзі і родичі Новикової створили групу «Справедливість для Новикової» і звинуватили Алієва у причетності до її насильницької смерті.

14-річна Оксана Нікітіна, дочка опозиційної активістки Олени Нікітіної, зникла в Алмати в жовтні 2005 року. Її тіло знайшли через кілька тижнів. Олену Нікітіну, заступницю керівника групи, яка підтримувала кандидата в президенти від опозиції Жармахана Туякбая, незадовго до зникнення дочки кілька разів допитувала і чинила на неї тиск поліція, яка цікавилася рухом «За справедливий Казахстан».

Алтинбек Сарсенбайули
Алтинбек Сарсенбайули

​44-річний Алтинбек Сарсенбайули (або Сарсенбаєв), колишній посол Казахстану в Росії і також колишній міністр інформації, був співголовою опозиційної партії «Нагиз Ак Жол» («Істинний світлий шлях») і вважався політичним суперником Назарбаєва. Сарсенбайули, його помічник Бауиржан Байбосин і водій Василь Журавльов зникли 11 лютого 2006 року. Через два дні їхні тіла зі слідами насильницької смерті, зі зв’язаними за спиною руками і з кульовими ранами, знайшли в передмісті Алмати.

37-річний блогер Сакен Таужанов був відомий своїми онлайн-публікаціями з критикою Назарбаєва. В його останній статті, опублікованій на сайті kub.kz, він порівнював дії казахстанської влади з діями персонажа мультфільму Шрека. У 2007 році Таужанова збила вантажівка, коли він переходив вулицю в Алмати, – через п’ять днів після тієї статті. Поліція не знайшла в його смерті нічого умисного.

39-річна Оралгайша Омаршанова, кореспондент щотижневої газети «Право і справедливість», що розслідувала сутички в Алматинській області на півдні Казахстану між місцевими чеченцями і казахами за національністю, зникла в кінці березня 2007 року. Омаршанова розслідувала ймовірний зв’язок цих сутичок із великою політикою. І нині, через 12 років, про Омаршанову нічого не відомо.

Рахат Алієв
Рахат Алієв

​52-річного Рахата Алієва, колишнього зятя Назарбаєва, знайшли повішеним у камері в’язниці у Відні в лютому 2015 року, за кілька днів до його планованого виступу в суді зі свідченнями у справі про вбивство двох чільних менеджерів казахстанського банку. Алієв був одружений на старшій дочці Назарбаєва Дарізі. Алієва заочно розлучили з Дарігою Назарбаєвою 2007 року, незабаром після сварки зятя з тестем.

Алієв був близьким союзником Назарбаєва протягом багатьох років і обіймав високі посади в уряді Казахстану. Але відносини з тестем зруйнувалися після того, як 2007 року Алієв публічно розкритикував Назарбаєва і оголосив, що висуне свою кандидатуру на наступних президентських виборах.

Батько Алієва, який утік до Європи приблизно в той самий час, що і його син у 2007 році, згодом повернувся на батьківщину. Мухтар Алієв помер у Казахстані за місяць до того, як його сина знайшли мертвим у віденській в’язниці. Смерть Рахата Алієва австрійські правоохоронці визнали самогубством, але всесвітньо відомий судмедексперт дійшов висновку, що Алієва спочатку задушили, а вже потім засунули в петлю.

Заступника голови правління «Нурбанку» Жолдаса Тімралієва і чільного менеджера цього банку Айбара Хасенова оголосили зниклими безвісти в Алмати на початку 2007 року. Через кілька років влада повідомила, що їхні понівечені тіла знайшли в металевих бочках на сміттєзвалищі. Тімралієв і Хасенов зникли через кілька тижнів після того, як Тімралієв і ще один менеджер «Нурбанку» заявили, що Рахат Алієв викрав їх і добу бив і примушував їх продати йому будівлю банку в Алмати. Згодом казахстанська влада звинуватила Алієва в безпосередній причетності до вбивства банкірів, але Австрія відмовилась видати колишнього зятя президента на батьківщину.

Хмара диму над Жанаозеном, відеокадр 16 грудня 2011 року
Хмара диму над Жанаозеном, відеокадр 16 грудня 2011 року

Жанаозенські події

Принаймні 17 людей загинули в грудні 2011 року при розстрілі мирного страйку нафтовиків, які вимагали в місті Жанаозені на заході країни підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Демонстранти заявили, що в результаті застосування поліцією вогнепальної зброї загинули десятки людей, офіційно заявляють про 11 загиблих.

Затримання, переслідування, ув’язнення

Десятки колишніх чільних посадовців, підприємців, журналістів і активістів були затримані, ув’язнені чи зазнали переслідувань, багато хто з них втік із Казахстану під час правління Назарбаєва.

Ось лише деякі з найпомітніших справ.

Мухтар Аблязов
Мухтар Аблязов

Мухтар Аблязов, колишній голова правління «БТА-Банку», колишній міністр енергетики, промисловості і торгівлі Казахстану і засновник опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану», втік до Великої Британії 2009 року і отримав там політичний притулок. На батьківщині його звинуватили в розкраданні мільярдів доларів із «БТА-Банку». Оголошеного в розшук Аблязова затримали у Франції і взяли під варту, де він провів три роки, але потім був звільнений. Колишній начальник служби безпеки Аблязова Олександр Павлов, якого теж розшукувала влада Казахстану, був затриманий в Іспанії і провів там за ґратами понад рік, захищаючись від запиту про екстрадицію за звинуваченням у тероризмі і розкраданнях.

Акежан Кажеґельдін
Акежан Кажеґельдін

Акежан Кажеґельдін, прем’єр-міністр Казахстану з 1994 по 1997 рік, незабаром після відходу у відставку розкритикував Назарбаєва за авторитарні методи. Кажеґельдіна не допустили до участі в президентських виборах 1999 року, а потім звинуватили у змові з метою перевороту. Він утік на Захід 1999 року і нині перебуває в Лондоні. Після складання повноважень Назарбаєвим він сказав проектові Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» «Настоящее время», що готовий брати участь у президентських виборах у Казахстані, якщо вони будуть вільними і справедливими.

Мухтар Джакишев, колишній голова національної компанії «Казатомпром», який також побув заступником міністра енергетики і мінеральних копалин, 2009 року був звільнений і обвинувачений у розкраданні, що, на думку багатьох спостерігачів, було політично мотивованим. Джакишева 2010 року засудили до 14 років позбавлення волі.

Тетяна Параскевич, яка очолювала управління «Інвестиційно-промислової групи «Євразія», що працювало з Аблязовим, 2012 року втекла на Захід і оселилася в Чехії. Там вона майже на два роки опинилася під вартою, оскаржуючи законність запиту на екстрадицію до Казахстану. Влада Казахстану звинувачувала її в розкраданнях у змові зі «злочинною групою» Аблязова.

Галимжан Жакіянов
Галимжан Жакіянов

Галимжан Жакіянов, колишній акім (голова адміністрації) Павлодарської області, підприємець і опозиційний лідер, із 2002 по 2006 рік відбував термін ув’язнення за звинуваченням у зловживанні повноваженнями. Міжнародні правозахисні організації визнали його політв’язнем. Після звільнення Жакіянов виїхав із Казахстану у Сполучені Штати.

Журналіст і політик Володимир Козлов 2005 року заснував опозиційну партію «Алга». Він висувався в президенти 2011 року, але його не допустили до виборів. У 2012 році Козлову висунули звинувачення в розпалюванні соціальної ворожнечі за підтримку нафтовиків, які страйкували в Жанаозені. Його засудили до семи з половиною років позбавлення волі. Володимир Козлов вийшов на волю 2016 року.

Муратбек Кетебаєв, колишній заступник міністра економіки, а пізніше лідер опозиційної партії «Алга», втік із Казахстану в 2010 році після жорстокої кампанії тиску на незалежну газету «Республіка», в якій він публікував статті про корупцію і кумівство в уряді. Кетебаєва звинуватили в підготовці терактів. Він живе в Польщі, де отримав політичний притулок.

У підготовці статті брали участь Bruce Pannier і Мерхат Шәріпжанов

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG