У Криму оцінили попередню шкоду від вибухів на російських військових об'єктах у Сакському та Джанкойському районах Криму в 700 мільйонів рублів. Такі цифри назвав підконтрольний Росії глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов). Останніми тижнями у різних точках півострова майже щодня чути звуки вибухів – підконтрольні РФ кримські чиновники пояснюють їх збиттям «українських безпілотників» і «роботою ППО».
В інтерв'ю Крим.Реалії український журналіст, публіцист, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії Віталій Портников розповів про те, до чого, на його думку, варто приготуватися кримчанам і росіянам, чому Росія на півострові може нести ядерну загрозу для Туреччини, як питання з Кримом можна вирішити в чинному правовому полі Росії та чому Крим перетворюється на лабораторію вбивства.
Плата за імперію
– Серпень у Криму минув під акомпанемент «хлопків». За вашими оцінками, чого чекати на півострові далі? Наприклад: туристам розслабитися і чекати на оксамитовий сезон чи бути обережнішими і до Криму не їхати?
Воєнна ситуація непередбачувана, у війнах немає логіки
– Воєнна ситуація непередбачувана, у війнах немає логіки. Я неодноразово бачив під час югославських воєн людей, які спеціально їхали відпочивати у місця воєнних дій, бо хотіли показати, що ми тут, і що б ви не робили – стріляйте, підривайте – ми будемо тут, бо це – наше. І я цілком припускаю, що у Російській Федерації є люди, для яких приїхати відпочивати до Криму – це продемонструвати українцям, що ця територія окупована назавжди.
Ми бачимо, що російське суспільство зазнало значних змін з погляду радикалізації настроїв на користь підтримки загарбницької війни, і я думаю, що ці настрої лише посилюватимуться.
Вибух на авіабазі в окупованому Криму (фотогалерея)
– Чи можуть росіяни вважати Крим захищеною територією?
– Про військові можливості Москви ми багато чого дізналися з лютого цього року. Якби військові можливості Росії були б такими, як їх представляли Володимир Путін, Сергій Шойгу та інші російські керівники, то зараз російські війська давно вже були б і в Ужгороді, і в Кишиневі. Тому – хто може розуміти, що відбувається насправді з російськими збройними силами?
Громадянам Російської Федерації треба приготуватися до довгого і небезпечного життя в умовах воєнних дій по всьому периметру кордонів РФ
Ми перебуваємо у війні: кровопролитній, жорстокій, довгій. Ті шість місяців, які ми пережили – це прелюдія до тих подій, які ми переживатимемо. А громадянам Російської Федерації треба приготуватися до довгого і небезпечного життя в умовах воєнних дій по всьому периметру кордонів РФ. І до серйозного економічного та соціального обвалу найближчими роками. Такою завжди є плата за спроби відтворення імперії. А ми з вами присутні при спробі відтворення імперії.
Коли російська держава розширювалася, це було періодом незліченних страждань населення самої Росії. Участь людей у війнах та їх загибель, епідемії, які завжди супроводжують війни, економічні проблеми…
Якщо звернутися до недавнього минулого: Йосип Сталін та Адольф Гітлер домовилися розділити Європу, і в результаті Радянський Союз справді отримав значні території. Можливо, люди, коли вони чули, що Латвія, Литва та Естонія приєднуються до Радянського Союзу або що радянські війська переможно входять до Львова чи Гродна, раділи з того, що «Таллін наш», «Рига наша», «Львів наш». А вже через недовгий час вони лежали у могилах, їхні дружини лежали у могилах, їхні діти лежали у могилах. Від їхньої радості залишилося лише горе смерті. За розширення будь-якої імперії населення цієї імперії сплачує сторицею.
– Напевно, хтось із читачів та глядачів запитає: а чому ви не припускаєте, що Росія відновить імперію, що всіх своїх цілей їй вдасться досягти?
– Уявімо найкращий варіант для прихильників такої ідеї, коли відновлюється імперія. Вона ліквідує державність України, Молдови, Грузії, Казахстану тощо та виходить на кордони з НАТО. І таким чином ця імперія наближається до нового рівня своїх амбіцій. Ми впевнені з вами, що Володимир Путін хоче на цьому зупинитися?
Якби я був громадянином Російської Федерації, то я б звідти втік, поза всяким сумнівом. Це місце не призначене для людини. Якщо ви живете в Москві або Петербурзі, ходите мирними вулицями, радієте життю, відвідуєте ресторани, кафе або музеї, то це не означає, що ця ситуація не зміниться для вас через якийсь час. Так що ви вже не зможете нікуди подітися. Клітка зачиняється, причому з двох боків. Будується залізна завіса.
«Крим – лабораторія вбивства»
– Кримчанам теж треба тікати?
– Мені здається, кримчанам потрібно було залишати цю територію. Тим, хто міг це зробити – бо є люди, які хочуть жити в Криму внаслідок внутрішніх відчуттів, кримські татари передусім.
– І не збираються їхати, навіть незважаючи на те, що припускають можливість якихось військових дій.
– Абсолютно вірно. Але є люди, які з Кримом не так пов’язані. Я б на їхньому місці звідти поїхав після 2014 року.
– Але ж не можуть усі два мільйони взяти та виїхати.
– Чому не можуть? Щодо Криму, у нього двояка роль. Перша – військового плацдарму, причому це плацдарм не лише для нападу на Україну. Це плацдарм для дестабілізації ситуації у всьому Чорноморському басейні. І це база на той випадок, якщо Росія розпочне війну з країнами-членами НАТО, щоб з території Криму були накриті відповідні військові позиції в Туреччині, Болгарії та Румунії. Можливо, із застосуванням ракет і навіть ракет з елементами ядерної зброї.
Зрозуміло, що в такому разі ця зброя вдарить насамперед по Туреччині, бо вона – найсильніша країна в Чорноморському басейні і дуже важлива з точки зору ліквідації її військових можливостей. Крім того, роль Криму – бути загрозою для Грузії, якщо у Кремлі буде ухвалене рішення про ліквідацію грузинської державності.
Те, як було «приєднано» територію Криму – це чітке відновлення практик, яких дотримувалися Гітлер і Сталін
А друга роль – це роль прецеденту, навіть важливіша. Після Другої світової війни жодного разу не було ситуації, коли одна держава приєднувала до себе територію іншої без її згоди. Були різні спірні території, але питання завжди вирішувалося взаємно. Але те, як було «приєднано» територію Криму – це чітке відновлення практик, яких дотримувалися Гітлер і Сталін. Якщо статус Криму не буде змінено, це означатиме, що право сили перемогло в європейському просторі.
Крим – перша подібна історія у світі з часів Другої світової війни. Більше ви таких прецедентів не знайдете. І для Росії дуже важливо, щоб це було визнано.
– Але нещодавно була «Кримська платформа», яка має на меті деокупацію Криму. Ми бачили, скільки країн до неї приєдналося. Тобто, цей номер не пройшов.
– Поки що. Але ж ми говоримо про продовження воєнних дій. Першою умовою у всіх переговорах Володимира Путіна з Україною було що? Для нього дуже важливо, щоб Україна сама визнала російський статус Криму. Сама.
– Хтось у Росії, включаючи нинішніх опозиціонерів, здатний повернути ситуацію з Кримом у бік справедливості міжнародного права? Чи є сьогодні такі політики?
– У Росії як такого політичного процесу немає. Ті люди, які опонують режиму Володимира Путіна, – не політики, вони – дисиденти. Політична діяльність у Росії насправді заборонена. Особи зараз опонують Путіну і цьому режиму приблизно як дисиденти опонували радянському режиму. І ми ніколи не могли знати, що відбуватиметься з цими людьми, якщо вони стануть реально політичними діячами. Це інший рівень відповідальності.
Судді, які ухвалювали рішення про те, що «включення» Криму та Севастополя до складу Російської Федерації відповідає конституції Росії, порушили присягу
Насправді питання з Кримом може бути вирішене, тому що в російській конституції залишилися статті, які говорять про те, що міжнародні зобов'язання РФ не повинні суперечити її внутрішньому законодавству. З погляду цього пункту, «приєднання» Криму та Севастополя до РФ є юридично нікчемним. Це легко вирішується. Просто для цього потрібно ще кілька болючих рішень. Одне – це розпуск Конституційного суду РФ у його нинішньому складі. Тобто ті судді, які ухвалювали рішення про те, що «включення» Криму та Севастополя до складу Російської Федерації відповідає конституції Росії, порушили присягу.
– Для кримчан в окупації які перспективи?
Крим постійно буде експериментальним полігоном
– У кримчан гірша перспектива, тому що та юридична система, яка існує на окупованих територіях, вона відрізняється від юридичної системи Російської Федерації. Це експериментальна система. Користуючись тим, що територію окуповано, на ній починають застосовувати неправові практики в судочинстві, у слідстві… І коли ці практики відпрацьовані досконало, їх переносять на основну територію держави. Саме тому правосуддя в ОРДЛО – це справжній кримінальний самосуд. А в Криму – це російські правові практики в якомусь жорсткому вигляді. І потім вони потроху просочуються у правосуддя самої РФ. Так буде завжди. Крим постійно буде експериментальним полігоном.
Жителям Криму у тому сенсі пощастило, що вони першими дізнаються про новини. Коли з'являється готовність застосувати чергове катування, черговий неправильний вирок шляхом інтерпретації статей КК РФ, це починатиметься з Криму. Така лабораторія. Лабораторія вбивства.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
