Говард Шнайдер попереджає на сторінках «Вашингтон Пост», що і «через 20 років після падіння Берлінського муру країни Східної Європи так і не стали нарівні зі світовими економіками». За цей час, як зауважує, Шнайдер, Китай опинився в СОТ, Бразилія демонструє впевнений поступ у Латинській Америці, туди пливуть міжнародні інвестиції, а Східна Європа, читай і Україна, ризикує стати невдахою серед світових ринків, котрі в стадії розвитку». Автор цитує главу ЄБРР Томаса Мірова, який каже, що «Східна Європа не є у верхній частині списку для світових інвесторів», і це таїть у собі небезпеку для країн регіону вже у найближчому майбутньому. У статті також ідеться про те, що колишнім радянським країнам регіону необхідно «подолати руїну пострадянської інфраструктури, перейти до сучасної енергетичної політики, диверсифікувати свої економіки», що привабить великих інвесторів. Наразі цього не сталося, навіть через 20 років, резюмує Говард Шнайдер у статті у «Вашингтон Пост».
Відомий аналітик і редактор лондонського часопису «Економіст» Едвард Лукас пише на сторінках празької газети «Лідове новіни», що всім, хто у Європі повторює, як мантру, слова про «кінець американської могутності», варто пам’ятати прислів’я: «Зважай на те, що собі бажаєш! Бо це може збутися». Автор статті зазначає, що, на його думку, «кінця американської могутності» доведеться чекати ще досить довго, і це не так уже й погано для європейців. Цей експерт також вказує на системні слабкості ЄС, проблеми з розширенням, до участі в якому ще дуже далеко таким країнам, як Україна, Білорусь чи Молдова... Лукас попереджає про небезпеку «чекістської Росії» для Європи, коли лише такі країни, як «Велика Британія, Швеція, Чехія та Естонія твердо тримають позиції, що стосується прав людини в Росії, чи втручання Москви у ближньому зарубіжжі». У статті йдеться про реальну небезпеку «російського прагматизму» таких країн Європи, як Німеччина, Франція, Польща, котрі розвивають свої стосунки з Москвою часто всупереч європейським демократичним цінностям. Автор вважає, що втручання Росії в Україні вже призвело до «сумних наслідків», хоча актуальність «українського прикладу в просуванні на Захід» залишається повчальною для Росії і на сьогодні. Едвард Лукас попереджає в «Лідових новінах», що дух «російських грошей», на відміну від західного прислів’я, що «гроші не пахнуть», «уже відчутний не лише у Києві чи у Варшаві, але й у Брюсселі, Лондоні і Вашингтоні»... Аналітик попереджає, що вплив цих грошей на західну демократію є «небезпечнішим від російської ядерної зброї чи її воєнної потуги», бо від цих грошей вже не убезпечені навіть західні «мозкові й і політичні штаби».
Впливова «Нью-Йорк Таймз» ставить питання, чи вдасться Європейській комісії запобігти підписанню кабальної енергетичної угоди між Польщею і Росією, що може поставити під загрозу не лише поляків, а й цілу Європу. Бо, як пише Джуді Демпсі на сторінках впливової американської газети, Росія прагне цим газовим контрактом не лише пов’язати Польщу, а й обійти європейське антимонопольне енергетичне законодавство. А це є іспит для всього ЄС, зокрема, на його здатність реалізувати загальну енергетичну політику. У статті також наведені думки експертів про те, що в ексклюзивних вимогах «Газпрому» на цих переговорах із Варшавою щодо використання газогону з Ямалу через Білорусь до Польщі «йдеться про подальше зниження газової транзитної ролі України».
Впливова німецька «Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ» інформує, що глава СБУ Валерій Хорошковський визнав у інтерв’ю з цим виданням факт «стеження СБУ за журналістом цього видання Конрадом Шуллером». Але німецька газета губиться у здогадах, що змусило Хорошковського визнати цей факт, чи лише тиск Банкової, чи ще якісь, глибші причини...
Відомий аналітик і редактор лондонського часопису «Економіст» Едвард Лукас пише на сторінках празької газети «Лідове новіни», що всім, хто у Європі повторює, як мантру, слова про «кінець американської могутності», варто пам’ятати прислів’я: «Зважай на те, що собі бажаєш! Бо це може збутися». Автор статті зазначає, що, на його думку, «кінця американської могутності» доведеться чекати ще досить довго, і це не так уже й погано для європейців. Цей експерт також вказує на системні слабкості ЄС, проблеми з розширенням, до участі в якому ще дуже далеко таким країнам, як Україна, Білорусь чи Молдова... Лукас попереджає про небезпеку «чекістської Росії» для Європи, коли лише такі країни, як «Велика Британія, Швеція, Чехія та Естонія твердо тримають позиції, що стосується прав людини в Росії, чи втручання Москви у ближньому зарубіжжі». У статті йдеться про реальну небезпеку «російського прагматизму» таких країн Європи, як Німеччина, Франція, Польща, котрі розвивають свої стосунки з Москвою часто всупереч європейським демократичним цінностям. Автор вважає, що втручання Росії в Україні вже призвело до «сумних наслідків», хоча актуальність «українського прикладу в просуванні на Захід» залишається повчальною для Росії і на сьогодні. Едвард Лукас попереджає в «Лідових новінах», що дух «російських грошей», на відміну від західного прислів’я, що «гроші не пахнуть», «уже відчутний не лише у Києві чи у Варшаві, але й у Брюсселі, Лондоні і Вашингтоні»... Аналітик попереджає, що вплив цих грошей на західну демократію є «небезпечнішим від російської ядерної зброї чи її воєнної потуги», бо від цих грошей вже не убезпечені навіть західні «мозкові й і політичні штаби».
Впливова «Нью-Йорк Таймз» ставить питання, чи вдасться Європейській комісії запобігти підписанню кабальної енергетичної угоди між Польщею і Росією, що може поставити під загрозу не лише поляків, а й цілу Європу. Бо, як пише Джуді Демпсі на сторінках впливової американської газети, Росія прагне цим газовим контрактом не лише пов’язати Польщу, а й обійти європейське антимонопольне енергетичне законодавство. А це є іспит для всього ЄС, зокрема, на його здатність реалізувати загальну енергетичну політику. У статті також наведені думки експертів про те, що в ексклюзивних вимогах «Газпрому» на цих переговорах із Варшавою щодо використання газогону з Ямалу через Білорусь до Польщі «йдеться про подальше зниження газової транзитної ролі України».
Впливова німецька «Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ» інформує, що глава СБУ Валерій Хорошковський визнав у інтерв’ю з цим виданням факт «стеження СБУ за журналістом цього видання Конрадом Шуллером». Але німецька газета губиться у здогадах, що змусило Хорошковського визнати цей факт, чи лише тиск Банкової, чи ще якісь, глибші причини...
