Доступність посилання

24 Листопад 2017, Київ 00:54
Двадцять тисяч українців стали цього року на облік як ВІЛ-інфіковані. Щодня сорок вісім українців дізнаються, що у них є ВІЛ. Загалом в Україні офіційно зареєстровані понад 170 тисяч ВІЛ-позитивних осіб. Такими є дані Міністерства охорони здоров’я.

Експерти кажуть, що реальна цифра інфікованих є у кілька разів більшою. Наскільки доступним та якісним є в Україні лікування ВІЛ-інфікованих? І чи всі пацієнти забезпечені препаратами?

Забезпечення антиретровірусною терапією

З початку епідемії (від кінця 90-х років) в Україні офіційно зареєстровані понад 170 тисяч ВІЛ-інфікованих. З них близько 20 з половиною тисяч отримують антиретровірусну терапію, а потребують цього лікування, за оцінками МОЗ і ВООЗ, майже 70 тисяч людей, зазначає Володимир Жовтяк, голова координаційної ради «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ-СНІДом». «Близько 6000 людей стоять зараз у черзі на отримання антиретровірусних препаратів і не можуть їх отримати, бо їх нема в наявності. Це люди і з Києва, і з інших міст України, яким за медичним показниками потрібне антиретровірусне лікування, але вони не можуть його отримати», говорить Жовтяк.

І проблема не лише в цьому, наголошує він. Сама процедура забезпечення ліками ВІЛ-інфікованих в Україні є закритою і корумпованою. «Нам не зрозуміло, яким чином формувався перелік препаратів для забезпечення антиретровірусним лікуванням ВІЛ-інфікованих. Профільна група по супроводу державних закупівель не долучалася до цього процесу. Також до нього не долучалися представники громадських організацій і міжнародні експерти. Окрім цього, в Україні не застосовується визнана світовим співтовариством методика розрахунку того, скільки і яких саме препаратів потребує країна. У нас закуповуються ті препарати, які легше купити, які є в наявності, і, якщо говорити відвертіше, ті препарати, на яких можна отримати найбільший прибуток від компаній-посередників», - стверджує фахівець.

Держава забезпечує препаратами 75 відсотків ВІЛ-позитивних пацієнтів, запевняє Людмила Сторожук, заступник директора українського центру профілактики і боротьби зі ВІЛ-СНІДОМ Міністерства охорони здоров’я. (Щоправда, міжнародні організації стверджують, що антиретровірусна терапія надходить лише до кожного п’ятого, хто її потребує). За словами Людмили Сторожук, серед препаратів є ліки і українського виробництва. «У переліку закупівель іде зараз закупівля вітчизняних ліків. Але я не знаю, чи це розфасовка вітчизняна, а субстрат індійський, чи ні. Існує багато різних ліків, але обирається препарат, який виграв тендер. Цього року закупили ліків десь на суму біля 144 тисяч гривень, чекаємо зараз акцепти додаткової закупівлі. Необхідна сума, яка мала бути закладена в державну програму, становила 6 мільярдів гривень на 5 років. А затвердили 3 мільярди, тобто, при затвердженні був уже закладений дефіцит».

Лише 22 відсотки пацієнтів мають доступ до антиретровірусної терапії, стверджує Анна Шакарішвілі, координатор ЮНЕЙДС в Україні, і левову частку ліків закуповує український уряд. «Більша частина коштів, яка іде на лікування, забезпечується державним сектором. Це великий крок уперед. Адже нещодавно кошти виділялися переважно Глобальним фондом по боротьбі з ВІЛ-СНІДом. Але Глобальний фонд досі фінансує лікування ВІЛ-позитивних ін’єкційних наркоманів, які до того ж хворіють на туберкульоз», – розповіла представниця ЮНЕЙДС.

«Ніякої різниці немає»

30-річний киянин Іван приймає антиретровірусні препарати. Таке лікування передбачає одночасний прийом кількох медикаментів, зупиняє поширення вірусу в організмі людини і таким чином зупиняє руйнування імунітету.

За словами Івана, повсякденне життя ВІЛ-позитивних майже нічим не відрізняється від життя інших людей. Хіба що слід вчасно приймати ліки. І, так само, як і неінфікованим людям, вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, не мати шкідливих звичок. «Ніякої суттєвої різниці немає. Різниця лише в тому, що буває прийом препаратів, але це такий самий прийом препаратів, як і в інших людей, які, наприклад, п’ють вітаміни або приймають ліки проти грипу. Звичайно, є певні поради: не слід перебувати на пекучому сонці, не рекомендується переохолоджуватися, часто хворіти простудними захворюваннями…», - каже Іван.

Якщо у людини тяжкий перебіг хвороби, то їй необхідний стаціонар. Однак, якщо вірус не викликав тяжких наслідків, то лікування може відбуватися і в поліклінічному відділенні, повідомляється у Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ-СНІД. Буває й таке, що пацієнтам з околиць доводиться приїжджати до медичних закладів по декілька разів, щоб потрапити до лікаря.

Якщо антиретровірусні препарати, які ВІЛ-іфікований має приймати щодня, якісні, то побічна шкідлива дія на людський організм є мінімальною, стверджує Володимир Жовтяк, голова координаційної ради «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ-СНІДом». Однак такі препарати все ж негативно впливають на роботу печінки, погіршують жировий обмін. І проблема наразі не стільки у самих препаратах, скільки у їхній доступності.

Держава забезпечує ВІЛ-інфікованих антиретровірусними препаратами не повною мірою, визнає член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович. Але це не єдина проблема у подоланні епідемії. «Питання забезпечення ліками усіх, хто потребує, не вирішує проблеми. Подолати епідемію - це значить змінити норми та правила життя, починаючи з традиційних сімейних цінностей і закінчуючи безпечними сексуальними стосунками», - говорить вона.

ВІЛ у Європі

Згідно з підрахунками експертів Європейської Комісії, у Європі мешкають 2 мільйони осіб, що хворіють на ВІЛ-СНІД. Приблизно 50 тисяч нових випадків ВІЛ-інфекцій реєструють у співдружності щороку. При цьому статистичні служби твердять, що від 30 до 50 відсотків пацієнтів не знають, що вони інфіковані, повідомляє брюссельських кореспондент Радіо Свобода.

Тим часом, якщо у більшості країн Африки нових випадків захворювання СНІДом стає чимраз менше, то, скажімо, у Бельгії, хвороба поширюється, хоча й не такими темпами, як це було між 1997 та 2003 роками.

Доступ до лікування СНІДу та ВІЛ у Бельгії, як загалом і у більшості країн Західної Європи, повністю безкоштовний або ж великою мірою відшкодовується соціальними службами. Але це тільки за умови, що пацієнт перебуває на обліку в цих установах і живе на території країни офіційно.

Кваліфікована допомога та медичне обслуговування надаються кожному, хто звертається до будь-якої лікарні із підозрою на ВІЛ-позитивний статус. До того ж, у кожному регіоні Бельгії існує мережа так званих Free clinic, куди здебільшого й звертаються по допомогу хворі на СНІД, інфіковані чи ті, що страждають від алкоголізму або наркоманії. Лікар-епідеміолог з брюссельського відділення Free clinic Мейтам Латіф розповів Радіо Свобода, що загалом у Бельгії щодня реєструють 3 випадки ВІЛ-інфекції. Тим часом, на його переконання, ефективність існуючих методів лікування ще надто низька. Особливо, через часті побічні ефекти.

Згідно із дослідженнями фахівців Європейського Союзу, одна особа з 3 ВІЛ-інфікованих ігнорує свій діагноз, а це дуже ускладнює обмеження поширення епідемії.

В Україні на диспансерному обліку перебуває понад 91 тисячі
ВІЛ-інфікованих, з них близько десяти тисяч є хворими на СНІД. Такими є дані міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД в Україні. Щороку від СНІДу в Україні, як стверджують експерти, помирає до двох тисяч людей у віці 15-49 років. За темпами поширення інфекції Україна є лідером у Європі. Однак, як показало опитування Інституту Горшеніна, більшість українців розуміють загрозу цього захворювання і навіть готові якимось чином допомагати боротися проти ВІЛ/СНІДу. Так, третина опитаних готова брати участь в інформуванні населення про методи оберігання від ВІЛ/СНІДу, а кожен десятий українець готовий допомогти інфікованим та хворим матеріально.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG