Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 03:18
Вашингтон – Білорусь перебуває майже в повній міжнародній ізоляції. Брутальний розгін демонстрацій після президентських виборів, арешти кандидатів на президента, опозиційних діячів та демонстрантів викликало неоднозначну реакцію Заходу. Крім рішучого засудження дій Лукашенка, Захід запровадив низку санкцій проти Білорусі та заборонив білоруським ключовим політикам їздити світом. Після репресій у Білорусі наступила економічна розруха. Дві девальвації національної валюти не допомогли, Білорусь нині сподівається на необхідну допомогу від Міжнародного Валютного Фонду. Однак, це найгірше, що могло б статися, вважають американські експерти. Саме зараз слід діяти, щоб повалити останню диктатуру в Європі, вважає низка впливових аналітиків, що увійшли до Білоруської робочої групи, яка підготувала дослідження на тему «Демократичні зміни в Білорусі: основа для дій».

Дім Свободи та Центр аналізу європейської політики у Вашингтоні переконані, що зараз, як ніколи, слід визначитися, що робити з Білоруссю після Лукашенка. Оскільки він політично й ідеологічно є скомпрометованим, а його так званий незалежницький шлях розвитку Білорусі повністю збанкрутував, якраз настав час створювати міжнародний контекст, в якому не лише білоруси зможуть бачити своє майбутнє без Лукашенка, а й зрозуміють, що таке майбутнє також бачать Сполучені Штати та Європа.

Автори дослідження вважають, що Захід занадто довго дивився на свої відносини з Білоруссю через призму Росії, отож настав час дивитися на Білорусь, як на незалежну і стратегічно важливу країну. Таку думку поділяє і віце-президент Атлантичної Ради Деймон Вільсон. Невдалі зусилля ЄС співпрацювати з Білоруссю перед останніми президентськими виборами показали, що Лукашенко неспроможний вести країну до Європи. Це не той лідер, з яким США та Європа можуть працювати й просувати реформи в Білорусі, констатує Вільсон.

«Ми потребуємо окремої політики щодо Білорусі, яка не є просто функцією наших відносин із Росією. Я сподіваюся, що Вашингтон і Брюссель вже не бояться, що, тиснучи на Мінськ, вони штовхають Білорусь у руки Росії», – вважає Вільсон.

Стратегічна важливість Білорусі

Білорусь є стратегічно важливою країною для Європи, тому що вона межує з демократичними союзами НАТО і ЄС. Звичайно, що ці дві установи не хочуть мати сусіда з репресивною диктатурою. Це не лише проблема цінностей, а й спільної безпеки, вважає заступник міністра закордонних справ Польщі Кшиштоф Становскі.

«Перша причина – це цінності. Цінності, що близькі Сполученим Штатам, Європі і, зокрема, Польщі. Інша причина – безпека. Упродовж десятиліть ми вірили, що безпека – це танки, солдати, ракети. Але ми нарешті зрозуміли, що безпека пов'язана з економікою, з системою управління державою, з правом людей вирішувати їхнє майбутнє», – вважає польський дипломат..

Тому ЄС під президентством Польщі не випустить Білорусь з поля зору, запевнив Становскі.

Економічний тиск на Лукашенка – це саме той інструмент, який може його, врешті-решт, повалити, вважають американські експерти. МВФ не повинен дати Білорусі більше грошей, така допомога лише зміцнює владу Лукашенка. Крім того, на даний момент не можна допустити приватизації ключових державних підприємств. Лукашенко не дуже хоче такої приватизації, але, оскільки країна на межі банкрутства, в нього може й не бути виходу. Але й тут Захід може вплинути на ситуацію, вважає провідний економіст Інституту Пітерсона Андерс Ослунд.

«Ми мусимо протидіяти, щоб Лукашенко не обікрав свою країну, як це зробили радянські лідери в 91-му році. Мусимо уникнути фінансового колапсу, однак Лукашенко не хоче здаватися. Що ми можемо зробити? Накласти санкції на ці ключові підприємства. З санкціями їхня вартість буде меншою і Лукашенко може їх не продати, якщо вважатиме, що ціна занизька», – каже Ослунд.

Нещодавно голова російського Центру розвиту демократії та прав людини Юрій Джібладзе оприлюднив свій власний аналіз про майбутнє Білорусі. Він, зокрема, попереджає, що Лукашенко, все ж, може знайти якийсь вихід і зберегти свій режим. І тому Джібладже, так як і його американські колеги, аргументує, що зараз треба тиснути на Лукашенка, щоб змінити режим і перейти до демократії. Джібладзе проти надання Білорусі фінансової допомоги, але водночас він нагадує: просто вимагати звільнення всіх політв‘язнів і на цьому поставити крапку – це аж ніяк не годиться.

«Це було б дуже неправильно, – каже експерт. – Ми переконані, що всі інвестиції, кожна копійка, вкладена в білоруську економіку, – це співучасть у репресіях, співучасть у диктаторській політиці Лукашенка».

Куди подіти Лукашенка?

Білоруська робоча група, крім фінансового тиску, пропонує розвивати білоруське громадянське суспільство, підтримувати молодих талановитих політиків, організаційно допомагати опозиції, посилювати діяльність незалежних медіа, а найголовніше – вимагає негайно звільнити всіх політичних в'язнів.

Хоча жоден із учасників не міг сказати, як, врешті-решт, виглядатиме відхід Лукашенка і як цього досягнути, всі погоджуються в одному: таким слабким Лукашенко ніколи не був. А його відхід залежить від волі і дій самих білорусів, констатує президент Дому Свободи Дейвід Креймер.

«Це унікальна можливість, – вважає Креймер. – Білорусь ніколи не стикалася з такою економічною кризою. Лукашенко, як наслідок, є ще уразливішим і слабкішим, ніж будь-коли раніше. Це видно з його дій і поведінки. Це час продовжити тиск, бо при подальшому тиску люди в такій ситуації, може, нарешті, вирішать: «Досить, ми не можемо далі йти цим шляхом». Я думаю, це вірогідний сценарій. Швидше за все, люди скажуть, що він не може більше керувати, нам потрібні зміни. Куди йому піти? Це його проблеми».

Віце-президент Атлантичної Ради Деймон Вільсон перегукується з Дейвидом Креймером щодо відходу Лукашенка. Все залежить від того, як довго білоруси готові його терпіти: «Білоруси мусять бути власниками свого майбутнього, вле ми повинні їм в цьому допомогти», – каже він. А щодо того, куди подіти самого білоруського президента, Вільсон запропонував порожній намет лівійського диктатора Муаммара Каддафі десь у пустелі. Цю пропозицію учасники презентації зустріли сміхом і оплесками.
  • 16x9 Image

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001-2007 роках заступник директора Української редакції. 2007-2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG