Рим – На Заході творчість Тараса Шевченка досліджують лічені фахівці і серед них відомий україніст, професор філології Міланського університету Джованна Броджі. Вона вже вісім років перекладає твори Кобзаря і єдина в Італії ґрунтовно вивчає літературну спадщину українського поета. Нині дослідниця завершує роботу над антологією Шевченкових поезій італійською мовою, яка вийде друком восени цього року. У розмові з Радіо Свобода Джованна Броджі наголосила, що Шевченка у світі мають знати як Пушкіна і Міцкевича.
– У чому полягають труднощі під час роботи над текстами Тараса Шевченка?
– Думаю, складність перекладу не лише для італійців, а й для решти західних дослідників полягає в тому, що мову Шевченка дуже важко перекласти на італійську, французьку та англійську. Його легше перекладати німецькою, бо там є відмінки, тобто менше слів. Італійська й французька мають артиклі, тому це й ускладнює перекладацьку роботу.
– Ви зробили окреме дослідження «Рим у сприйнятті Шевченка». Розкажіть докладніше про це?
– Шевченко знав Рим лише через друковані зображення, міф про Рим був дуже поширений в Росії, у Петербурзі, де він навчався та жив. Поет мав мрію відвідати Вічне місто, але так ніколи і не зміг туди потрапити. Через свої поезії письменник передає переважно негативне ставлення до Рима, бо вбачав у ньому імперську владу на зразок Москви. Загалом у нього переважає романтичне сприйняття міста, але античний Рим для нього – це передусім місто грізних імператорів. Рим рідко зустрічається у творах Шевченка, здебільшого у поемі «Неофіти».
– Чи помітили Ви у творчості Шевченка мотиви, які, можливо, перегукуються з італійськими класиками?
– У поезії Тараса Шевченка відчувається вплив Данте Аліг’єрі. Шевченко, безумовно, знав переклад «Пекла», на той час у Росії Данте був дуже популярним. Я вважаю Шевченка співзвучним із Джакомо Леопарді (1798-1837) видатним поетом-романтиком. Щоправда, Шевченко не був знайомий із творами італійського поета, бо на той час поезії Леопарді практично не перекладали. Однак у творах обох митців помітна та ж сама епоха, та сама самотність, замилування селом, де з одного боку сумно, а з іншого живе радість від очікування неділі. Ці два поети подібні і в гармонійному музикальному творенні віршів.
– Наскільки актуальний український класик сьогодні?
– Тарас Шевченко нині дуже актуальний. Він стає на захист людської гідності, свободи, правди, справедливості і чесності. Шевченко – поет етики і високої моралі та чесності. А ці якості особливо потрібні сучасній Україні та й Італії також.
– Пані Броджі, а Вас особисто чим захоплює Шевченко?
– О, мене захоплює все... Музикальність, різноманітність поетичного самовираження, його здібність переходити від філософських роздумів до гострої сатири, вміння поєднувати строфи різних типів. І, звичайно, відданість поета загальнолюдським цінностям, як наприклад, свобода та гідність особистості. Та понад усе мене зачаровує щирість Шевченкового слова.
– Яке місце, на Вашу думку, посідає Великий Кобзар у світовій літературі?
– Шевченко є найдосконаліший поет національного рівня, але він передає універсальні цінності, притаманні всім народам. Тож, Шевченко у світі має бути відомий, як Олександр Пушкін чи Адам Міцкевич. На жаль, він невідомий всім, оскільки Україна не мала своєї державності, не мала своєї літератури як автономної одиниці, визнаної на міжнародному рівні. Однак, ця література заслуговує на професійне вивчення, переклад і популяризацію у світі. Та нині на Заході цим займаються лічені особи.
– У чому причина, як Ви гадаєте?
– У період великої фінансової кризи для вишів, для видавництв це дуже складно. Та найсумніше, що ми не маємо можливостей для підготовки молодих дослідників-літературознавців. Я думаю, що західна літературна критика може бути дуже цікавою, оскільки пропонує інший погляд. Іноземні дослідники зосереджують меншу увагу на патріотичних, національних аспектах, а шукають загальносвітових цінностей. І вони у творчості Тараса Шевченка є фундаментальними, однак, наголошую, маловідомі світові.
– У чому полягають труднощі під час роботи над текстами Тараса Шевченка?
– Думаю, складність перекладу не лише для італійців, а й для решти західних дослідників полягає в тому, що мову Шевченка дуже важко перекласти на італійську, французьку та англійську. Його легше перекладати німецькою, бо там є відмінки, тобто менше слів. Італійська й французька мають артиклі, тому це й ускладнює перекладацьку роботу.
– Ви зробили окреме дослідження «Рим у сприйнятті Шевченка». Розкажіть докладніше про це?
– Шевченко знав Рим лише через друковані зображення, міф про Рим був дуже поширений в Росії, у Петербурзі, де він навчався та жив. Поет мав мрію відвідати Вічне місто, але так ніколи і не зміг туди потрапити. Через свої поезії письменник передає переважно негативне ставлення до Рима, бо вбачав у ньому імперську владу на зразок Москви. Загалом у нього переважає романтичне сприйняття міста, але античний Рим для нього – це передусім місто грізних імператорів. Рим рідко зустрічається у творах Шевченка, здебільшого у поемі «Неофіти».
– Чи помітили Ви у творчості Шевченка мотиви, які, можливо, перегукуються з італійськими класиками?
– У поезії Тараса Шевченка відчувається вплив Данте Аліг’єрі. Шевченко, безумовно, знав переклад «Пекла», на той час у Росії Данте був дуже популярним. Я вважаю Шевченка співзвучним із Джакомо Леопарді (1798-1837) видатним поетом-романтиком. Щоправда, Шевченко не був знайомий із творами італійського поета, бо на той час поезії Леопарді практично не перекладали. Однак у творах обох митців помітна та ж сама епоха, та сама самотність, замилування селом, де з одного боку сумно, а з іншого живе радість від очікування неділі. Ці два поети подібні і в гармонійному музикальному творенні віршів.
– Наскільки актуальний український класик сьогодні?
Шевченко дуже актуальний. Він стає на захист людської гідності, свободи, правди, справедливості і чесності
– Пані Броджі, а Вас особисто чим захоплює Шевченко?
Понад усе мене зачаровує щирість Шевченкового слова
– Яке місце, на Вашу думку, посідає Великий Кобзар у світовій літературі?
– Шевченко є найдосконаліший поет національного рівня, але він передає універсальні цінності, притаманні всім народам. Тож, Шевченко у світі має бути відомий, як Олександр Пушкін чи Адам Міцкевич. На жаль, він невідомий всім, оскільки Україна не мала своєї державності, не мала своєї літератури як автономної одиниці, визнаної на міжнародному рівні. Однак, ця література заслуговує на професійне вивчення, переклад і популяризацію у світі. Та нині на Заході цим займаються лічені особи.
– У чому причина, як Ви гадаєте?
– У період великої фінансової кризи для вишів, для видавництв це дуже складно. Та найсумніше, що ми не маємо можливостей для підготовки молодих дослідників-літературознавців. Я думаю, що західна літературна критика може бути дуже цікавою, оскільки пропонує інший погляд. Іноземні дослідники зосереджують меншу увагу на патріотичних, національних аспектах, а шукають загальносвітових цінностей. І вони у творчості Тараса Шевченка є фундаментальними, однак, наголошую, маловідомі світові.
