Соціальний експеримент журналістів програми «Схеми» вартістю у 1800 гривень показав, що держслужбовці, попри задекларований принцип «жити по-новому» без чиновницьких привілеїв, продовжують отримувати пільги за державний кошт – наприклад, у вигляді суттєвих знижок на користування залою офіційних делегацій, що підпорядковується Державному управлінню справами. Пересічному громадянинові обслуговування в привілейованому терміналі обходиться у більш ніж одну мінімальну заробітну плату – 1800 гривень.
Журналісти програми «Схеми» неодноразово намагалися отримати дозвіл на зйомку зали офіційних делегацій, аби показати його українцям, однак керівництво цього окремого терміналу його так і не надало.
Тож, аби побачити на власні очі, за що аеропорт бере плату у 1800 гривень з людини та які послуги надає цей окремий термінал, знімальна група провела соціальний експеримент – оплатила відвідування зали офіційних делегацій для колеги-журналіста Григорія Жигалова, який летів у відрядження до Брюсселю.
За результатами експерименту журналісти підрахували, що сісти в літак без черг та затримок у залі офіційних делегацій можна всього за 10 хвилин та 60 секунд, тоді як шлях пересічного пасажира аеропорту «Бориспіль» від стійки реєстрації до крісла в літаку займає щонайменше 2 години.
Check-in за 60 секунд
Зала офіційних делегацій – окремий термінал в «Борисполі», розташований поруч із терміналом «Б».
Журналіст Григорій Жигалов тільки підходить до цього терміналу «Борисполя», як у нього відразу ж забирають валізу і паспорт – таким чином відбулася здача багажу на рейс.
«Вхід у термінал зайняв хвилину, навіть менше хвилини. А у звичайному терміналі довелося б години дві бігати», – ділиться враженнями він.
Зала офіційних делегацій складається з кількох різних за розміром кімнат, де вони можуть відстежувати польоти літаків на спеціальних моніторах. Тут VIP-пасажирів безкоштовно пригощають кавою. У VIP-залі є окремо приміщення з баром та дьюті-фрі. У кожній кімнаті є по телевізору, стоять м’які меблі.
А в одному з приміщень навіть рекламують яхти – схоже, рекламодавці розраховують у залі офіційних делегацій знайти потенційних клієнтів.
Доки «Схеми» проводжали колегу, в напівпорожньому залі очікувань зустріли VIP-пасажирів – ведучого Савіка Шустера та чинного народного депутата Ярослава Москаленка, який летів до Великобританії. Запевняє, що за користування залою заплатив із власної кишені: «По-моєму, 400 гривень», – завірив нардеп.
За часів Януковича високопосадові чиновники та їхні родини, коли відлітали з аеропорту «Бориспіль», безкоштовно користувалися залою офіційних делегацій – коштом платників податків. Із документів архіву Верховної Ради «Схеми» дізналися, що у 2009 році родина із 5 людей Павла Лебедєва, тоді ще депутата, а згодом Міністра оборони, користувалася залою, щоб долетіти до Стамбула. Дружина депутата Сенченка і дружина Лавриновича через VIP-залу відлітали до Цюріха, а дружина депутата Міщенка – до Мюнхена. Депутат Олег Ляшко через окремий термінал відбував до курортного міста Шарм-ель-Шейха, а Дмитро Табачник – до Москви.
Після Революції гідності таку пільгу для нардепів скасували, але Верховна Рада знайшла шляхи, як продовжити держслужбовцям користування пільгами. Якщо раніше можновладці безкоштовно користувалися залами офіційних делегацій відповідно до закону, то після скасування цієї пільги в Законі України «Про статус народного депутата України» Верховна Рада почала безпосередньо укладати угоду із залою офіційних делегацій і оплачувати за кожен прохід депутата з бюджету парламенту. Достеменно невідомо, скільки саме коштує один прохід депутата через VIP-залу, утім це значно дешевше, ніж для пересічних громадян.
Наприклад, «Схемам» вдалося з’ясувати у Кабінеті міністрів, що за прем’єра Арсенія Яценюка, його охоронця і протоколіста було сплачено по 60 гривень і 60 копійок за кожного. Так само як і за віце-прем’єра і міністра культури В’ячеслава Кириленка. Але він про плату за послугу, схоже, не в курсі.
«Я тільки два рази літав за кордон. Один раз не користувався, а один раз користувався. Тому що перший раз я ледь встиг на літак, коли не користувався», – пригадує міністр культури. І переконує, що оплачував послугу зали офіційних делегацій сам.
Минулого року за користування залою офіційних делегацій депутатами та гостями парламенту Верховна Рада оплатила 27 тисяч гривень.
Один зі 112 народних обранців, які минулого року скористалися залою офіційних делегацій за бюджетні кошти, – депутат Олексій Гончаренко. Він вважає, що ця послуга безкоштовна.
«Мене там ніхто не годує, не поїть, я там пляшки води не випив, тому які на мене витрати могли бути, я не знаю», – дивується він.
Коли Гончаренко дізнається від «Схем», що в послугу входить також супровід від борту літака окремим мікроавтобусом та окремий вхід без черг, народний депутат реагує сарказмом: «Зараз піду застрелюсь. Як після цього жити?»
10 хвилин на посадку
Тим часом пасажир, якого проводжають «Схеми», Григорій Жигалов у залі офіційних делегацій чекає на свій літак – в одній із малолюдних кімнат із телевізором та недешевим меню.
До вильоту журналіста Григорія Жигалова лишається 20 хвилин, а по нього ніхто не заходить. «Тут точно про мене не забули?» – уточнює у персоналу.
Журналіста проведуть до трапу літака всього за 10 хвилин до відльоту. Саме через це народні депутати полюбляють залу офіційних делегацій – швидко, комфортно і ...безкоштовно.
«Пісні мені там не співали і чарівні хлопці не зустрічали», – розповідає народна депутатка України із фракції «Блок Петра Порошенка» Ольга Бєлькова та запевняє, що ніякої особливої атмосфери у окремому терміналі вона не помітила.
У кімнаті очікування зали офіційних делегацій знімальна група зустрічає народного депутата Сергія Мартиняка з фракції «Воля народу», який у 2014 році задекларував «Феррарі» і 96 мільйонів гривень. Журналістам він представився як бізнесмен, хоча з 2012 року весь час працює як народний депутат, обраний по округу на Волині.
Депутат фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Македон розповідає, що проводжає їх держава через окремий термінал, але за кордоном їх зустрічають – у звичайному. «Ми їхали у складі офіційної делегації і в Україні проходили через залу офіційних делегацій, а в Грузії нас зустрічали у звичайній. Можливо, так організована робота», – пригадує він.
У держслужбовців є можливість не витрачати гроші на залу офіційних делегацій, вважає народний депутат із фракції «Народний фронт» Остап Семерак. «Коли ми плануємо відрядження, я попереджаю відділ міжпарламентських зв’язків, що я буду йти терміналом «Д», відповідно, ці кошти не списуються», – запевняє нардеп.
Утім відмовляти собі у комфортних відрядженнях чиновники не збираються.
Відповідно до інформації, опублікованої на сайті Єдиного веб-порталу використання публічних коштів E-data, Рахункова палата у 2015 році за обслуговування у залі офіційних делегацій витратила з бюджету 12 тисяч 500 гривень. Голова цієї палати Роман Магута, обраний на цю посаду ще за часів Януковича, вважає такі гроші – копійками.
На голову космічного агентства з його помічником торік пішло 3,5 тисячі гривень, а от Служба зовнішньої розвідки про свої витрати у залі офіційних делегацій інформації не надала. У Міністерстві закордонних справ «Схемам» повідомили, що не витрачають гроші на залу для своїх дипломатів, а замовляють лише для іноземних.
Разом з Міністерством юстиції та Генпрокуратурою МЗС витратив торік на преміум-термінал 115 тисяч – усі гроші, за їхньою інформацією, пішли на закордонні делегації.
За даними E-data, Центральна виборча комісія у 2015-му на термінал витратила 53 тисячі гривень. Крім гостей, послугою користувалися самі члени ЦВК та служба держреєстру.
Конституційний суд відповів на запит «Схем», що таку практику зупинив ще у вересні минулого року. Утім після цього один раз зробили виняток для двох суддів цього суду – Шевчука і Шаптал.
Повної інформації про те, яку ж суму державні органи витратили на VIP-термінал у 2015 році, немає. Сама зала офіційних делегацій не надала такої інформації. Водночас українські посадовці активно використовують пільгу привілейованого потрапляння до літака в аеропорту. Ця можливість дає змогу їм уникати небажаного спілкування з громадянами та стояти в загальних чергах. І за все це продовжують платити українські платники податків.
