Правозахисні організації опублікували додаток до доповіді, що з’явилася в кінці липня. Вона присвячена проблемам незаконного утримання під вартою і жорстокого поводження із затриманими по обидва боки лінії зіткнення на сході України. Подробиці змісту, як самої доповіді, так і додатку до неї в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла заступник глави московської філії міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch Тетяна Локшина.
– У цій доповіді, зокрема, серед іншого, певна увага приділялася питанням того, що судячи з інформації, яка надходить до нас з різних джерел, на території Харківського управління СБУ незаконно утримуються люди. При цьому СБУ сама заперечує подібні інвективи, але інформація, яка до нас надходила, вселяла дуже серйозну заклопотаність і фактично не викликала сумнівів. Коли перед випуском доповіді ми зустрічалися з офіційними особами в Україні, в тому числі з адміністрацією президента України, з представниками Служби безпеки та з військовим прокурором України, ми передавали їм список з 16 осіб, які за нашою інформацією, принаймні, на весну цього року ще містилися в Харківському управлінні СБУ. І військовий прокурор України нам пообіцяв, що дуже серйозно поставиться до цих повідомлень, і буде проведене відповідне розслідування. Буквально протягом наступних декількох тижнів після виходу доповіді нам вдалося зібрати додаткову інформацію. І ми з’ясували, що за перші ж два тижні після виходу нашої доповіді з Харківського управління СБУ відпустили неофіційно 13 осіб, що містилися там під вартою – 12 чоловіків і 1 жінку. І, звичайно, звільнення цих 13 людей – це прекрасна новина. Але офіційно ні факти їх затримання, ні факти їх звільнення так і не визнані. І владою не визнано існування самої проблеми насильницьких зникнень з боку СБУ. А вперте заперечення Службою безпеки насильницьких зникнень і секретних утримань людей сприяє формуванню атмосфери беззаконня і збереження безкарності за грубе порушення прав людини.
Офіційно ні факти їх затримання, ні факти їх звільнення так і не визнаніТетяна Локшина
Крім того, нам відомо, що на даний момент на території Харківського управління СБУ все ще утримуються 5 осіб. І троє з цих 5 затриманих знаходяться там вже більше 17 місяців. І ми ці відомості виклали в спеціальному листі, який ми відправили військовому прокурору України минулого тижня. У цьому листі докладно викладається інформація, яка у нас є, інформація про цих 5 людей, які, наскільки нам відомо, досі утримуються в Харківському управлінні СБУ, і та інформація, яку ми отримали від тих звільнених, з ким нам вдалося поговорити.
– Яку інформацію вам вдалося від них отримати?
– Усі наші співрозмовники повідомили нам, що з фігурантів того списку 16-ти осіб, які ми передали українській владі ще в липні, насправді, одного відпустили з території Харківського СБУ ще в середині березня, але 20 квітня туди доставили ще 3 неофіційно затриманих осіб. В результаті число затриманих, які таємно там містилися, на кінець квітня було 18 чоловік. Нам також підтвердили, що 25 липня з цієї незаконної в’язниці відпустили 6 затриманих, а потім, 2 серпня, ще 7 осіб. Співробітники СБУ вивозили їх з Харкова в броньованому мікроавтобусі. Деяких висаджували на околиці Краматорська, а інших – на околиці Дружківки і повертали паспорти, і навіть видавали своєрідні транспортні гроші – від 50 до 200 гривень на людину. Звільняючи, їм говорили, що вони повинні мовчати про обставини свого примусового зникнення, взагалі нічого не розповідати і погрожували дуже серйозними наслідками, якщо вони почнуть ділитися цією інформацією. Свідчення цих п’ятьох недавно звільнених, яких нам вдалося опитати, відповідають тому, що нам розповідали інші люди, що містилися в Харківському управлінні СБУ, яких ми раніше інтерв’ювали для нашої спільної доповіді. І в сукупності з цих інтерв’ю складається цілісна картина практики офіційно не визнаного утримання під вартою в СБУ. Наші співрозмовники подібним чином описували саме приміщення, розпорядок дня, охорону, інших затриманих, своїх співкамерників, проблеми з медичною допомогою, постійні перенесення обміну полонених, спроби персоналу приховати затриманих від українських офіційних осіб, від іноземних делегацій, у тому числі, до речі, шляхом тимчасового переведення з камери, використання підставних імен в тих випадках, коли хтось потребував екстреної медичної допомоги і людину потрібно було реєструвати в медичній установі. Це дійсно, дуже серйозні інвективи. І ми звернулися до військового прокурора України із закликом провести розслідування, щоб було покінчено з цим видом порушення прав людини, щоб винні в тому, що ця незаконна практика вже так довго реалізується, були притягнуті до відповідальності.
– Ви зараз розповіли про те, що відбувалося з одного боку конфлікту. Що стосується іншого боку, там теж містяться люди, насильно захоплені. Ті, хто їх утримує, чи йдуть вони на контакти з правозахисниками?
Ми намагалися організувати зустріч в «прокуратурі ДНР», але, мабуть, там визнали це недоцільним, і це дуже шкодаТетяна Локшина
– Під час останнього відрядження на непідконтрольну українській владі територію на Донбасі нам вдалося зустрітися з представниками уповноваженого з прав людини в «ДНР». Ось, власне, і все. Ми намагалися організувати зустріч в «прокуратурі ДНР», але, мабуть, там визнали це недоцільним, і це дуже шкода. Дійсно, це досить проблемна ситуація. Тому що коли мова йде про Київ, про українську владу – з нами підтримують діалог, з нами зустрічаються, сприймають нашу інформацію. Можливо, те, що відпустили цих 13 чоловік, якимось чином пов’язано з тим резонансом, який мала наша спільна з Amnesty International доповідь, її активне висвітлення в українських ЗМІ. Що стосується де-факто влади в «ЛНР» і «ДНР». Нікого, на жаль, з тих осіб, про яких ми писали в доповіді, і які на момент випуску доповіді, утримувалися там за гратами, нікого на свободу не випустили.
