Доступність посилання

ТОП новини
17 травня 2021, Київ 07:07

Остап Бендер і скарби «батька Махна»: історії прифронтового Старобільська


Будинок культури на головній площі міста

Дар’я Проказа

Містечко Старобільськ на Луганщині стоїть на межі Слобожанщини та Донбасу. Покинуті заводи поєднуються тут із багатою 330-річною історією: тут і столиця радянської України, і скарби Нестора Махна, і Остап Бендер, і місце національної трагедії поляків.

Зі Старобільська до лінії фронту – година їзди. 2014 року тридцятитисячний райцентр одним із перших прийняв десятки тисяч переселенців із окупованої частини Луганщини. Сюди ж переїхали Луганський національний університет імені Шевченка та обласна бібліотека імені Горького.

Адміністрація міста
Адміністрація міста

Невелике місто має декілька шкіл, стадіон, елеватор, кілька церков і колишній жіночий монастир. Сергій Жадан, який тут народився, писав: «На вулицях багато піску й абрикосів, абрикоси падають у пісок, їх навіть не підбирає ніхто, цілі вулиці, засипані абрикосами, так і дивишся, щоб не наступити на них і не зробити боляче».

Головна площа міста
Головна площа міста

У центрі Старобільська радянські символи – парк із меморіалом радянсько-німецької війни – переплелися з сучасними. З балкона на головну площу міста дивиться «батько Махно». Його армія на початку двадцятих років минулого століття кілька місяців провела у Старобільську. Після бою з Врангелем Махно посварився з більшовиками і мав тікати спершу зі Старобільська, а потім і з України. За легендою, свою скарбницю він заховав в одному з підвалів міста. Старобільчани не знають, де лежить золото і скільки його там, але пам’ятник Махнові встановили.

Пам’ятник Несторові Махну
Пам’ятник Несторові Махну

«Гигант мысли и отец русской демократии» Кіса Вороб’янінов пильно стереже коштовні стільці. У п’ятнадцяти хвилинах ходу від нього, біля колишньої жіночої гімназії, стоїть його друг Остап Бендер, у якого хлопчик просить п’ять копійок. Герої сатиричних романів «Золоте теля» і «Дванадцять стільців» з’явились у Старобільську – саме його вважають прообразом Старгорода, де починаються пригоди персонажів Ільфа й Петрова. Вони побували тут у відрядженні як кореспонденти московської газети «Гудок».

Пам’ятник Кісі Вороб’янінову
Пам’ятник Кісі Вороб’янінову

Вицвілий солдат біля парку культури й відпочинку вказує напрямок руху першого старобільського партизанського революційного полку в 1918-1920 роках. «Бойовий шлях полку не надто довгий і надто заплутаний, аби назвати його переможним, – пише Жадан у книзі «Anarchy in the UKR». – Принаймні, складалося таке враження, що повстанці їх просто ганяли степами Лівобережжя, а вже потім із цього всього спробували зробити хроніку революційної боротьби».

Пам’ятник солдатові
Пам’ятник солдатові

Дивне поєднання зеленого пошарпаного вагончика із позолоченою шапкою з хрестом можна побачити відразу за пам’ятником партизану. Сюди десять років тому місцеві дітлахи приходили бавитися на гральних автоматах, літали на іграшкових гелікоптерах і ганяли на машинках. Тепер споруда стоїть порожня, двері закрили на ланцюг, а вхід прикрашає табличка від православної церкви Київського патріархату.

Вагончик з вивіскою
Вагончик з вивіскою

Мало хто з місцевих знає, що парк культури й відпочинку розбили на місці єврейського цвинтаря. Небагато говорять і про долю чотирьох тисяч інтернованих та військовополонених польських офіцерів, яких 1939 року тримали в таборі на території жіночого монастиря. Майже всіх більшовики розстріляли в Харкові. Живими залишилися не більше від двохсот.

«Для мене було несподіванкою, що в Польщі, виявляється, багато хто знає про існування цього самого Старобільська саме через цих офіцерів. Так що особливо не похвалишся, звідки ти родом, – пише Жадан. – Це те саме, що хвалитися, що ти родом з околиць Бухенвальда, скажімо».

Парк культури і відпочинку
Парк культури і відпочинку

Старобільськ був першим українським містом, визволеним від гітлерівців під час наступу радянських військ, тому кілька днів був столицею УРСР – влада республіки тимчасово базувалась тут.

Меморіал Другої світової війни
Меморіал Другої світової війни

У парку культури можна побачити башту «ХХІ століття», де багато років працював кінотеатр. На проекторі для місцевої молоді крутили піратські копії фільмів, беручи 20 гривень за сеанс. Після скандалу цей єдиний у місті кінотеатр закрили. Зараз активісти хочуть відновити культурні заклади міста. Численні ґранти та гроші з обласного бюджету можуть допомогти не лише відродити кінотеатр, а й відремонтувати літній концертний майданчик у парку й Будинок творчості.

«ХХІ століття»
«ХХІ століття»

Після початку війни на Донбасі місто наповнилось військовими та технікою. На в’їзді до Старобільська постав блокпост, а в самому місті – численні укріплення. Військові зайняли незаселені будинки.

Колишній ресторан «Україна»
Колишній ресторан «Україна»

Під Старобільськом є катакомби. Найбільші з них з’єднують церкви та жіночий монастир. Один із ходів починався в монастирі й вів до річки Айдар. І досі біля підвісного моста можна побачити напівзруйновану цегляну будівлю, вхід до якої давно замурували, щоб уникнути непроханих гостей. Хто збудував ці підземні ходи, невідомо.

Підвісний міст
Підвісний міст

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG