Наприкінці 2017 року російське товариство «Меморіал» випустило настільну гру, в основі якої радянська історія з усіма її досягненнями та похмурими епізодами. Проект має як просвітницький, так і гуманістичний характер, наочно демонструючи труднощі життя простої радянської людини на тлі історичної драми. Радіо Свобода представляє огляд настільних ігор про соціалізм і тоталітарне суспільство.
«Черга» (Kolejka)
Гра була випущена у 2011 році польським державним Інститутом національної пам'яті та присвячена труднощам соціалістичного побуту у 1980-і роки. Завдання гравця – купити 10 товарів зі списку покупок, відстоявши чергу в магазині. У грі є картки, які ускладнюють або спрощують купівлю дефіциту. Наприклад, просунутися в черзі допоможуть картки «Мати з маленькою дитиною» або «Вас тут не стояло». Також можна витягнути підказку від знайомого партійного чиновника про те, в який саме магазин надійде бажаний товар. Ускладнюють покупки картки «Закрито на облік», «Помилка під час доставки», а також спекулянти, які стоять в чергах. У грі також є «чорний ринок», де ціни вдвічі вищі, ніж в магазинах.
Російською мовою гра була випущена в листопаді 2015 року та викликала неоднозначну реакцію. Як повідомляли ЗМІ, у березні 2016 року російський дистриб'ютор гри попередив польських партнерів, що в Росії настільна гра сприймається як антиросійська, і «Росспоживнагляд» погрожує її заборонити. Претензії відомства, за чутками, викликала історична довідка до гри, в якій коротко викладалася історія нападу Німеччини і СРСР на Польщу та встановлення в країні комуністичного режиму після Другої світової війни.
«Ви тут не стояли!» (Pan tu nie stał!)
Ще одна польська гра, схожа за концепцією на «Чергу». Була випущена у 2012 році. У ній гравці також повинні перенестися в 1980-і роки і поборотися за дефіцитні товари в магазинах з порожніми прилавками. «Багато хто з нас пам'ятає ці часи, – написано в анотації до гри. – Сьогодні ми можемо випробувати це знову, але цього разу буде весело!» Гра «Ви тут не стояли!» прекрасно ілюстрована і відтворює атмосферу соціалістичної Польщі.
У «Ви тут не стояли!» є два продовження. У грі Demoludy ігрові персонажі відправляються у відрядження до дружніх соціалістичних країн – наприклад, СРСР чи Чехословаччини – і намагаються придбати там імпортні товари, а потім безперешкодно провезти їх через митницю. Виграє той, хто першим добуде чотири різні товари в чотирьох різних країнах. У продовженні під назвою Cinkciarz гравцям пропонується приміряти на себе роль валютного спекулянта.
На жаль, російської версії жодної з ігор серії «Ви тут не стояли!» не існує. Можливо, через неоднозначну реакцію на гру «Черга».
«Comparity СРСР»
Російська гра 2014 року. На відміну від двох попередніх, вона не перенасичена ідеологією. Однак, вона теж може дати уявлення про деякі побутові реалії радянського часу. У центрі гри, як і в «Черзі» та в «Ви тут не стояли!», товари народного вжитку, і знову 1980-і роки. Однак купувати тут нічого не треба, гравцеві пропонується тільки вгадати ціну на товари. Наприклад, що коштувало дорожче – банка ризьких шпротів чи індійський чай зі слоном? В цілому гра носить швидше ностальгічний характер, воскрешаючи такі підзабуті елементи минулої епохи, як діафільми, таксофон чи електронну гру «Ну постривай!», і не нагадує про черги, дефіцит та продовольчі талони.
«Таємний Гітлер» (Secret Hitler)
Політизована версія класичної гри «Мафія», випущена в США в 2016 році. Дія відбувається в довоєнній Німеччині. Між гравцями таємно розподіляються ролі – частина з них виявляється лібералами, частина – фашистами, а хтось один – Гітлером. При цьому, як і в мафії, фашисти знають один одного в обличчя, а ліберали не знають про таємні ролі своїх сусідів.
Кожен хід гравці обирають нового канцлера і голосують за ухвалення законопроектів – ліберальних чи фашистських. Команда лібералів перемагає, якщо вдасться ухвалити п'ять ліберальних ініціатив або ж вбити Гітлера (при цьому узаконити вбивства можна тільки фашистським законом). Фашисти перемагають, якщо ухвалено достатню кількість репресивних ініціатив, а Гітлер обраний канцлером.
У грі відсутня нацистська символіка, а персонажі-фашисти зображені як людиноподібні рептилії. Проте ця гра з назвою, в якій є слово «Гітлер», має мало шансів з'явитися на полицях російських магазинів. Натомість на сайті «Таємного Гітлера» можна завантажити графічно спрощену версію гри і роздрукувати її на принтері.
«74»
І нарешті, новинка 2017 року – настільна гра «74» від товариства «Меморіал». В основі цього проекту гра, яка з'явилася в дисидентських колах у 1980-і роки. У 2009 році музею «Меморіал» цю гру передала колишній політв'язень Сусанна Печуро, а їй гра дісталося в подарунок від письменниці Любові Кабо. Оригінальні правила не збереглися, тому співробітники «Меморіалу» придумали їх заново.
Гравець має пройти шлях двома лініями – лінією історії та лінією життя, і у рольовій формі прожити долю свого персонажа. З кожним ходом гравець витягує картку, яка відповідає тому чи іншому року радянської історії, а також подіям з особистого життя, і дізнається, що сталося з його персонажем. Герої можуть потрапити в табір, відчувати голод і заздрість, захворіти тифом або холерою, поїхати у відрядження і померти. Якщо герой гине, гравець може продовжити партію з новим персонажем, як немов би він був нащадком загиблого. У радянській державі кожен гравець починає життя в статусі робітника або селянина, але під час гри може стати військовим, чекістом або працівником розумової праці. Збираючи картки з подіями, гравці збирають історії своїх героїв, які розповідають наприкінці гри.
Партія закінчується, коли хтось із гравців добирається до 1991 року, таким чином він переживає Радянський Союз. Виграє той, хто набере в процесі гри найбільшу кількість очок, які нараховуються за участь в різних історичних подіях. При цьому досягнення радянської країни, до яких імовірно доклав руку ігровий персонаж, оцінюються вище. Таким чином, можна зробити висновок, що прожити в рамках гри «74» потрібно не скільки довге, скільки яскраве життя.
На думку психолога Ольги Маховської, ігри, які розкривають тему репресій, можуть бути корисні для сімейного дозвілля, але тільки якщо батьки готові розмовляти з дітьми про похмурі сторінки історії та смерть:
– На мій погляд, подібна настільна гра за радянською історією набагато краща, ніж яка-небудь комп'ютерна гра-стрілялка. Тут більш делікатний, я б сказала, інтелігентний підхід до гри. А якщо буде не одна така гра, а кілька, конкуренція концепцій забезпечена, і напевно, це може спантеличувати дітей, вони будуть ставити питання і дізнаватися ще більше. Тому що, звичайно, жодна гра, жоден підручник, жодна енциклопедія не вичерпує теми.
Для мене важливо, що така закрита раніше, непроговорена тема політичних репресій, ГУЛАГу сьогодні звучить... Це дуже суттєвий пласт життя багатьох-багатьох людей, він зачіпає багато сімей. Тому ця гра, можливо, допоможе сім'ям, в яких ця травма досі не відкрита, не опрацьована, не проговорена, починати цю розмову, не боячись бути незрозумілим, засудженим. Не відчуваючи глибокого почуття провини перед тими членами сім'ї, яких ми не змогли врятувати, але зараз у нас є шанс хоча б зберегти їхні чесні імена.
– З якого віку, на ваш погляд, екологічно грати в подібного роду настільні ігри? Чи підходить гра для дітей, чи вона більше для підлітків?
– Я думаю, з 10-11 років. Описувані події вимагають моральної свідомості від дитини, а вона формується, звичайно, не раніше 10 років. Що таке погано, що таке добре, як можна було вчинити... Ціла низка етичних питань виникає тут. Як можна вбивати людину ні за що? Це не під силу маленьким дітям, звичайно, це їх злякає.
(Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода).
