Доступність посилання

ТОП новини
20 Липень 2018, Київ 12:26

Тимошенко мала 11 мільярдів доларів на рік, коли про Ахметова ще не чули – політолог


Юлія Тимошенко (на фото), за словами Олександра Леонова, свого часу була однією з найбагатших людей в СНД

​Проблему олігархів може вирішити е-декларування, сподівається політолог Олександр Леонов. Він висловлює думку, що як бізнесмени вони неефективні, адже залежать від державних ресурсів. Натомість політтехнолог Катерина Одарченко сумнівається, що олігархічну систему вдасться подолати, доки її представники одноосібно фінансують політичні партії.

Головна проблема. Українські олігархи не хочуть змін у системі | Ранкова Свобода. Частина 3
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:29:59 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов згадує, що формування олігархічної системи почалося за президентства Леоніда Кучми та досягло розквіту за Віктора Ющенка.

В часи Януковича держава почала приватизовуватись
Олександр Леонов

«В часи Януковича це можна назвати олігархічним абсолютизмом, коли держава почала приватизовуватись і ставати частиною олігархічних бізнесів. Зараз олігархи в Україні якраз переживають занепад, і це можна спостерігати, в тому числі, по українському футболу. Вони (власники клубів – ред.) не мають засобів, щоб їх утримувати», – констатує Леонов у студії «Ранкової Свободи».

Він наводить приклад олігарха Ріната Ахметова, статки якого у 2013 році становили близько 20 мільярдів доларів.

«Він ставив дуже амбітну мету десь у 2015–2016 році вийти на капіталізацію свого бізнесу в 40–50 мільярдів доларів. Після цього він впав, здається, до чотирьох, зараз піднявся на п’ять-шість», – каже Леонов.

Рінат Ахметов
Рінат Ахметов

На цьому падінні, зазначає експерт, почасти позначилася і російська агресія, внаслідок якої Україна – та українські олігархи – втратили частину промислового комплексу.

Серед провідних олігархічних структур він згадує також групу «Приват» Ігоря Коломойського.

«Приватбанк» – це була «вундерваффе» Коломойського
Олександр Леонов

«Приватбанк» – це фактично була така «вундерваффе» – чарівна зброя Коломойського, якою він шантажував фактично всі уряди і всіх президентів тим, що він фактично завалить фінансову систему України. І, як ми бачимо, це було можливо», – нагадує він про нещодавню націоналізацію «Приватбанку», який довелося докапіталізовувати.

Водночас Леонов спостерігає певний демонтаж олігархічної системи в Україні – за його словами, це стало можливо завдяки участі Міжнародного валютного фонду.

Він переконаний: в України є шанс позбутись цього явища взагалі, – і покладає надії з цього приводу на електронне декларування.

Запровадження електронного декларування спричинило вибух соціальної ненависті до народних депутатів
Олександр Леонов

«Запровадження електронного декларування – ми бачимо: воно спричинило, по-перше, вибух соціальної ненависті до наших народних депутатів через їхні статки, по-друге, воно зробило достатньо неприємним перебування великих бізнесменів у парламенті, бо вони змушені не тільки показувати свої статки, а постійно звітувати про витрати», – пояснює фахівець.

Леонов акцентує на головній відмінності, яка відрізняє олігархів від звичайних великих бізнесменів: вони використовують державні ресурси та державний бюджет для власного збагачення. Серед основних галузей, які можуть слугувати такими джерелами, він називає енергетику.

У 1997 році Тимошенко була одна з найбагатших людей в СНД
Олександр Леонов

«У 1997 році Юлія Тимошенко, яка була керівником «Єдиних енергетичних систем», – її у США називали «Місіс 11 мільярдів» – на рік вона отримувала 11 мільярдів доларів тоді, коли про Ахметова ми ще не чули. Це фактично була одна з найбагатших людей в СНД», – наводить приклад політолог.

Великих бізнесменів треба носити на руках – Лісничий

В той же час політтехнолог Катерина Одарченко не поділяє надій на близький кінець олігархічної доби – в першу чергу тому, що олігархат тісно пов’язаний із політичною діяльністю.

Будьмо відвертими: одна виборча кампанія коштує 20–100 мільйонів доларів
Катерина Одарченко

«Будьмо відвертими: технологічно одна виборча кампанія – чи то президентська, чи то всеукраїнська партійна – коштує 20–100 мільйонів доларів», – аргументує вона.

Експерт припускає, що частиною вирішення проблеми може стати державне фінансування, яке дасть поштовх створенню партій нового типу. Як приклад наводить партію «Сила людей».

Катерина Одарченко
Катерина Одарченко

«Сила людей» – це партія з елементами меритократичного будівництва
Катерина Одарченко

«Сила людей» – це політична партія, поки що невелика, яка будується з певними елементами меритократичного партійного будівництва, з партійним навчанням. Основою для цієї політичної сили були люди, які свого часу проходили тренінги. Вони приходять вже не порожні», – пояснює вона.

Основний виклик Одарченко вбачає в тому, щоб перетворити політичні партії на незалежні інституції, які б не отримували кошти від одного-двох людей, а залучали регіональні еліти.

Багато людей вкладають 100, 200 тисяч у свої вибори
Катерина Одарченко

«Багаті люди, які можуть інвестувати 100, 200 тисяч доларів – це не олігархи, просто активні підприємці в регіонах, їх досить багато. Досить багато людей, які вкладають 100, 200 тисяч у свої вибори, навіть неуспішні. Правильна стратегія – будувати довгострокові чесні меритократичні відносини з людьми на місцях, які будуть, відповідно, вкладати кошти», – міркує політтехнолог.

Така модель не здається переконливою Олександрові Леонову. На його думку, місцева еліта – це подекуди ті ж таки олігархи.

Коли почали запроваджувати Prozorro в Дніпропетровській області, школи заощаджували 80% коштів
Катерина Одарченко

«Я, наприклад, був дуже вражений, коли почали запроваджувати систему Prozorro в Дніпропетровській області, і коли школи, коли ті самі закупівлі проводили, заощаджували 80% коштів. Яким чином, куди дівалися гроші?» – згадує він.

Директор інститут аналізу та прогнозування Юрій Лісничий зазначає, що великі бізнесмени – благо для економіки, але не тоді, коли йдуть у політику.

Юрій Лісничий
Юрій Лісничий

Якщо бізнесмен впливає на політику, то для держави це дуже погано
Юрій Лісничий

«Будь-якого бізнесмена, який має великі компанії і в якого працюють десятки тисяч працівників, насправді треба носити на руках. Але, якщо при цьому бізнесмен впливає на політику, то для держави, зрештою, це дуже погано. Тому що будь-який дозволений вплив на політику створює для цих бізнесів монопольні становища, і це вже дуже погано», – прокоментував Лісничий.

На думку Леонова, олігархічна верхівка роками лобіювала зручне для себе законодавство, тож притягти їх до відповідальності за цими законами неможливо. Натомість він пропонує імплементувати європейські законодавчі норми, аби обмежити можливість заробляти на державі.

Водночас ефективність олігархів як бізнесменів викликає в експерта сумніви.

«В мене було розчарування від наших олігархів, коли почалася криза, війна і виявилось, що ніхто з них не вибудував ефективний бізнес, який міг би існувати без того, щоб посилюватись за рахунок бюджетних потоків. Щойно вони почали втрачати можливості системно прикривати свої дірки за рахунок бізнесу – згадаймо «Укрнафту» Коломойського і так далі – вони отримували серйозні проблеми», – зазначає він.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG