Французький часопис Liberation пише про здійснення програми «Український донецький куркуль», за якою українські селяни на Донбасі дістають підтримку своєї сільськогосподарської діяльності. Фінське видання Helsingin Sanomat заторкує питання здатності Росії дестабілізувати країни Заходу. Британська газета The Guardian розповідає про авангардний театр «Дах» у Києві, чия творчість відображає проблеми життя в Україні.
Французький лівоцентристський часопис Liberation друкує статтю «На Донбасі, максимально наближеному до війни, люди повертаються до землі».
Спеціальний кореспондент видання в Україні – Себаст’ян Ґобер – відвідав прифронтове селище Авдіївку, яке розташоване на лінії розмежування між проросійськими бойовиками та українським військом на Донбасі. Ґобер пише, що тут місцеве населення знов повернулося до виконання сільськогосподарських робіт завдяки фінансовій підтримці української регіональної адміністрації.
Далі газета наводить слова одного з місцевих мешканців Станіслава Бутка: «Ми хочемо тут жити, розвиватися і займатися справами. Чому ми мусимо залишати нашу землю?»
Дружина Станіслава – Віра, яка кілька років жила і працювала в Італії, повернулась додому, і каже, що саме тут в Авдіївці вона хоче збудувати майбутнє для себе і своїх двох дітей. Автор повідомляє, що родина Бутко втратила теплицю внаслідок бомбувань сепаратистів, проте вони не збираються залишати свою домівку в Авдіївці. Станіслав і Віра нині будують чотири нові теплиці, як додає Ґобер, за допомогою української урядової програми «Український донецький куркуль», яку координує і здійснює місцева українська адміністрація у Краматорську.
Автор пояснює, що від травня 2017 року програма здобула 30,2 мільйони гривень на виконання 107 проектів на контрольованих українською владою теренах Донбасу.
Йдеться про громадські субсидії, відтак, учасникам програми не треба нічого нікому повертати. Програма «Український донецький куркуль», як пише автор, є частиною відбудови регіону під українським контролем. Попри складну воєнно-політичну невизначеність у цій частині України, результати програми дещо обмежені. Проте ці результати цілком реальні.
Насамкінець французьке видання зазначає, що бойові дії у регіоні, а також наявність протипіхотних і протитанкових мін на полях Донбасу постають серйозною перешкодою сільському господарству. Проте автор підсумовує, що коли війна не зупинила місцевих мешканців обробляти землю на Донбасі, цих людей вже ніщо не спинить.
Переклад твіту: «На Донбасі, максимально наближеному до війни, люди повертаються до землі»:
Столичне періодичне видання Фінляндії Helsingin Sanomat публікує статтю «Здатність Росії дестабілізувати Захід може лише посилитись із застосуванням новітніх технологій».
Часопис пише про виступ на парламентському заході у Брюсселі американської дослідниці Аліни Полякової з інституту Брукінґса, присвячений тому «Троянському коневі», якого, на думку Полякової, Росія може «підкинути» Заходу.
І за словами дослідниці, Захід може програти у цьому протистоянні, якщо західні держави не згуртуються в єдиний фронт. У цьому і полягає, як на американську дослідницю, головна проблема.
Тоді як Британія здійснює рішучі кроки щодо Росії у світлі отруєння нервово-паралітичним газом колишнього російського шпигуна в Англії, а США з союзниками завдають ударів по цілях у Сирії, Росія планомірно і доволі швидко вибудовує свої власні версії подій.
Полякова повідомила, що фінансовані Кремлем мовники на зразок каналу RT та агенції новин Sputnik видали на поверхню медіа простору не менше аніж 25 різних «альтернативних» повідомлень щодо того, хто саме причетний до отруєння колишнього шпигуна Сергія Скрипаля та його доньки.
Helsingin Sanomat зазначає, що всі ці «альтернативні» новини було задокументовано службою ЄС – EUvsDisinfo, завдання якої – викривати брехню тисяч і тисяч російських «тролів» та так званих «журналістів».
EUvsDisinfo, яку було створено 2015 року, вже викрила 3800 зразків російської дезінформації у ЗМІ.
Фінське видання пише, що міністр закордонних справ Естонії Тунне Келам, виступаючи на тому самому заході у Брюсселі, заявив, що Росія успішно веде політику дезінформації та дестабілізації Заходу. Втім, естонський урядовець додав, що Росія, насправді, є слабкою країною, але країни Заходу при цьому постають роздрібненими і незгуртованими у їхньому ставленні до Москви.
Насамкінець гельсінське видання пише, що Європарламент розглядає ухвалення нових законів, спрямованих на приборкання російської пропаганди.
Переклад твіту: «Здатність Росії дестабілізувати Захід може лише посилитись із застосуванням новітніх технологій»:
Британський часопис The Guardian вміщує матеріал «Наші вистави – це дзеркало: виробляємо мистецтво з болю України».
У підзаголовку додається, що український авангардний театр просувається вперед у країні, яка постала перед війною, злиднями і корупцією.
Автор статті, Ґлен Джонсон, розповідає про експериментальний театр «Дах» у Києві. Джонсон пише, що у країні, яка постає перед токсичними пост-радянськими проблемами – війною на сході, корупцією, злиднями та перманентною економічною кризою, театр «Дах» надає акторам можливість ставити під сумнів, те, що коїться навколо і запитувати себе щодо місця людей у цьому всьому.
Частиною театру «Дах» є трупа «ЦеШо», яка складається з п’яти осіб. Автор зазначає, що «ЦеШо» піднімає у своїх виставах цілу низку сучасних проблем на зразок надлишку соціальних мереж, алкоголізму, кохання, соціального відчуження та війни.
Автор розповідає, що театр «Дах» було засновано 25 років тому після колапсу комуністичної системи. Власне, цей театр став місцем народження відомого українського фольк-гурту «ДахаБраха». Автор статті, посилаючись на режисера театру Владислава Троїцького, пише, що тут панує багато творчої енергії, яка, втім, ще не цілковито викристалізувалась. Далі Джонсон наводить слова акторки Марічки Штирбулової, щодо наявності протилежних сил у сучасній Україні.
«Це досить прикро, але ми маємо дві сили в Україні. Одна, яка намагається змінити ситуацію на краще, та інша, яка тягне нас назад», –каже акторка трупи «ЦеШо».
Переклад твіту: «ЦеШо, Театр-Пральня – «Дах» виступатиме з гастролями у США восени»:
