Львів – 25 польських громадських польських діячів і віце-маршалок Сенату Польщі Богдан Борусевич приїхали у Львів вшанувати пам’ять видатного поляка, народженого у Львові, друга України Яцека Куроня (народився 3 березня 1934 року – помер 17 червня 2004-го). 17 червня, у день смерті громадського діяча, у місті Лева відкриють його пам’ятну дошку і площу його імені. А у переддень українські та польські інтелектуали у своєму зверненні закликали суспільства України та Польщі плекати спільні історичні здобутки і працювати на майбутнє, а не посилювати ненависть, як це, за їхніми словами, роблять політики.
Традиційно зустріч українських і польських діячів із нагоди вшанування пам’яті Яцека Куроня розпочалась із акції поєднання на Личаківському цвинтарі. Яцек Куронь закликав українців і поляків до примирення, його слова донині актуальні. «Треба вміти порозумітись із кожним. Знайти те, що єднає», – говорив він, а у 2002 році Яцек Куронь був серед ініціаторів спільної молитви біля могил польських і українських вояків, які загинули у роки українсько-польської війни у 1918-1919 роках.
Читайте також: Садовий пропонує назвати вулицю у Львові іменем Яцека Куроня як відповідь на кризу у відносинах з Польщею
Цього року свічку в імені Яцека Куроня його друзі запалили на місці поховання сучасних українських героїв, які загинули у зоні бойових дій на Донбасі, де вже четвертий рік тривають бойові дії.
Тут поховано багато молодих людей, які мають бути майбутнім України і Європи, а гинуть, як колись, за свободу України і Польщі, всієї Європи. Думаю, що Яцек Куронь хотів би, щоб ця свічка була запалена саме на цьому місціІзабелла Хруслінська
«Це – символічне для нас місце. Таких поховань по Україні дуже багато. Тут поховано багато молодих людей, які гинуть у центрі Європи у ХХІ столітті, ті, які мають бути майбутнім України і Європи, а гинуть, як колись, за свободу України і Польщі, всієї Європи. Думаю, що Яцек Куронь хотів би, щоб ця свічка від його імені була запалена саме на цьому місці», – наголосила польська публіцистка, громадська діячка Ізабелла Хруслінська.
Близько чотирьох годин в Українському католицькому університеті тривала розмова польських і українських діячів про спадщину Яцека Куроня, розмірковували і дискутували про польсько-українське порозуміння і співпрацю, про те, якими конкретними справами можна покращити взаємини між людьми по обидва боки кордону.
Завдяки Яцеку Куроню і багатьом діячам були налагоджені польсько-українські відносини. А у цей момент польська влада робить кроки назад у порозумінніБогдан Борусевич
«Завдяки Яцеку Куроню і багатьом діячам були налагоджені польсько-українські відносини. А у цей момент польська влада робить кроки назад у порозумінні. Бо голосує за ухвали, ініціює рішення, намагається змінити напрямок у відносинах обох держав. Але добрих відносин не вдасться зруйнувати і відвернути назад. Відносини напружують, виходячи з крайнощів. Інститути національної пам’яті в Польщі та Україні очолюють люди крайніх поглядів, які створюють напруження в суспільстві на тлі історії. Це – дорога в нікуди. Бо у Польщі працюють і живуть близько півтора мільйона українців, яких цінять, бо це гідні, працьовиті і потрібні люди. Наш обов’язок, коли нерозсудливо намагаються грати історією в політиці, а зокрема, грати пам’ятниками, могилами, – говорити правду і захищати майбутнє», – наголосив віце-маршалок Сенату Польщі Богдан Борусевич, друг Яцека Куроня.
«Мова ультиматуму»
За останні три роки польсько-українські відносини суттєво погіршились і перспектив того, що у найближчі роки на політичному рівні вони поліпшаться громадські діячі обох країн не бачать. Про це мовиться у їхньому спільному зверненні «Спадщина Яцека Куроня і польсько-український діалог на тлі викликів у Європі ХХІ століття». Обидва суспільства «змушені мати справу з руйнівними наслідками новітнього стилю політики, а саме: з маніпулюванням правдою, спотворенням реальної дійсності, ідеологічними підтасовками», мовиться у зверненні.
Тут ситуація в Україні і Польщі, наголошують вони, вписується в загальний контекст міжнародної політики. Учасники круглого столу закликали політиків і суспільства обох держав усвідомити, що історія є амбівалентною: з неї можна черпати надію і натхнення, а можна реанімувати давні болі і ворожнечу. А найголовніше – плекати солідарність між польським і українським середовищами, вважають підписанти звернення.
Публіцист, громадський діяч, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович наголошує: сьогодні Польща говорить з Україною мовою ультиматуму, наразі українці у такій формі не відповідають. Але через те, що у сусідній державі були зруйновані українські пам’ятники і могили, українська сторона заборонила полякам проводити ексгумацію польських поховань в Україні. Українська сторона відновила зруйнований вибухівкою пам’ятник полякам на Львівщині, а польська сторона, кажуть дослідники, ігнорує всі прохання українців про відновлення зруйнованих могил.
Читайте також: «Війна» на людських кістках між Польщею і Україною
«Мова ультиматуму може бути і з боку України. Не можна допустити такого спілкування. Навіть найменше зусилля може змінити хід подій на краще, а може, на жаль, і на гірше», – Мирослав Маринович.
Відколи у Польщі відносини з Україною розглядаються через історичні події, зокрема Волинську трагедію, ставлення до українців у сусідній державі погіршилось, зазначалось під час круглого столу. Чвари на могилах, актиукраїнські акції у Польщі, побиття громадян України – все це, кажуть вони, сприяє негативному ставленню українців до поляків. Один із жителів Перемишля під час вшанування у Польщі 3 червня пам’яті вояків УНР розповів Радіо Свобода, що «українці почали боятись зізнаватись про своє українське походження, розмовляти українською».
Важливо зараз, дійшли висновку присутні на круглому столі українські і польські громадські діячі, підтримувати спільні заходи для української та польської молоді, популяризувати імена тих українців і поляків, які працюють заради примирення, творити спільні культурні проекти, які працюватимуть на майбутні відносини між сусідніми народами.
