Доступність посилання

ТОП новини

Нульова видимість і сильна течія: український дайвер розповів про умови, в яких рятував дітей із печери у Таїланді


Максим Полежака (крайній праворуч) працював у парі з Беном Рейменансом (другий ліворуч) у найскладніших ділянках маршруту
Максим Полежака (крайній праворуч) працював у парі з Беном Рейменансом (другий ліворуч) у найскладніших ділянках маршруту

Український дайвер Максим Полежака – один із тих, хто брав участь у операції з порятунку 12 дітей та їхнього тренера із затопленої печери Тхам-Луанґ у Таїланді. Саме завдяки його зусиллям «морські котики» змогли дістатися до футбольної команди, котра потрапила у пастку. Разом з напарником в умовах нульової видимості, сильної течії та холодної води йому вдалося обладнати маршрут порятунку в найскладніших місцях проходження. Про перебіг спецоперації Максим Полежака розповів Радіо Свобода.

Печеру дуже підтопило, а сильна течія і нульова видимість робили проходження через неї не лише неможливим, але і небезпечним

– Я долучився до рятувальної операції 27-28 червня. На той момент на місці працював уже мій товариш Бен Рейменантс, з яким ми знайомі вже 5 років (багато курсів технічного дайвінгу я проходив саме з ним). Ситуацію, що склалася, він описував як критичну: після дощів печеру дуже підтопило, а сильна течія і нульова видимість робили проходження через неї не лише неможливим, але і небезпечним (особливо на вузьких ділянках). Тож я вирішив допомогти і терміново прибув на місце.

Читайте також: Як підлітки в Таїланді опинилися у печерній пастці і чому їх було складно підняти на поверхню

Український дайвер Максим Полежака
Український дайвер Максим Полежака

– У чому полягала ваша роль?

Моя роль полягала у підтримці «морських котиків». Я повинен був встановити канат для пересування рятувальників

– Моя роль полягала у підтримці «морських котиків», які займалися операцією. Зокрема, я повинен був встановити стаціонарний канат для подальшого пересування рятувальників. Із ним їм було набагато легше працювати. Окрім того, канат був так званим «ходовим кінцем», тобто орієнтиром, який пов’язував дайвера з виходом. Прокладаючи його, я по суті займався підводним скелелазінням.

Боявся за дітей, за спорядження, за себе, за повітря

– Маршрут був складним, один з рятувальників навіть загинув. Чи було вам страшно?

– Багато через що переймався: боявся за дітей, за спорядження, за себе, за повітря… За все разом і одразу. Але страх є у всіх. Контрольований страх навіть необхідний, щоб не перебільшувати своїх можливостей.

Українець зізнається: прокладаючи стаціонарний канат, по суті займався підводним скелелазінням
Українець зізнається: прокладаючи стаціонарний канат, по суті займався підводним скелелазінням

– Що було найскладнішим особисто для вас у цьому процесі та з якими труднощами зіткнулася команда загалом?

У середньому одне занурення тривало 7-8 годин

– Усе було складним. Доставка себе і обладнання до відправної точки, складний рельєф печери, погана видимість і вода у 20 градусів за Цельсієм. Далі було занурення, по 4-5 годин встановлення канатів та пошуку проходів. У середньому одне занурення тривало 7-8 годин. Робота була колективна: там один в полі не воїн.

Я працював у парі з Беном, ми прокладали складну частину. Далі вже працювали «морські котики». Їх було понад 70. І вони працювали як мурахи: виконували ту ж роботу, тільки на більш доступних ділянках.

Операція з порятунку дітей, у якій брав участь Максим Полежака (праворуч), організовувалась при штабі «морських котиків»
Операція з порятунку дітей, у якій брав участь Максим Полежака (праворуч), організовувалась при штабі «морських котиків»

– Чи працювали ви безпосередньо з дітьми?

– Моя робота була завершена на етапі, коли дітей знайшли, адже ходові канати були встановлені до цього моменту. Далі вже працювали переважно «морські котики» та група наших друзів, які змінили нас з Беном. У подальшому перебігу операції я активної участі не брав, був лише консультантом.

Читайте також: Хто ці діти, врятовані із затопленої печери в Таїланді

Сама операція організовувалась при штабі «морських котиків»: ніхто і кроку не міг зробити без їхнього дозволу, дисципліна та контроль були дуже суворими

– Це ваш перший досвід участі у подібних місіях?

– Подібна місія унікальна і, сподіваюсь, більше не повториться. Її особливість у тому, що спеціальних рятувальників для подібних випадків не існує у світі. Переважна частина роботи саме у цій ситуації лягла на плечі любителів, і вони не підвели. Хоча сама операція організовувалась при штабі «морських котиків»: ніхто і кроку не міг зробити без їхнього дозволу, дисципліна та контроль були дуже суворими.

Оприлюднене перше відео визволення дітей із печери в Таїланді
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

– Як давно ви взагалі займаєтесь дайвінгом?

– Уперше занурюватись я почав у армії, на острові Первомайському. Це були 1995-1997 роки. Далі проходив навчання у Франції, Єгипті, Таїланді. Із 2006 року працюю як інструктор: навчаю дайверів працювати у найекстремальніших умовах, наприклад, здійснювати глибокі тримікс-занурення в печери на апаратах замкнутого циклу.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG