В статті американського аналітичного центру Atlantic Council розповідають історію молодого підприємця Євгена Клопотенка, який мріє змінити радянську культуру їжі в Україні, почавши зі шкіл. Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт в статті для аналітичного центру European Council on Foreign Relations пояснює, чому референдум на Донбасі не вирішив би конфлікту. А в статті видання Daily Beast, тим часом, йдеться про заборону Кремля виїжджати за кордон, видану мільйонам росіян.
Співробітниця Празького дослідницького центру «Європейські цінності» та експерт з комунікацій в StopFake Катерина Крук в статті для американського аналітичного центру Atlantic Council розповідає історію молодого підприємця Євгена Клопотенка, який мріє змінити культуру їжі в Україні. Його перша мета – перекроїти систему харчування в українських школах, які все ще використовують радянські рецепти.
Сам Клопотенко – успішний 31-річний підприємець, випускник престижної кулінарної школи в Парижі, переможець популярного кулінарного шоу та шеф кількох київських ресторанів. Проте мало хто знає, що він присвячує чимало часу реформуванню системи харчування в українських школах, йдеться у статті.
«Можна було б дивуватися, чому я не використовую час, присвячений цьому проекту, для відпочинку чи ведення бізнесу», – цитує автор молодого підприємця. «Але я досі пам’ятаю жахливий смак гуляшу в шкільній їдальні. Харчування в школі було чистим катуванням. Крім того, я дійсно ненавиджу Радянський Союз і все, що із ним пов’язано. Система харчування у школі в Україні є нічим іншим, як радянською».
В дитинстві Клопотенко багато подорожував і мав нагоду ознайомитися із міжнародною кухнею. Проте, зрештою, він мусив повернутися до «жорстокої реальності» шкільної їдальні. І, дійсно, досить важко уявити особу, яка насолоджувалася їжею радянських їдальнь, йдеться у статті.
І, хоча в це складно повірити, рецепти для шкільних їдальнь ніхто не оновлював з 1957 року. А мова, тим часом, наразі йде про годування чотирьох мільйонів українців. Та Клопотенко має рішення для всіх них.
Перший крок – змінити шкільну куховарську книгу. І підприємець готовий боротися за цю ідею із державою, якщо доведеться.
Це стане першим кроком більш широкого плану – змінити культуру їжі в Україні. Після шкіл, Клопотенко планує зайнятися дитячими садками і всією системою харчування, йдеться у статті.
«Я хочу показати українцям, якою могла б бути наша кулінарна майстерність, якщо б не прийшов Радянський союз і не знищив її», – говорить Клопотенко.
Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт в статті для аналітичного центру European Council on Foreign Relations наголошує, що референдум на Донбасі не вирішив би конфлікту на сході України і розповідає про потенційні проблеми, пов’язані із ним.
Якщо вірити словам російського президента Володимира Путіна про те, що він запропонував проведення такого референдуму, це вказує на кілька речей.
По-перше, позитивним аспектом цього є те, що Путін все ж демонструє усвідомлення необхідності пошуку виходу зі своєї нафантазованої «Малоросії», зауважує автор. Його сили, від підтримки яких повністю залежать псевдо-республіки, застрягли там. «Ця авантюра стала політичним збентеженням, економічним навантаженням та великою перешкодою для зовнішньополітичних амбіцій Росії», – наголошує Більдт.
Путін вже пропонував свій варіант розміщення миротворців на сході України, проте це мало небагато спільного з виконанням мінських домовленостей. Тож, ймовірно, те саме буде і з референдумом, мовиться у статті.
Взагалі ідея російського лідера переповнена численними складнощами, вважає Більдт.
Перша проблема – це запитання, яке ставитиме референдум. В Криму питання було чи півострів повинен стати частиною Росії. Позиція Путіна щодо статусу Донбасу залишається незрозумілою.
«Деякі мислителі в Кремлі можуть мріяти про Донбас, орієнтація зовнішньої та безпекової політики якого не залежатиме від України. Якщо так, то вони повинні дивитись на себе у дзеркало: Росія – це федерація, яка не надає таких прав ні в одній з її складових областей», – зазначається у статті.
Ще одна проблема – питання бюджету. Економіка регіону суттєво залежала від Києва, і його потреби зараз будуть лише більшими. Напевно, Путін прагне відокремити Донбас від української економіки та залучити його в Євразійський економічний союз. «Такий крок не тільки несумісний з територіальною цілісністю країни, але також зіткнеться з опором ключових економічних суб’єктів регіону, які категорично виступали проти такого кроку в минулому», – мовиться у статті.
Також відкритим залишається питання стосовно того, під чиїм наглядом проходитиме референдум, а також хто матиме право там голосувати. Путін, скоріше за все, хотітиме, щоб голосували лише ті, хто живуть на Донбасі, у той час як багато мешканців змушені були переїхати до інших українських міст.
Тож, хоча й самі мінські домовленості далекі від ідеалу, вони все одно пропонують єдиний життєздатний варіант вирішення проблеми, йдеться у статті.
Водночас одним із найголовніших політичних пріоритетів ЄС повинно стати закінчення війни на Донбасі – найгіршому активному європейському конфлікту.
В статті видання Daily Beast, тим часом, йдеться про те, що Кремль продовжує дедалі більше ускладнювати подорож до інших країн мільйонам росіян. ФСБ Росії не дозволяє виїжджати здебільшого співробітникам безпекових та розвідувальних агентств, зокрема, й своїм власним офіцерам.
«Кільком мільйонам росіян заборонено, зокрема, їхати до Сполучених Штатів, і більше двох мільйонів людей взагалі не можуть виїхати з країни», – мовиться у статті. Такі дії нагадують обмеження, що існували ще за радянських часів.
Генадій Гудков, колишній офіцер КДБ, попередника ФСБ, звинувачує в цьому комбінацію «дико перебільшених безпекових занепокоєнь» та хвилюваннями щодо масивного витоку мозків.
Те, що Кремль не дозволяє виїхати службовцям армії, поліції або будь-кому, хто може мати доступ до секретної інформації, свідчить про зростання надзвичайної параної, зазначив Гудков в коментарі для Daily Beast.
«Враховуючи, наскільки швидко технології розвиваються в ці дні, я не бачу ніякого практичного сенсу в цих заборонах, крім того, щоб навчити персонал любити свою батьківщину», – цитує автор корпоративного юриста Федора Петрова, який говорить з іронією.
«У цивілізованому світі практика полягає в тому, щоб суд вирішував, кому забороняти подорожувати. Але в Росії наші суди лише ставлять печатку на рішеннях, які не мають жодного сенсу», – вважає Петров.
В травні більш ніж два мільйони осіб потрапили в «стоп лист» через нібито фінансові борги державі – зазвичай, у формі банківських кредитів, йдеться у статті.
Тим часом 70% росіян не мають навіть документу для подорожі за кордон, повідомляє автор.
