Доступність посилання

ТОП новини

Як помирають окуповані міста Донбасу. Ексклюзивний репортаж із Олександрівська


Головна площа міста Олександрівськ, що перебуває під контролем російських гібридних сил
Головна площа міста Олександрівськ, що перебуває під контролем російських гібридних сил

Місто Олександрівськ розташоване неподалік непідконтрольного Луганська. У травні 2014 року це була справжня гаряча точка війни на Донбасі. Постійні обстріли, вибухи військових складів, нестача продуктів – через все це жителям Олександрівська довелося пройти п’ять років тому. Як живуть зараз у напівзруйнованому місті під контролем російських гібридних сил? Про це – в ексклюзивному репортажі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

«Місто в місті» – так місцеві жителі називають Олександрівськ, «супутник» Луганська. Формально – це частина окупованого обласного центру. Фактично – автономне місто. Щоб потрапити туди, журналісти «Донбас.Реалії» перетинають внутрішній блокпост.

Війна в Олександрівськ прийшла ще в травні 2014 року. Бойовики російських гібридних сил штурмували розташовану тут військову частину і підірвали склад боєприпасів. Уламки снарядів розліталися на сотні метрів. Цей інцидент російські телеканали подавали як великий успіх бойовиків угруповання «ЛНР».

Паралельно з військовим конфліктом в Олександрівську йшла інша «війна» – відсторонений за звинуваченням у корупції мер Микола Греков намагався оскаржити це рішення. Стверджував, що його «прибрали» через те, що домагався для міста більшої самостійності.

Більшість будинків у місті – напівзруйновані
Більшість будинків у місті – напівзруйновані

«І останній раз був у суді – Артемівському районному суді, на який я з’явився один! Не прийшли ні співробітники СБУ, ні суддя, ні представники прокуратури. Це було 16 липня 2014 року. У цей день я виїхав. А 20 липня я був у Щасті, в батальйоні «Айдар», – пригадує мер міста Олександрівська у 2010–2012 роках Микола Греков.

Микола Греков
Микола Греков

Добровольчий батальйон «Айдар» заходив в Олександрівськ, але не зміг там закріпитися. Колишній мер так і не повернувся в своє місто.

«Тоді я вперше в житті обманув свою дружину. Я сказав, що 24 серпня ми будемо відзначати її день народження в Луганську», – розповідає Греков.

Окуповане місто Олександрівськ
Окуповане місто Олександрівськ

Наслідки боїв і обстрілів помітні в Олександрівську навіть п’ять років потому. Снаряди прилетіли прямо в будинок Сергія Миколайовича.

Під час обстрілів загинула матір Сергія Миколайовича, яка була свідком також Другої світової війни
Під час обстрілів загинула матір Сергія Миколайовича, яка була свідком також Другої світової війни

«Димить, світла немає, відрами пожежу гасили... А тепер замазую цей шифер нещасний! Дірки! Вся стеля тече... Хочеш подивитися, а? Пішли!» – запрошує у свій будинок чоловік.

«Ось снаряд стирчав в кутку. Ось валяється, глянь! З вертольоту стріляли, потім десь із селища. Ось шматки, я їх поскладав. Майже 20 індиків лежали покотом, скрізь кров. А в будинку – матір, при смерті . Дві війни пройшла!» – розповідає і показує залишки снарядів Сергій Миколайович.

Залишки снарядів на подвір’ї жителя Олександрівська
Залишки снарядів на подвір’ї жителя Олександрівська

Місто досі – ніби вимерло. Колись візитна картка Олександрівська напівзруйнований панський палац – зовсім заріс травою. Тут так безлюдно, що прямо в місті можна зустріти дикого фазана. Занедбані школа і магазин. Зі «свіжого» – прапори угруповання «ЛНР» на площі і оголошення «продам будинок».

Напівзруйнований панський палац заріс бур’янами
Напівзруйнований панський палац заріс бур’янами

«Зараз тиша. Увечері вийдеш, нікого немає, нічого не функціонує», – розповідає літній місцевий житель.

Безробіття, безгрошів’я і запустіння. Влітку виїхати на природу неможливо. Найближчі ліси і водойми – на лінії фронту.

Місцева школа
Місцева школа

– І рибалка – перекрили нам дихалку у Щасті, – каже місцевий житель.
– Раніше їздили в Щастя рибу ловити?
– Звичайно. Потім «Айдар»...
– А зараз чого?
– А як я туди поїду? Там і риби не захочеш.

Просто посеред міста розгулюють дикі фазани
Просто посеред міста розгулюють дикі фазани

Одне з небагатьох громадських місць, де людно – Вознесенський собор 18-го століття – гордість маленького Олександрівська.

Вознесенський собор в Олександрівську
Вознесенський собор в Олександрівську

«Ще до війни було відкрито єдиний храм в Олександрівську. І всі ходили туди. Ікона якраз говорить про чудесне перетворення дерева на камінь», – розповідає відвідувачка храму.

Дерево в камінь, за легендою, нібито перетворив місцевий святий – старець Філіп. Біля його могили парафіяни тепер освячують яблука. А студенти Луганської академії культури і мистецтв навіть присвятили цій неймовірній історії – мультфільм.

Біля могили старця Філіпа парафіяни тепер освячують яблука
Біля могили старця Філіпа парафіяни тепер освячують яблука

Практично на кожній вулиці Олександрівська – покинуті будинки. Комунальники засовують в дірки паркану попередження: «будинок відрізаний від комунальних послуг». На запитання: хто винен у довгому конфлікті, місцевий житель несподівано відповідає:

– Це все Америка! Куди Америка влізе – там війна, – обурюється чоловік.
– А у вас ось шапка з Каліфорнії…
– А! Ну да, тьху ти .... Хехехе!

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:

  • Зображення 16x9

    Андрій Діхтяренко

    Працює на Радіо Свобода з 2014 року. 
    Журналіст, редактор програми «Донбас.Реалії» і рубрики «Листи з окупованого Донбасу».
    Головний редактор «Реальної газети» з Луганська.

XS
SM
MD
LG