Доступність посилання

ТОП новини

Як коронавірус (тимчасово) розлучає сім'ї. Історії трьох пар, які змушені жити порізно


Сім'я спілкується по відеозв'язку. Ілюстраційне фото
Сім'я спілкується по відеозв'язку. Ілюстраційне фото

Закриття кордонів, скасування авіасполучення та припинення роботи консульств –​ ці заходи, введені багатьма країнами для боротьби з поширенням COVID-19, тимчасово розлучили не одну сім'ю. Хтось із тих, кого пандемія застала в поїздці, тепер намагається будь-якими способами возз'єднатися з близькими, інші відразу вирішили переживати вірус порізно, щоб не піддавати себе додатковим ризикам, пов'язаним з подорожами.

Журналіст телеканалу «Настоящее Время» поговорив з трьома сімейними парами, які тимчасово опинилися в різних країнах, і з'ясував, як розлука позначилася на їхніх стосунках.

«У нас скайп працює цілий день»

«Коли ми розлучалися, думали, що всього на пару тижнів, а в підсумку через вірус вже два місяці живемо окремо. Стільки часу минуло, а в мене до цих пір сльози на очі навертаються», – розповідає Катерина (ім'я змінено на прохання героїні РС), яка з лютого місяця живе у батьків в Одесі, в той час як її чоловік Денис залишився у Варшаві.

Сімейна пара поїхала до Польщі в кінці 2019 року, коли Денис отримав роботу в IT-компанії. До переїзду, розповідає Катерина, вони не готувалися, все вийшло досить спонтанно. Ще перебуваючи в Україні, чоловік оформив всі необхідні документи, своїми ж Катерина планувала зайнятися через кілька місяців: «Хотілося спочатку трохи обжитися», – говорить вона.

До Польщі Катерина в'їхала за українським біометричним закордонним паспортом, власники яких можуть перебувати без візи на території країн Шенгенської угоди протягом трьох місяців.

В цей час, каже Катерина, вона почала готувати документи для польської робочої візи, однак, щоб її отримати, потрібно було повернутися в Україну. Подружжя намагалося подати документи, не виїжджаючи за межі країни, однак, їм повідомили, що для туристів такої можливості немає.

«Пам'ятаю, ми ще жартували, шукали в цьому плюси, говорили, що встигнемо трохи скучити. Якби я знала, що воно так обернеться, не уявляю, з якими емоціями я б їхала», – розповідає Катерина.

Повернувшись до Одеси, дівчина сплатила послуги візового центру і встигла записатися на подачу документів. Тоді, каже вона, розмов про те, що та чи інша країна повністю закриє в'їзд для іноземців, не було. Інформацію про різке зростання кількості хворих COVID-19 в Європі всерйоз вона не сприймала, думала, що їй «в будь-якому випадку вдасться проскочити».

Польща закрила всі наземні пункти пропуску на своєму кордоні з 15-го березня, через два дні Україна повністю припинила міжнародне авіасполучення, а також регулярні пасажирські авто- і залізничні перевезення. Обмеження вводилося на кілька тижнів, але постійно продовжувалося.

До закриття кордонів Катерина встигла подати документи на візу, але статус їхньої обробки, який можна перевіряти онлайн, так ні разу й не змінився. Отримати будь-яку інформацію від візового центру у дівчини поки не виходить. Всі консульські установи в Україні закриті, ніякого руху для здобувачів віз найближчим часом не передбачається, нарікає вона.

Сім'я зараз «живе в режимі відеозв'язку», говорить Катерина. Це трохи допомагає пережити розставання.

«Чоловік працює зараз з дому і скайп у нас включений цілий день. Це створює ілюзію присутності», – говорить вона.

«Після весілля ми жодного разу не розлучалися»

Тетяна Хотлубей і її чоловік Вадим родом з Донецька. У 2017 році вони переїхали до Праги. Тетяна – весільний та сімейний фотограф, Вадим – інженер з контролю якості у великій міжнародній IT-компанії.

Сім'я мала дозвіл на довгострокове перебування в Чехії: Вадим отримав його, оскільки мав постійну роботу, Тетяна – по лінії возз'єднання з сім'єю. Незадовго до початку епідемії в Європі, розповідає вона, Вадим змінив місце роботи, і йому довелося оформляти документи заново.

«Моє право на перебування повністю залежало від нього, і я чекала, коли його документи схвалять», – говорить Тетяна. Через бюрократичну тяганину чоловікові продовжили дозвіл лише через три місяці після подачі, на той час термін дії візи Тетяни вже вибіг.

Представники чеської влади порадили їй виїхати в Україну і подати документи на возз'єднання з сім'єю через консульство. Зробити те ж саме без виїзду з країни виявилося неможливим через те, що були пропущені допустимі терміни.

«Я вирішила діяти згідно з цими рекомендаціями, і тоді в наше життя – людей, які після весілля жодного разу не розлучалися, – увірвався коронавірус. Чехія закрила в'їзд всім іноземцям без дозволу на проживання та припинила видавати візи», – говорить Тетяна. Це сталося 16 березня.

В наше життя – людей, які після весілля жодного разу не розлучалися, – увірвався коронавірус
Тетяна Хотлубей

Зараз Тетяна живе у своїх друзів в невеликому селищі під Києвом. «Сільське життя, воно інше», –говорить жінка і додає, що ще одним нюансом в їх ситуації є її вагітність.

Ще до від'їзду Тетяна спостерігалася в чеській клініці, там же їй оформили «карту вагітної». Зараз вони з чоловіком намагаються з'ясувати, чи можливий в'їзд до Чехії для людини, що має договір з клінікою і вже оформлену карту. Але, судячи з усього, чеські чиновники самі не знають відповіді на це питання. Сім'ю «ганяють інстанціями» і не можуть сказати нічого конкретного.

«Я готова перетнути кордон на машині. Австрія і Угорщина нам дали письмову згоду на сухопутний транзит», – розповідає вона.

Останнім часом чеська влада дещо послабила карантинний режим всередині країни і дозволила своїм громадянам виїжджати за кордон з умовою обов'язкової самоізоляції після повернення або пред’явлення негативного тесту на коронавірус. Тетяна сподівається, що найближчим часом лібералізація прикордонного режиму торкнеться і таких людей, як вона.

«Це зовсім не те, що я малювала у себе в голові: я повинна була бути з сім'єю, в своєму будинку в Празі, де вже стоїть дитяче ліжечко, де вже куплений дитячий одяг. А в підсумку я виявилася без всіх речей, без будинку і без визначеності щодо завтрашнього дня. Грубо кажучи, з голою дупою», – робить висновок Тетяна.

«Такі історії сприймаєш по-філософськи»

«Я вважаю, що ми не в найгіршій ситуації, – починає свою розповідь Григорій Шестопалов. – Моя дружина зараз в Харкові, в своїй квартирі, живе і працює віддалено, а хтось взагалі залишився без даху над головою і без засобів до існування».

Григорій і його дружина Майя – уродженці Харкова, але вже багато років живуть в Римі. Григорій працює водієм на вантажному транспорті, Майя – дизайнерка. Додому вони їздять рідко, але в лютому Майя була змушена виїхати до Харкова для оформлення спадщини.

Цей процес, розповідає Григорій, не обіцяв бути швидким, однак, того, що їм з дружиною доведеться розлучитися на кілька місяців, ніхто не очікував. Десь на ріні підсвідомості, продовжує наш співрозмовник, вони думали, що ситуація з епідемією може змінитися, але зазвичай такі думки перетворювали на жарт.

Ще до того, як Італія закрила свої кордони для іноземців, багато країн скоротили або зовсім скасували з нею регулярне пасажирське сполучення. Це сталося після різкого спалаху коронавірусной інфекції, яка зробила Італію головним осередком поширення вірусу в Західній Європі.

Після закриття кордонів, каже Григорій, у його дружини була можливість повернутися, оскільки у неї є дозвіл на проживання в Італії. Проте, порадившись в режимі відеозв'язку, сім'я ухвалила рішення перечекати «вірусні піки» порізно. На те було відразу кілька причин: по-перше, відсутність авіасполучення і іншого прямого транспорту, по-друге – підвищена небезпека заразитися, і по-третє – невизначена позиція третіх країн.

По всій Європі була метушня, ніхто нічого не знав
Григорій Шестопалов

«Ми спочатку консультувалися, як Майї повернутися, але варіант був один: їхати на машині. В той час коли всім радили сидіти вдома, виїжджати в далеку дорогу – дуже погана затія. Тоді по всій Європі була метушня, ніхто нічого не знав. В одних країнах нам говорили, можна їхати транзитом, в інших – не можна, а умови всі ці змінювалися кожні дві години», – згадує Григорій.

Чоловік додає, що розуміє молодих людей, які нещодавно одружилися та готові йти на будь-який ризик, щоби лише возз'єднатися з сім'єю, проте, «коли тобі за 50 і ти давненько вже відсвяткував срібне весілля, такі історії сприймаєш по-філософськи».

Ще кілька десятиліть тому, додає Григорій, переживати розставання було складніше. Він згадує, як йшов в армію і не бачив Майю близько двох років, при цьому з засобів зв'язку було лише листування і дуже рідкісні дзвінки по телефону. Сьогодні ж при наявності відеозв'язку, ця розлука – не така велика проблема.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG