Доступність посилання

ТОП новини
11 серпня 2020, Київ 15:54

Атака на державну мову України: проросійські сили діють синхронно – експерт (огляд преси)


Під час акції «Руки геть від мови! День другий. Ватра» проти законопроєкту Максима Бужанського біля будівлі Верховної Ради України. Київ, 17 липня 2020 року

Чому проросійські сили атакують мовне законодавство і чи наважиться влада на його ревізію, досліджував «Український тиждень». Автор статті Максим Віхров стверджує, що черговий раунд боротьби з українізацією проросійські сили почали ще 2019 року. Торік у червні група депутатів на чолі з Вадимом Новінським оголосила ухвалений у квітні Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» таким, що дискримінує національні меншини, насамперед російську.

Сьогодні ж, на думку дописувача, найнебезпечнішою видається ініціатива Бужанського. «Якщо влада з тих чи інших причин вирішила пролобіювати цей законопроєкт, опозиції та громадянському суспільству доведеться сконцентрувати всі сили, щоб завадити цьому», – наголошує автор.

Він зазначає, що «скасувати закон про мову через суд нині видаються примарними». Як зазначив представник президента в КСУ Федір Веніславський, статус мов національних меншин не є предметом правового регулювання мовного закону. А отже, цей позов – не більше, ніж інформпривід. «Вочевидь, лобова атака на юридичні підвалини українізації, яку проросійські угруповання почали майже синхронно, має дещо інші цілі», – переконує дописувач.

Якщо президентська фракція підтримає законопроєкт № 2362, а Зеленський його підпише, це, на думку автора, означатиме, що задля порятунку своїх рейтингів влада таки вирішила розпрощатися зі своїм імітативним «центризмом». Це буде перевірка, наскільки гострою виявиться реакція громадян на зміну мовного законодавства.

Розвідувальні дії мають практичний сенс, оскільки найближчим часом владі доведеться побувати в складних ситуаціях, пов’язаних саме з мовою.

Отже, підсумовує автор статті «Мовне питання: розвідка боєм», попереду українців чекають серйозні випробування. Що ж стосується влади, то все залежатиме від того, наскільки добре вона розуміє країну, якою їй випало керувати.

Трохи більше року знадобилося Володимиру Зеленському, щоб більшість українців почала розчаровуватись в його президентській діяльності, про що свідчить недавнє опитування соціологічної групи «Рейтинг.» Ситуація в Україні стає все складнішою, і це не лише через карантин і коронавірус, що супроводжуються падінням економіки, а й особисто через Зеленського, зазначає тижневик «Новое время».

За допомогою економічних і політичних експертів часопис визначив основні помилки президента держави, які, на їхню думку, можуть мати серйозні наслідки для всієї України. Ось їхній перелік:

  • 1. Орієнтація Зеленського на рейтинги і соцопитування, а не на результат.
  • 2. Підбір кадрів за принципом особистої відданості, а не професіоналізму.
  • 3. Ставка на компроміс і дружбу з олігархами, а не на реформи. Сповільнення темпу змін.
  • 4. Тиск на Нацбанк і дострокова відставка його очільника.
  • 5. Імітація судової реформи.
  • 6. Посилення Міністра внутрішніх справ.
  • 7. Призначення на посаду генпрокурора лояльної до президента Ірини Венедиктової, за якої ОГПУ займається не реформами, а політичними справами.
  • 8. Ручне управління урядом.
  • 9. Проблемна монобільшість.
  • 10. Відсутність стратегії розвитку країни.

Докладніше з аргументами експертів щодо таких висновків тижневик знайомить в публікації «Треба виправляти. 10 великих помилок Зеленського, які шкодять всій Україні».

З'їзд партії «Пропозиція», яка об'єднала мерів шести міст: Дніпра, Миколаєва, Чернівців, Житомира, Кропивницького та Каховки, що відбувся на початку липня, засвідчив, що регіональні еліти почали готуватися до головного для них змагання – місцевих виборів.

Ця боротьба, як стверджує «Новое время», буде неабиякою, особливо в найбільших містах – від Києва до Львова. І її результат важливий не тільки для мерів. Адже, як пише тижневик, «місцеві ради – останній владний бастіон, який, ще не впав під натиском Володимира Зеленського та його політпроєкту «Слуга народу».

Часопис інформує, що завдяки децентралізації саме в регіонах тепер концентруються значні фінансові потоки. За 2019 рік доходи місцевих бюджетів зросли на 17,6%, до 275 мільярдів гривень.

Соціологи поки що не мають повної картини електоральних симпатій українців у всіх областях. Але вони вже вивчили настрої в найважливіших точках концентрації виборців – найнаселеніших містах. І ці дані вказують, що основними глобальними учасниками майбутньої кампанії стануть «Слуга народу» Володимира Зеленського, ОПЗЖ Юрія Бойка – Віктора Медведчука і «Європейська солідарність» Петра Порошенка. А їхніми головними регіональними опонентами з реальними шансами на успіх, як переконує видання, будуть політпроєкти мерів – від тієї ж «Пропозиції» до локальних партій міських голів: київського, харківського й одеського. Конкретніше з інформацією по кожному регіону видання знайомить в матеріалі «Напередодні великої бійки».

Добре знайомі українцям політсили і окремі діячі, які до війни просували проросійські гасла, намагаються повернути Україну шестирічної давнини, стверджує в тижневику «Новое время» Павло Казарін. Але, як наголошує журналіст, українці не забули, яке майбутнє вони готували тоді країні.

Дописувач згадує часи, коли «георгіївська стрічка» була частиною внутрішньоукраїнського пейзажу. Проросійські партії контролювали регіони. Майже кожна українська політсила говорила про діалог із Москвою. Крим був заповідником прорадянських настроїв. Українська естрада була п'єдесталом для російських зірок. А потім настав 2014-й. І російське вторгнення перелицювало українську норму, констатує автор.

Минуло шість років, і тепер українці бачать, як хлопці з добре знайомими гаслами намагаються повернути довоєнний статус-кво.

«Вони вивчили уроки. І тепер старанно дистанціюються від будь-яких звинувачень у проросійськості. Вони претендують вважатися українськими. І під цією вивіскою намагаються легалізувати дискусії, якими жила країна до війни. Про кількість мов. Про національних героїв», – пише журналіст.

Вони атакують усе, що було збудовано за останні п’ять років. Незалежні інститути. Наглядові ради. Реформовані галузі та правила гри.

«А ще вони сподіваються на коротку пам’ять виборця, який схильний забувати образи та пробачати гріхи… І вся їхня надія – на слабкий імунітет країни», – наголошує дописувач у статті «Ходячі мерці».

Про те, як президент Зеленський підпорядковує енергетичну політику держави інтересам монополії ДТЕК, розповідає «Український тиждень». Автор статті Олександр Крамар стверджує, що підпорядкування державної політики інтересам Ріната Ахметова стрімко набирає обертів.

«Найбільший олігарх країни поперемінно використовує методи батога і пряника й поступово перетворює колишнього коміка в порівняно легко керований інструмент збільшення своїх прибутків. Нехай і ціною шкоди для економіки країни та мільйонів її громадян», – наголошує Крамар. Конкретніше йдеться в статті «Знахідка для олігарха».

«Дзеркало тижня» розповідає про те, що і хто може допомогти сьогодні багатьом українцям подолати стрес, відчуття приреченості, зневіру і депресію. Адже війна, пандемія, карантин, зміни і турбулентність вочевидь не сприяють зміцненню психічного здоров'я.

Видання інформує, що в Україні ефективних послуг у сфері психічного здоров’я потребують понад 8 мільйонів людей, однак близько 80% жодної підтримки не одержують.

Експертка видання, заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як зазначає, що в державі ще не до кінця сформована культура турботи про психічне здоров’я. «Тому реформа системи охорони психічного здоров’я – важлива складова загальної реформи медицини. Вона націлена на те, щоб перейти від надання психіатричної допомоги до збереження психічного здоров’я», – зазначає Садов'як.

Турбуватися про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне. Вони тісно пов’язані, наголошує видання. Докладніше про п’ять головних речей, які, ставши звичкою, допоможуть залишатися в гармонії, йдеться в публікації «Психічне здоров’я. Подбай про себе сам».

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG