Доступність посилання

ТОП новини

Тисячолітній меч і українська мова. Що кажуть про це в Музеї історії України?


Меч «Коваль Людота» – археологічна пам'ятка часів Україні-Русі. Меч датують Х – першою половиною ХІ століття. Він був знайдений 1890 році на Полтавщині. Зберігається в колекції НМІУ
Меч «Коваль Людота» – археологічна пам'ятка часів Україні-Русі. Меч датують Х – першою половиною ХІ століття. Він був знайдений 1890 році на Полтавщині. Зберігається в колекції НМІУ
(Рубрика «Точка зору»)

ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак

«КОВАЛЬ ЛЮДОТА» – це автограф майстра на мечі тисячолітньої давності, який археологи знайшли на Полтавщині в 1890 році. Нині артефакт зберігається у Національному музеї історії України і унікальний напис на ньому авторитетно свідчить про два надважливі факти в історії Української держави:

1. Про українську мову – саме вона була розмовною мовою тисячолітньої України-Русі (бо не «ковач» – як то болгарською, чи «кузнєц» – як то московською, а саме «коваль»).

2. Про рівень освіченості тих часів – адже грамоту знали не лише князі та священнослужителі, але і звичайні ремісники.

Меч «Коваль Людота» часів України-Русі, який датують Х – першою половиною ХІ століття. З одного боку клинка є напис «КОВАЛЬ», а з іншого – «ЛЮДОТА» (п’ята літера не збереглася через ерозію металу, більшість науковців сходяться на тому, що це саме літера «Т», хоча дехто вважає, що там могла бути літера «Ш»
Меч «Коваль Людота» часів України-Русі, який датують Х – першою половиною ХІ століття. З одного боку клинка є напис «КОВАЛЬ», а з іншого – «ЛЮДОТА» (п’ята літера не збереглася через ерозію металу, більшість науковців сходяться на тому, що це саме літера «Т», хоча дехто вважає, що там могла бути літера «Ш»
Графічне зображення написів на лезі меча
Графічне зображення написів на лезі меча

Інформація вражаюча. Але в Національному музеї історії України її замовчують. Розповідають (і ох як докладно) про арабські монети, пальчасті фібули, типи стародавніх комірців, розмаїття поховальних обрядів, особливості пряжок, ґатунки тканин, дорогоцінний одяг, шуби хутром донизу… а от про меч Людоти екскурсоводка у темі «Східні слов’яни. Держава Русь» не згадала і словом.

Коли ж ми конкретно про нього запитали, то довелося вислухати цілу тираду про наукові дискусії щодо походження меча – з Полтавщини він насправді чи може десь північніше, про матеріали, з яких виготовлено цю зброю, про аналогічні мечі, які представлені десь там далі в експозиції…

Але про свідчення унікального напису – жодного слова.

В науці про маніпуляції такий прийом називається «ефектом інформаційного шуму». Це коли маніпулятори приховують ключову інформацію, забиваючи баки слухачам шквалом повідомлень третьорядного значення. З подібним ми зустрічалися у багатьох музейних закладах України і зокрема в Музеї історії міста Києва (докладніше у публікації «Київ горщиків і черепків»).

Маніпуляція з історією меча Людоти була не єдиною упродовж півторагодинної екскурсії. У бурхливому потоці фібуло-монетно-поховальних тем ми не почули ключової інформації з історії нашої держави, яку передусім покликаний популяризувати Національний музей історії України. І яка формує основу національної ідентичності. Зупинимося на трьох тезах.

1) Готи, гуни, авари, хазари.. – екскурсоводка якнайдокладніше переповіла про особливості і наслідки перебування на землях сучасної України численних племен, племінних союзів, велике переселення народів, якихось абстрактних ранніх слов’ян та їхню першу державу – Русь.

Але так і не повідомила що: Україна є правонаступницею тисячолітньої Русі-України – наймогутнішої держави європейського середньовіччя – і що ця держава насамперед повязана з українським етносом.

2) Назва «Русь-Україна» в екскурсійному супроводі була відсутня. Цей період у Національному музеї історії іменують «Давньоруська держава». А отже, «Ярослав Мудрий – «давньоруський князь» і, відповідно, Київ – столиця Давньоруської держави.

Інформація з експозиції Національного музею історії України
Інформація з експозиції Національного музею історії України

Нагадаємо, що принципова різниця між цими двома формулюваннями пролягає по лінії українсько-російського протистояння.

Бо історія нашої держави починається з Русі-України, а не «общєрусской» колиски трьох народів. І тому сьогодні українські школярі за навчальною програмою Міністерства освіти на науки України вивчають наступне:

«Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу:

Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.)»

А от «Давньоруська держава» – це назва з імперської історії, яку нині викладають у школах Росії. Цитуємо розділ з підручника історії для 6-го класу:

§ 6 – 7. ДРЕВНЕРУССКОЕ ГОСУДАРСТВО ПРИ ПЕРВЫХ КНЯЗЬЯХ

Основные черты Древнерусского государства.

882 год – создание Древнерусского государства.

І от як пояснити такий феномен: екскурсійні тексти Національного музею історії України орієнтовані на путінські міфи «общерусской истории»?

3) В експозиції музею представлені зображення стародавніх графіті і копії тисячолітніх рукописів – Остромирового Євангелія та Ізборника Святослава. Численні слова і мовні форми цих текстів свідчать про тисячолітню давність української мови. (Докладно ми писали про це у публікаціях «Мова древнього Києва» та «Церковна мова давньої України – дослідження першоджерел».

Це логічно підтверджує наукові висновки видатного історика Михайла Грушевського про те, що саме український етнос був творцем тисячолітньої держави України-Русі.

Але екскурсоводка «просвітила» нас зовсім іншою інформацією. Цитуємо: «Давні написи подекуди нагадують слова, що є в російській мові, подекуди – в українській мові. Але не треба забувати, що багато слів української мови – з польського походження…»

У зв’язку з почутим і побаченим у нас постали запитання до директора Національного музею історії України пана Федора Андрощука:

  • 1. Чому науково-методична рада Музею при написанні екскурсійних текстів послуговується міфами імперських графоманів і нехтує працями видатних українських істориків (Грушевського, Полонської-Василенко, Брайчевського, Дашкевича, Гирича…)?
  • 2. Чи погоджуєтесь Ви, що на сьомому році російської агресії проти України (яку, до речі, розпочато з ідеї так званого «русского мира») питання української ідентичності набуває пріоритетного значення у системі національної безпеки України?
  • 3. Зрештою, кошти на підтримку музейної справи ідуть з бюджету України а не Росії. А відтак, чому за гроші українських платників податків Національний музей історії України продовжує популяризувати ідеї, які працюють на посилення російського агресора?

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак – журналісти

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

(ПРИМІТКА: Роблячи цю публікацію, Радіо Свобода зазначало, що радо надасть можливість висловитися керівництву Національного музею історії України (НМІУ) в рубриці «Точка зору». Отож, публікуємо статтю старшого наукового співробітника відділу найдавнішої та середньовічної історії НМIУ Володимира Колибенка «Тест на державність» та Музей історії України»)

_________________________________

Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:

Києво-Печерська лавра. Хто поверне українську святиню до заповітів Феодосія?​

Тисячолітнє державотворення в Україні. Чому про нього не розповідають в музеях?​

Період княжої України-Русі. Чию історію популяризує заповідник «Софія Київська»?

Віталій Кличко і будинок Сікорського. Коли мер Києва виконає обіцяне?

Церковна мова давньої України – дослідження першоджерел

«Скрепи» імперської історії. Чому вони досі панують у музеях України?

Руїни історичного Києва. Що залишиться нащадкам?

Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше

Україна-Русь чи Київська Русь. Чому окремі національні музеї досі пропагують імперську версію Кремля?

Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва

Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?

Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом​

Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим

Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років

Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси​

Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?

Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?

Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?

Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?​

Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука​

Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?​

Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)​

Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького

Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?​

Московські холопи і музейна справа України

Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського

Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ

Малоросійські штампи Національного художнього музею України

Яка національність Національного музею «Київська картинна галерея» (колишнього Музею російського мистецтва)?

Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?

Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують

  • Зображення 16x9

    Ірина Костенко

    Закінчила філологічний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка. Викладала українську мову професійного спрямування в НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» Співпрацює з Радіо Свобода від 1993 року

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG