Доступність посилання

ТОП новини
07 липня 2020, Київ 08:41

Період княжої України-Русі. Чию історію популяризує заповідник «Софія Київська»?


Софія Київська – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Русі (11-е століття). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Ансамбль Софійського монастиря занесено до спадщини ЮНЕСКО

(Рубрика «Точка зору»)

ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак

Завдяки історичній пам’яті людина стає

особистістю, народ – нацією, країна – державою.

Михайло Грушевський

А виявляється недоступність інформації – це класичний принцип маніпулятивних технологій. Його ще називають інформаційною блокадою. Це коли якусь частину інформації (небажану для маніпуляторів) свідомо приховують чи замовчують, або не допускають до розповсюдження.

Бажаєте приклад? Будь ласка.

На офіційному сайті Національного заповідника «Софія Київська» у розділі «Графіті» повідомляють:

«Свята Софія доносить до нас живий голос наших пращурів. На її стінах виявлено понад сім тисяч графіті ХІ – початку ХVIII ст. – неофіційних написів і рисунків...»

І далі жодного слова про українську мову.

А тексти древніх графіті незаперечно свідчать, що саме українська мова була розмовною у Києві тисячу років тому. І – відповідно – нашими пращурами були не хозари, половці чи московити, а українці.

Графічне відтворення напису на стіні Софійського собору в Києві з книги Сергія Висоцького «Давньоруські написи Софії Київської ХІ–ХІV ст.» Напис: «ГОСПОДИ ПОМОЗИ РАБУ СВОЄМУ ПАВЛОВИ». Молитовний напис завершується ім’ям у типово українському давальному відмінку «ПавлОВИ». «В українській мові від найдавніших писемних пам’яток і до 16–17 століття закінчення у давальному відмінку (-ОВИ) було твердим» – історик мови, доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко
Графічне відтворення напису на стіні Софійського собору в Києві з книги Сергія Висоцького «Давньоруські написи Софії Київської ХІ–ХІV ст.» Напис: «ГОСПОДИ ПОМОЗИ РАБУ СВОЄМУ ПАВЛОВИ». Молитовний напис завершується ім’ям у типово українському давальному відмінку «ПавлОВИ». «В українській мові від найдавніших писемних пам’яток і до 16–17 століття закінчення у давальному відмінку (-ОВИ) було твердим» – історик мови, доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко
Графічне відтворення напису на стіні Софійського собору з книги Сергія Висоцького
Графічне відтворення напису на стіні Софійського собору з книги Сергія Висоцького

Власне кажучи, графіті ще раз підтверджують висновки, які понад століття тому науково обґрунтував видатний історик Михайло Грушевський: «Ми знаємо, що Київська держава, право, культура були утвором одної народності – українсько-руської».

Але у «Софії Київській» цю інформацію незмінно і наполегливо замовчують.

З цього приводу ми написали чимало статей і куди вже тільки не зверталися.

Але тексти офіційного сайту заповідника «Софія Київська» свідчать, що інформаційна блокада щодо цієї теми лишається непробивною.

Мова – це головний критерій визначення нації. І популяризація матеріальних свідчень та наукових знань про тисячолітню давність української мови має сьогодні неоціненне значення для самоідентифікації українців.

Панове музейники, а чому ви у цьому так наполегливо не зацікавлені?

У розділі «Графіті» на офіційному сайті заповідника «Софія Київська» нас приголомшила ще одна інформація. Вона стосується князів Святополка Ізяславича, Володимира Мономаха і Олега Святославича, які – цитуємо – «правили тоді в трьох головних центрах Південної Русі – Києві, Переяславі й Чернігові».

Скріншот із сайту Національного заповідник «Софія Київська», зроблений 11 квітня 2020 року
Скріншот із сайту Національного заповідник «Софія Київська», зроблений 11 квітня 2020 року

І хто це вас напоумив, панове музейники, щодо використання назви «Південна Русь»? І з якою метою?

Адже в історії нашої держави ці князі знані, як правителі Київської держави або княжої України-Русі. «Володимир Мономах – один з найвидатніших правителів часів Київської держави», – читаємо в підручнику з історії України для 5-го класу.

І не розуміємо, чому в Національному заповіднику «Софія Київська» оперують термінами з підручників історії для шкіл Росії? Саме там між суцільними імперськими байками на тему «единой и неделимой» ми знайшли ось це: «Южная Русь – это период Киевского княжества».

Збагнути логіку дій Національного заповідника «Софія Київська» неможливо. Адже зрозуміло, що Росія – це країна-агресор, яка загарбала частину українських територій, бо називає їх своїми історичними землями і формує такі схиблені погляди у своїх громадян із дитинства.

Але незрозуміло чому ці схиблені погляди Національний заповідник Софія Київська намагається сформувати в українських громадян?

Не так давно директорка заповідника «Софія Київська», Неля Куковальська в одному з інтерв’ю заявила наступне: «Історія – це політична наука. Хто платить гроші – той історію пише».

Пані директорко, а хіба гроші з державного бюджету України заповідник отримує на отакі маніпуляції з національною історією?

Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак – журналісти

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:

Віталій Кличко і будинок Сікорського. Коли мер Києва виконає обіцяне?

Церковна мова давньої України – дослідження першоджерел

«Скрепи» імперської історії. Чому вони досі панують у музеях України?

Руїни історичного Києва. Що залишиться нащадкам?

Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше

Україна-Русь чи Київська Русь. Чому окремі національні музеї досі пропагують імперську версію Кремля?

Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва

Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?

Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом​

Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим

Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років

Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси​

Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?

Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?

Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?

Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?​

Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука​

Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?​

Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)​

Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького

Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?​

Московські холопи і музейна справа України

Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського

Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ

Малоросійські штампи Національного художнього музею України

Яка національність Національного музею «Київська картинна галерея» (колишнього Музею російського мистецтва)?

Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?

Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG