Якою буде закордонна політика Польщі після парламентські та президентських виборів?

Варшава, 23 вересня 2005 року - Через два дні поляки обиратимуть новий парламент. Все вказує на те, що велику перемогу на виборах отримають дві центро-праві партії – «Закон та справедливість» і Громадянська Платформа.

9 жовтня поляки знову підуть на виборчі дільниці. Цим разом, щоб обрати президента. Нинішні опитування суспільної думки вказують, що ймовірно вже в першому турі переможе представник ліберальної Громадянської платформи Дональд Туск. Його основний суперник - це нинішній мер Варшави, лідер партії «Закон та справедливість» Лех Качинські.

Наш кореспондент у Варшаві Ромасик Крик спробує відповісти на запитання, якою може бути закордонна політика Польщі, якщо на місце польських лівих, які тепер керують країною, жо влади прийдуть правоцентричні партії. Зміна влади, при чому, відбудеться як на законодавчому так і виконавчому рівнях влади: Якщо загалом, то основні пріоритети зовнішньої політики Польщі після виборчої перемоги центро-правих ймовірно не зміняться. Для офіційної Варшави далі будуть важливими хороші взаємини зі Сполученими Штатами, співпраця у рамках Європейського союзу та стратегічне партнерство з Україною. Найбільші виклики - це покращення взаємин з Німеччиною та Росією. Стосунки з цими державами останнім часом погіршилися і чи не у першу чергу через наміри Берліна та Москви побудувати новий газопровід в обхід України, країн Балтії та Польщі.

В Польщі мало хто сумнівається, що ця ініціятива має чітке політичне вираження. Лех Качинський переконаний, що Німеччина у цьому випадку пішла на зустріч Кремля, який хоче таким чином покарати Польщу та Україну за неслухняність. Російська позиція поляків не дивує. Вони вжу звикли, що Москва використовує економічні важелі у політиці. Дивує натомість позиція Німеччини, яка, на думку поляків, у цьому випадку взяла участь у нечесній грі Владіміра Путіна і зрадила ідеалам солідарності країн-членів ЄС.

Лех Качинський - кандидат на президента Польщі та водночас лідер партії «Закон та справедливість» – декларує готовність розгромити ці російсько-німецькі плани. «Не може бути найменшого сумніву - нова польська влада не погодиться на прокладання газопроводу у польській економічній зоні в Балтійському морі» - говорив кілька тижнів тому Качинський.

На думку експертів, Польща справді зможе заблокувати цю німецько-російську ініціятиву, якщо їй вдасться переконати світ у тому, що з екологічної точки зору, газопровід буде небезпечним. Він наголошує, що на шляху пролягання труби є місця, де після Другої світової війни захоронено велику кількість хімічної зброї, і точних карт її розміщення немає.

Якщо проаналізувати виступи політиків з обох центро-правих партій, які мають отримати перемогу на виборах 25 вересня, то привертає увагу факт, що представники «Закону та справедливості» набагато частіше згадують про Україну, ніж політики з «Громадянської платформи» Дональда Туска.

Під час Помаранчевої Революції мер Варшави Лех Качинській скликав засідання міської ради, учасники якого підтримали українській народ в його прагненні до демократії та обмеженні російських впливів над Києвом. У Варшаві, вважалося, що це надзвичайне рішення, оскільки ніколи раніше подібних засідань не проводилося.

Качинський, на відміну від Туска, особисто відвідав Київ, щоб спостерігати за розвитком Помаранчевої Революції.

Однак Громадянська Платформа ще у 2002 році підписала декларацію про співпрацю з «Нашою Україною» Віктора Ющенка. В цьому документі, зокрема, наголошено на необхідності інтеграції України в євроатлантичні структури.

Кілька днів тому Качинський заявив – «Ми хочемо, щоб Україна по можливості якнайшвидше опинилася у НАТО та Європейському союзі. Ми глибоко віримо, що вона подолає усі нинішні проблеми і продовжить будівництво демократичного устрою».

В іншому інтерв’ю він говорив – «Для Європи дуже важливо розвивати хороші взаємини з Україною. Вони є стратегічним виміром польської зовнішньої політики. Польща у близькому союзі з Україною становить силу, з якою світ змушений буде рахуватися».

Впадає в око й те, що партія Качинського – в протилежності до «Громадянської платформи» – рішуче налаштована в щодо стосунків з Росією. Качинському не подобаєьться те, що, як він каже, кремлівські шпигуни розгулюють по Польщі, а Москва використовує неформальні зв»язки , щоб впливати на політику влади у Варшаві.

«Звісно, хочемо мати добрі взаємини з Росією. Для цього плані є одна проста умова – Росія має пам’ятати, що Польща не є її зоною впливу. Кажу це, бо з усього видно, що росіяни шукають можливостей – передусім економічних – щоб придавити нас до стінки. Добрі стосунки з Росією можливі тоді, коли Росія визнає нинішню європейську реальність і буде з нами поводитися, як з партнером». Схожу, Качинський за покращення стосунків з Росією, але не будь-якою ціною. «Якщо вони не хочуть покращання, то і нам цього не треба» - пояснював він в іншому інтерв’ю.

Дотепер найпалкішими прихильником членства України в ЄС та НАТО, а також польсько-українського примирення був нинішній президент Александер Квасьнєвський. Його каденція закінчиться у жовтні. Чи в Польщі появиться політик, який продовжить ці традиції? Це міг би бути Лех Качинський, однак ймовірно він поступиться Дональдові Тускові на виборах, для якого найважливішим пріоритетом буде покращення взаємин з Німеччиною.

Якщо партія Качинського здобуде друге місце на парламентських виборах то разом з лібералами Туска сформує новий уряд. Отож не виключено, що в майбутньому ідею польсько-українського зближення буде символізувати не прізвище конкретного польського політика, а партія - у цьому випадку центро-правий «Закон та справедливість».