Tony Wesolowsky, Robert Coalson
Розпочався 21-й рік правління Володимира Путіна в Росії. Радіо Свобода зібрало інформацію про 21 скандал із участю Путіна, який замість того, щоб коштувати йому політичного життя, здається, ніби обійшов російського лідера стороною.
Коли 9 серпня 1999 року російський президент Борис Єльцин обрав Володимира Путіна прем’єр-міністром, про останнього було мало що відомо. Але раніше, у своєму рідному місті Санкт-Петербурзі, Путін привернув увагу місцевих законодавців, які розкрили, за їхніми словами, багатомільйонну схему «відкату», і причетним до неї назвали Путіна – тодішнього заступника міського голови.
Це стало першим із цілої низки скандалів і звинувачень проти Путіна, багато з яких викладені у звітах, що вказують на причетність чи співучасть Путіна у вчиненні злочинів – від плагіату, розтрат і корупції до отруєнь і смертельної некомпетентності.
Vladimir Putin: The Early Years
(Галерея: ранні роки Путіна)
У будь-якій іншій країні деякі з цих звітів призвели б до політичної смерті лідера, але за допомогою повного контролю над ЗМІ і створення суворої вертикалі влади Путін не лише успішно пережив на посаді всі скандали, а й використав деякі, щоб посилити свої позиції.
1) Звіт Марини Сальє (1993)
На початку 1990-х у Санкт-Петербурзі був дефіцит продовольства, а Путін був тоді заступником міського голови і головою міського комітету з зовнішніх економічних зв’язків.
Санкт-петербурзька депутатка Марина Сальє в 1993 році очолила комісію, яка розглядала схему «відкатів», за якою сировину вартістю у мільйони доларів перевозили за кордон в обмін на продовольчі товари, які так і не реалізувалися. У звіті, видаленому з офіційних веб-сайтів, закликали звільнити Путіна і його заступника Олександра Анікіна.
2) Вибори 2000 року
На відміну від майбутніх перемог Путіна, перша його перемога на виборах була не такою однозначною. Згідно з офіційним результатом, у березні 2000 року Путін переміг, набравши 53% голосів виборців. Але видання The Moscow Times повідомило, що воно встановило, що підрахунок голосів був фальсифікованим, а реєстрація виборців була підроблена у більш ніж півдесяткові регіонів.
Голова ЦВК Росії Олександр Вешняков заперечив фальсифікації.
3) Затонув «Курськ» (2000)
12 серпня 2000 року атомний підводний човен «Курськ» затонув у Баренцевому морі внаслідок вибухів на борту. Путіна критикували за те, що він залишився у відпустці в Сочі і повернувся до Кремля через п’ять днів після трагедії. Минуло ще чотири дні, перш ніж він вирушив до північного порту Мурманська, де була здійснена координація рятувальної операції.
Борис Кузнєцов, адвокат, який представляв інтереси 55 із 118 моряків, які загинули в катастрофі, назвав це «першою брехнею» Путіна і поворотним моментом для пострадянської Росії.
«Коли затонув «Курськ», уряд почав втручатися в правову і правоохоронну системи. Уряд почав втручатися у всі засоби масової інформації, що перебувають під його контролем. Весь процес підриву демократії в Росії багато в чому, починався саме з цього», – сказав Кузнєцов в інтерв’ю Радіо Свобода.
4) «Норд-Ост» / Криза на Дубровці (жовтень 2002 року)
23 жовтня 2002 року бойовики з Північного Кавказу увірвались у московський театр і взяли в заручники публіку, акторів і персонал. Російські спецпризначенці вдалися до отруйного газу і штурмували будівлю 26 жовтня. Щонайменше 130 заручників загинули.
У грудні 2011 року Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь 64 жертв і зобов’язав російський уряд виплатити їм близько 1 мільйона євро компенсації. ЄСПЛ встановив, що російська влада неправильно спланувала рятувальну операцію. Він також поставив під сумнів твердження Кремля, що газ не був безпосередньою причиною гибелі багатьох людей.
5) «ФСБ підриває Росію» (2002)
Смертельні вибухи в багатоквартирних будинках в 1999 році були в центрі уваги книжки «ФСБ взрывает Россию», яку написали колишній службовець ФСБ Олександр Литвиненко та історик Юрій Фельштинський.
Книжка вийшла у 2002 році. В ній сказано, що ФСБ організувала підриви для того, щоб виправдати вторгнення Росії у Чечню та «катапультувати» Путіна до влади. Росія заборонила книжку як «екстремістський матеріал».
Незалежна комісія, створена у 2002 році й очолювана депутатом Державної думи Росії Сергієм Ковальовим, не оприлюднила ніяких висновків, поскаржившись на глуху стіну перешкод її роботі з боку влади.
Члена комісії Сергія Юшенкова вбили у квітні 2003 року, а член комісії Юрій Щекочихін помер за підозрілих обставин у липні 2003 року. Литвиненко помер у Лондоні у 2006 році після отруєння радіоактивним полонієм-210.
6) Плагіат (2006)
У 2006 році американський дослідницький центр Brookings Institution опублікував доповідь, в якій Путіна звинувачують у плагіаті частини його дисертації 1997 року під назвою «Стратегічне планування відтворення мінерально-сировинної бази регіону в умовах формування ринкових відносин». У звіті сказано, що Путін скопіював з інших джерел близько 16 сторінок твору з загальної кількості 200 сторінок.
У 2018 році колишній російський депутат Ольга Литвиненко запевнила, що дисертацію написав її батько Володимир Литвиненко, науковий керівник Путіна і ректор петербурзького Гірничого університету. Путін звинувачення не коментував.
7) Напад на школу у Беслані
1 вересня 2004 року озброєні люди напали на школу в Беслані, містечку на кордоні з Чечнею, взявши в заручники понад 1000 учнів, батьків та співробітників. Через 48 годин російські силовики штурмували школу: почулися вибухи, і у спортзалі спалахнув вогонь, де саме і тримали більшість заручників. Щонайменше 334 людини загинули, більшість з них діти.
Beslan: Three Days Of Terror
Офіційна позиція полягала в тому, що саме бойовики здійснили перший вибух, а гранати російських військових, мовляв, не могли спричинити пожежу. Але незалежне розслідування експерта з вибухівки Юрія Савельєва суперечило цьому твердженню.
«Ми давно знаємо, що спецслужби винні у вбивстві багатьох заручників, – сказав він. – Але Генеральна прокуратура (Росії) категорично відмовляється слухати свідчення очевидців, які бачили це».
8) «Газпром» (2008 і 2014 роки)
Звіти Бориса Нємцова, якого вбили у 2015 році, і Володимира Мілова (обидва – колишні урядові чиновники, які стали опонентами Путіна) мали на меті розкрити корупцію у державному газовому гіганті «Газпром».
Наприклад, звіт 2014 року зосереджував увагу на цінах на газ для населення, в яких зазначалося, що вони зросли в 20 разів з часу вступу Путіна на посаду. Автори стверджували, що значна частина грошей пішла на виплату завищених управлінських зарплат керівництву «Газпрому».
9) Маєток у Геленджику (2010)
У 2010 році петербурзький бізнесмен Сергій Колесніков надіслав листа тодішньому президентові Дмитру Медведєву про деталі побудови резиденції на Чорному морі, яку, на його думку, використовував виключно Путін. Колесніков заявив, що будівництво маєтку забезпечило посаду Путіну в мерії Санкт-Петербурга.
Фотографії розкішного будинку пізніше були опубліковані на російській версії WikiLeaks. Це був перший, але не останній звіт про палац, який нібито належить або використовується Путіним.
10) Перше десятиріччя Путіна (2011)
Звіт Нємцова і Мілова 2011 року не лише задокументував нібито зловживання й корупцію першого десятиліття влади Путіна, але й вказав на результати: зменшення кількості населення у пів мільйона людей на рік і зростання нерівності.
«Зараз ми знаємо відповідь на питання «Хто такий Путін?» Путін – це корупція, цензура, залежність від природних ресурсів, соціальна нерівність і депопуляція», – підсумовується у звіті.
11) Життя «раба на галерах» (2012)
Одного разу Путін сказав, що він працює як «раб на галерах» заради російського народу. Ще одна доповідь Нємцова і Мілова вказала на те, що він може бути «найбагатшим» рабом у світі.
Годинники з білого золота, яхти і принаймні один туалет у літаку вартістю в 75 000 доларів є одними з президентських привілеїв, про які стверджується і які детально описані у звіті з саркастичною назвою «Життя раба на галерах».
«В офіційній декларації Путіна за 2012 рік сказано, що його доход становив 3 661 765 рублів. Для того, щоб чесно придбати хоч один із його колекції годинників, що оцінюється у 22 мільйони рублів, йому доведеться працювати без їжі й пиття протягом цілих шести років», – мовиться, наприклад, у звіті.
12) Олімпійські ігри в Сочі (2013)
Готуючись до Олімпіади в Сочі, вкрали 25–30 мільярдів доларівБорис Нємцов
У звіті за 2013 рік Нємцов і Мілов розповіли про розкрадання мільярдів доларів, призначених для проведення зимових Олімпійських ігор 2014 року в курортному чорноморському місті Сочі.
Як нібито вдалося виявити, напередодні ігор вкрали до 30 мільярдів доларів. «Головний висновок з першого розділу нашого звіту полягає в тому, що, готуючись до Олімпіади, вкрали 25–30 мільярдів доларів», – сказав Нємцов.
13) MH17 (2014 – до сьогодні)
Британський сайт Bellingcat почав збирати й аналізувати відкриті дані незабаром після того, як в липні 2014 року внаслідок збиття літака рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній» над територією східної України загинули всі 298 людей у ньому, пасажири й екіпаж.
Bellingcat зафіксував, що літак збили з привезеного російського зенітно-ракетного комплексу «Бук». Росія роль у збитті літака заперечує.
Однак більшість висновків Bellingcat щодо MH17 підтвердила нідерландська слідча група, яка виявила, що ракета, яка збила літак, була випущена «Буком», який був доставлений з Росії, а потім незабаром був повернутий до Росії.
14) Відмивання грошей по-російськи (2014)
Проект звітності про організовану злочинність і корупцію (OCCRP) описує, як організовані злочинці й корумповані політики Росії нібито вивели понад 20 мільярдів доларів брудних коштів із Росії за допомогою мережі офшорних компаній, банків, фальшивих позик і підставних осіб.
OCCRP назвав Путіна в 2014 році «людиною року в організованій злочинності й корупції».
15) Війна в Україні (2014)
Остання праця Бориса Нємцова побачила світ через кілька місяців після того, як 27 лютого 2015 року його застрелили поблизу Кремля. У 65-сторінковому документі під назвою «Путін. Війна» його соратник Ілля Яшин детально розповідає про захоплення Криму російськими військами у лютому 2014 року та їхнє подальше розміщення для допомоги бійцям-сепаратистам на сході України.
«Ганебна і боягузлива війна, яку розпочав Путін, дорого обійдеться нашій країні. Ми заплатимо за цей авантюризм життям наших солдатів, економічною кризою і політичною ізоляцією», – сказано в повідомленні.
Росія заперечила причетність до війни, в якій загинуло близько 13 000 людей, незважаючи на докази, що вона суттєво допомагала сепаратистам, надаючи свої війська, зброю й іншу підтримку.
16) Завершення слідства у справі Литвиненка (2016)
Олександр Литвиненко, колишній офіцер ФСБ, який став критиком Кремля, помер у Лондоні в 2006 році від гострого радіаційного отруєння. Британські слідчі дійшли висновку, що його отруїли полонієм-210, додавши речовину у його напій. Звинуватили Андрія Лугового, колишнього офіцера ФСБ і нинішнього члена Державної думи, і Дмитра Ковтуна, колишнього офіцера КДБ.
Слідство у справі Литвиненка встановило, що Путін і голова ФСБ Микола Патрушев напевно «схвалили» отруєння Литвиненка. Перед смертю Литвиненко написав листа, в якому звинуватив Путіна в тому, що він наказав убити його.
Також Литвиненко звинуватив Путіна в тому, що він замовив вбивство журналістки-розслідувача Ганни Політковської, яку смертельно поранили з вогнепальної зброї менше ніж за два місяці до його власної смерті. Кремль заперечив, що Путін був причетний до усього цього.
17) Допінговий скандал (2016)
У звіті канадського юриста Річарда Макларена для Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) було встановлено, що понад 1000 росіян у понад 30 видах спорту брали участь у «інституційній змові» для приховування позитивних результатів тестів на наркотики протягом п’яти років.
Значну частину матеріалів WADA надав Григорій Родченков, колишній керівник російської антидопінгової лабораторії. Він сказав у німецькому документальному фільмі, що Путін, ймовірно, знав про допінгову програму. Родченков, якого Путін назвав «придурком», зараз живе в США за програмою захисту свідків.
Двоє інших російських антидопінгових чиновників, Микита Камаєв і В’ячеслав Синьов, загинули за нез’ясованих обставин у 2017 році.
18) «Панамські папери» (2016)
Згідно зі «злитими» юридичними та фінансовими документами, відомими як «Панамські матеріали», друзі й союзники Путіна використовували численні офшорні структури для виведення величезних коштів за кордон.
Зокрема, йшлося про 2 мільярди доларів в офшорах давнього друга Путіна – віолончеліста Сергія Ролдугіна.
Путін захищав Ролдугіна, заявивши, що музикант витратив «майже всі гроші, які заробив, на придбання музичних інструментів за кордоном і доставку їх до Росії».
Путін також припустив, що «Панамські матеріали» є розробкою шпигунських відомств США.
19) Гроші Путіна (2017)
У звіті OCCRP і незалежної російської газети «Новая газета» за 2017 рік сказано, щоіколо найближчих друзів і родичів Путіна контролює загальне багатство вартістю у майже 24 мільярди доларів.
«Єдиною спільною рисою фінансових успіхів членів групи є їхній зв’язок із президентом», – мовиться у повідомленні.
Він виділив трьох близьких союзників Путіна – Михайла Шеломова, Сергія Ролдугіна і Петра Колбіна, які мають величезні статки невідомого походження.
«Вони стверджують, що не є бізнесменами, вони не відомі громадськості, і в деяких випадках не знають про багатства, зареєстровані під їхніми іменами», – виявило слідство.
20) Витік мізків (2019)
Усе більше росіян «голосують ногами», залишаючи путінську Росію. Принаймні, таким був висновок доповіді дослідницького центру «Атлантична рада», що базується у Вашингтоні. Нещодавно організацію визнали у Росії небажаною.
У звіті встановлено, що з моменту приходу Путіна до влади від 1,6 до 2 мільйонів росіян – із загальної кількості 145 мільйонів населення – виїхали з країни.
У звіті йдеться про те, що «політичний витік мізків» прискорився із черговим переобранням Путіна в 2012 році і подальшим ослабленням економіки й зростанням репресій.
21) Придушення інакомислення (2019)
У квітні 2019 року вийшов звіт під назвою «Політичні в’язні Кремля: просування політичної програми за допомогою придушення інакомислення».
У документі зібрана інформація про посилення наступу на свободу слова й волевиявлення громадян. Там, зокрема, повідомляється, що кількість політичних в’язнів у Росії за чотири роки зросла у п€ять разів.
Кремль під керівництвом Путіна «проводить масштабні затримання активістів, супротивників режиму і представників меншин», – сказано в повідомленні.
Окрім цього, дослідники звертають увагу, що в Росії Путіна законодавство стає дедалі більше репресивним внаслідок «криміналізації актів повсякденного життя», наприклад, демонстрацій і розміщення дописів у соціальних мережах.
Доповідь вийшла за кілька місяців перед масовими затриманнями у Москві учасників акцій на підтримку кандидатів, яким було відмовлено у реєстрації на вибори до Думи російської столиці.
Затримання та побиття в центрі Москви у 15 фото
Читайте ще: Путін став найкращим вчителем для Зеленського – Піонтковський