У Бахмуті, як і раніше, залишаються жителі, які не хочуть їхати з міста – серед них є сім’ї з дітьми. Днями про це, серед іншого, повідомив керівник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко. За його словами, наразі в місті залишається 32 дитини, які перебувають там з батьками.
А українська віцепрем’єр-міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук тиждень тому повідомляла, що загалом у Бахмуті тоді лишалося менш як чотири тисячі людей.
Як у місті, що ризикує опинитися в оточенні, живуть цивільні люди? Чому вони не виїжджають? І що наразі собою представляє Бахмут для звичайної цивільної людини? Про це в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» розповіла волонтерка Ольга Данілова.
– Пані Данілова, ми знаємо, що ви спілкуєтеся з волонтерами і маєте зв'язок з місцевими, які залишилися в Бахмуті. Що там відбувається просто зараз на тлі нинішніх подій, коли ми знаємо, що російські війська фактично вже або якісь окремі підрозділи «Вагнера» можуть перебувати у центрі міста?
Ситуація загострилася настільки, що у деяких районах люди не покидають сховищ
– Наразі щодо ситуації в Бахмуті я можу судити тільки зі слів місцевих людей, які звідти евакуюються. Останнім часом вивозять людей військові, які виїжджають з міста. Одним словом, що вони розповідають: це жах! Місто палає, місто руйнується вже дуже великими темпами.
Були поодинокі випадки ще на тому тижні, коли люди пішки виходили, це хлопці виводили під обстрілами цивільних на Часів Яр, коли був туман вранці. Але зараз це вже практично неможливо. Тому що ситуація загострилася настільки, що люди переважно перебувають у підвалах, у деяких районах люди зовсім не покидають сховищ.
– А якби я вас попросила описати портрет людини, яка вирішила лишитися в Бахмуті. Що це за люди? Яка в них мотивація?
Залишилися або ті, хто не має змоги дати собі раду, або люди, в яких порушена психіка, або люди, які не очікували, що буде така зміна обстановки
– У мене особиста думка. Тому я її зараз не бажаю озвучувати. Я вам так скажу: люди, які залишаються у Бахмуті, вже відчули, що це дуже і дуже небезпечно. Ще тиждень тому були райони, в котрих люди мали змогу вийти на декілька хвилин зі сховища. Зараз є заявки на евакуацію. Люди плачуть, родичі плачуть. Дуже важка ситуація. Вони вже розуміють, що це жахіття, не всі можуть вижити. Є загиблі серед цивільних. Складна ситуація.
Люди переважно залишилися або ті, хто не має змоги дати собі раду, або люди, в яких порушена психіка, або люди, які не очікували, що буде така зміна обстановки.
– Днями очільник Донеччини Павло Кириленко говорив про те, що всі, хто залишився в Бахмуті, категорично, по-перше, відмовляються виїжджати, або, ба більше, вони навіть ховаються від правоохоронців і рятувальників по підвалах, якщо ті приходять і їх розшукують за їхніми адресами. Це справді там таке відбувається?
Як українські військові медики рятують життя поранених під Бахмутом
Багато людей хочуть виїхати, але вже не можуть. Є й такі, які не хочуть
– Ситуація не така зараз. Є люди, які дуже хочуть евакуюватися. Є такі люди. Але зараз можливість евакуюватися не зі всіх районів може бути. Тому що наші хлопці, військові беруть тільки ту кількість людей, яку вони можуть до себе взяти у машини. Тобто зараз ситуація змінилася. Багато людей хочуть виїхати, але вже не можуть.
Але є й такі, які не хочуть. І в дуже небезпечних районах перебувають. Точної кількості людей, скільки залишилося у місті, мабуть, зараз не може порахувати ніхто. Я так вважаю. Тому що є загиблі. Є люди, які евакуювалися самостійно, нікуди не звертаючись, не фіксуючи це. Є люди, яких вже евакуювали не наші військові. Тобто це противник – орки (російські військові – ред).
Є люди, яких вже евакуювали орки
– Тобто вони теж займаються так званою «евакуацією» на бік, який самі контролюють?
– Так. Вони, як кажуть, ми «рятуємо» людей, ми вас «рятуємо». Але ж та «евакуація», яку вони проводять, дуже відрізняється від тієї, яку робили волонтери, військова адміністрація. Це дуже некомфортно. Бо люди не можуть взяти всі свої речі. Були випадки, коли не те, що не могли взяти своїх домашніх улюбленців, були випадки, коли собак розстрілювали. Це вже таке... І тому люди дуже хочуть евакуюватися, але змога є не у всіх. Більшість людей в тих районах, де зараз дуже інтенсивні бойові дії, вже евакуюватися, вони вже розуміють, або не можна, або є й такі, які не хочуть.
Зараз дуже відчувається нестача води у місті
Зараз дуже відчувається нестача води у місті. Не всі можуть добратися до місць, де вона є. І це дуже велика проблема. Тому що з продуктами харчування гострої проблеми немає, так як всі волонтери зі всієї України везли, везли, везли гуманітарну допомогу. І коли ми ще евакуювали людей, ми заходили до них в будинки, у них гуманітарною заставлені більшість кімнат, у них все було гарно. Щодо їжі проблем немає. Але ж є проблеми в деяких районах вже з нестачею води. Особливо це відчувають старенькі люди, люди похилого віку. Зараз це актуальна проблема. Є ще їжа. Але в деяких районах виходили і казали, що це вже не місто, це вже руїни. Тобто те, що було два тижні тому – зовсім інша картинка.
Бої посеред руїн: Україна продовжує боротися за «фортецю Бахмут» (фотосвідчення)
– Ось так стрімко змінюється ситуація. Ви кілька разів сказали про те, що є люди, які не хочуть виїжджати. Ми вчора говорили з очільником Авдіївки. І він не приховував, він відверто сказав, що, з його точки зору, ті, хто не хоче їхати – це здебільшого, можливо, не всі, але здебільшого так звані «ждуни», люди, які чекають, якщо місто окупують, їм байдуже, під яким прапором жити, або ж вони цілеспрямовано чекають на російські війська. Ось наскільки ця теза є актуальною для Бахмуту?
– Так, я вважаю, що це актуально. Але ж не всі. Я вважаю, що це актуально. Є такі, як то кажуть, «ждуни» – так. Вони й не приховували взагалі. Але й є люди, які не зорієнтувалися, не знали, як це зробити, трималися до останнього і не думали, що так стрімко зміниться ситуація. І вже є місця, звідки людей дуже важко евакуювати.
Я вам скажу так, що в мене були люди, яких ми думали, що вже не врятуємо... Але хлопці їх вивезли вночі. І це диво! Люди падали на коліна: це таке диво, ми вже прощалися з життям! І я теж ставила запитання, чому вони не евакуювалися. У них був класний підвал, як вони кажуть: «У нас було все у підвалі, тобто у нас були сховища, ми там мешкали». Вони думали, що не буде такого.
Битва за «фортецю Бахмут» триває (фотосвідчення)
– Ми щойно показували чоловіка, який висловив надію, що місто ось-ось буде звільнене. Наскільки взагалі люди, які там перебувають, поінформовані про реальність, в якій вони живуть там?
– Зараз важко з інформацією, доступом до інформації. Тому що люди між собою вже менше спілкуються. Тому що вони – у сховищах. Інформацію вони отримують від волонтерів і військових. Це так є. І були випадки (це десь в десятих числах березня), коли люди казали, що, мабуть, Бахмут залишають, мабуть, Бахмут залишають. Була ротація. А потім є люди, які впевнені. У мене дві жінки евакуювалися, а чоловік залишився. Він впевнений, він –ніякий не «ждун», він впевнений: хлопці прийшли, хлопці відбивають Бахмут, все буде добре. Але ж він ще у такому районі, де, як то кажуть, можна існувати в підвалі.
– Інститут вивчення війни говорить про те, що російські війська – вже в центрі міста. Я розумію, що ви не є військовою, але тим не менше. Ви кажете, що Бахмут два тижні тому і Бахмут сьогодні – це дві великі різниці. Чи розумієте ви, куди рухається ситуація? Що може стати кульмінацією? Що взагалі може відбутися в наступний тиждень?
– Я не розумію. Тому що ситуація змінюється щогодини, мабуть, так. Ми дивувалися, коли вже нам казали: все, ось... Скажемо так, волонтери більше володіють інформацією не так, як військові. Ми думали, що на цьому районі вже все, все вже погано, люди вже не зможуть виїхати. Бо в мене одна ціль – щоб люди виїжджали. Але ж були дива і хлопці відбивали ці позиції, буквально 5 годин, 3 години – і хлопці поверталися на свої місця та відбивалися. Більше того, й евакуювали нам людей. Ці люди були дуже в такому емоційному стані. Вони казали, що це дуже велике щастя, що вони врятувалися.
ЗСУ стабілізували ситуацію під Бахмутом: фотосвідчення із передової
У Бахмуті на Донбасі тривають бої, хоча російські атаки все ще перебувають на зниженому рівні, порівняно з останніми тижнями, а одним із ключових досягнень нещодавніх українських операцій, ймовірно, було відкидання російських бойовиків групи «Вагнер» від дороги 0506, повідомила 29 березня розвідка Великої Британії.
Напередодні речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий заявив, що ситуація в районі Бахмута є стабільно важкою, проте, за його словами, російські військові стратегічної переваги не мають.
Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський раніше заявив, що головним завданням Сил оборони в Бахмуті на Донеччині є виснаження переважаючих сил військ РФ.
Аналітики ISW у своєму звіті 22 березня заявили, що темп російських операцій навколо Бахмута, схоже, сповільнюється на тлі західних повідомлень про те, що російські війська можуть намагатися розпочати наступ в інших напрямках.
Бахмут продовжує залишатися головною гарячою точкою на фронті. Спроби захопити це місто російські війська здійснюють з липня 2022 року, коли їм вдалося окупувати велику агломерацію в сусідній Луганській області (Сєверодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ). Активний наступ із наближених до Бахмута позицій російські військові розпочали у січні.
За даними розвідки НАТО, Росія втрачає поблизу Бахмута вп’ятеро більше солдатів, ніж Україна.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномасштабної війни від 24 лютого 2022 року по лютий 2026, за оцінками загинуло понад 15 тисяч цивільних і понад 41 тисяча зазнали поранень.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Лише під час російської блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.