– Я не знаю, хто цей представник Партії регіонів. Я ніколи особисто з ним не розмовляв. Він ніколи не приходив до мене і нічого не запитував. І я дуже здивований тим, що ця людина назвала мене антисемітом за мій абсолютно зважений та збалансований виступ на єврейсько-українській конференції з нагоди відзначення 75-х роковин Голодомору. Виглядає так, що цей молодий чоловік нічого про мене не знає і ніколи не читав того, що я пишу, і не чув нічого з того, що я проголошую. Я думаю, що його дії й виступи кимось інспіруються і кимось замовляються. Це вкрай непорядно.
– Народний депутат Вадим Колесніченко очолює громадську організацію «Російськомовна Україна», яка захищає права російськомовного населення.
– Ніхто російськомовного населення в Україні не утискає. Навпаки, моя думка, що російськомовне населення в Україні себе почуває краще, аніж в Росії. Тому я не знаю, за що бореться пан Колесніченко і чого він власне хоче досягнути.
Я б навіть не хотів коментувати листа цього народного депутата, бо вважаю, що мій вік та мій державний і науковий статус цього не дозволяє. Але він висунув звинувачення й проти Інституту національної пам’яті, який я очолюю. Тож я доводжу до відома громадськості, що ці звинувачення свідчать, що Колесніченко нічого не знає про те, що насправді робить Інститут.
Інститут запропонував нову програму з історії для середньої школи. Цю програму написали видатні історики. Вона розглядає Україну не як моноетнічне українське середовище, а як державу і країну, яка була в оточенні інших країн. І фактично це не стільки історія українського етносу, скільки як історія української землі. Це історія усіх етносів, які мешкали на цій землі і своїми діями прославили Україну.
Тим самим ми витворили такий новий тип історії, європейський тип, який об'єднує, а не роз'єднує. Це консолідуючий тип історії, причому, як у рамках самої країни, так і в рамках Європи й світу.
– А як Інститут національної пам’яті формує концепцію Другої світової війни?
– Ми ще не закінчили роботу над концепцією. Але ми провели вже 12 круглих столів, куди приходили усі, хто хотів, і висловлювали свої думки. Ми видали стенограми усіх цих обговорень із усіма різноманітними точками зору. На основі цих стенограм ми і пишемо історію Другої світової війни, пишемо концепцію історичної пам’яті України про Другу світову війну.
Ця війна – страшне нещастя. І вона зображається не тільки як війна солдатів, які воювали на фронтах, але і як війна тих людей, які були в тилу, в окупації. Ця історія описує й перемоги під Москвою, і під Сталінградом, на Курській дузі, які переламали хід війни. Вона описує долю військовополонених. Це така зважена й розумна історія.
Безумовно, вона описує й визвольний рух, який був в Україні. Адже завдяки цьому визвольному рухові змінилася думка Сталіна про Україну, «Українськими» назвали фронти, запровадили орден Богдана Хмельницького, створили міністерство оборони України, міністерство закордонних справ і відкрили академію МЗС. Український визвольний рух вплинув і на дії союзників, він вплинув і на рішення Ялтинської конференції.
Що ж стосується ОУН-УПА, то як ми можемо, висвітлюючи історію Другої світової війни, і не говорити про УПА. Вони не були фашистами, вони воювали проти фашистів, і завжди у своїх діях дбали лише про незалежність України. ОУН-УПА використовувала усі історичні можливості, щоб досягнути своєї мети. І завдяки й тому, що були ОУН-УПА, ми маємо незалежну Україну, депутатом вищого законодавчого органу якої є той пан Колесніченко.
Ми намагаємося зібрати, проаналізувати й висвітлити усі фактори. І все це демонструє, що у перемогу над фашизмом Україна зробила головний внесок.
Я про все це говорив з Герасимовим, з іншими очільниками ветеранських організацій, із ветеранами, які воювали. Я сам воював. То про що каже цей Колесніченко?! Що він може сказати мені, ветерану? І що він взагалі знає про роботу Інституту пам’яті?
– Чи Вам офіційно повідомляли про те, що розглядається питання переформатування Інституту національної пам’яті?
– Офіційно мені ніхто нічого не говорив, натомість я мав розмову із віце-прем’єром Семиноженком, і він сказав, що має прийти до нас і ознайомитися із ситуацією на місці. І мене дуже дивує, що Володимир Семиноженко допустив такі заяви. Я думаю, що через Колесніченка пробують робити певні провокації, пробують дізнатися, чи пропустить суспільство таке «свинство». Це така спроба дізнатися реакцію громадськості.
Р.S. Пізніше, віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко заявив, що уряд не має наміру закривати Український інститут національної пам’яті і підтвердив, що має особисто зустрітися з керівництвом Інституту й обговорити питання подальшої роботи цієї установи. За словами Семиноженка, будь-які рішення – чи про зміну напрямків діяльності інституту, чи про його реформування – ухвалюватимуть на підставі відповідного аналізу та за участі громадськості.
– Народний депутат Вадим Колесніченко очолює громадську організацію «Російськомовна Україна», яка захищає права російськомовного населення.
– Ніхто російськомовного населення в Україні не утискає. Навпаки, моя думка, що російськомовне населення в Україні себе почуває краще, аніж в Росії. Тому я не знаю, за що бореться пан Колесніченко і чого він власне хоче досягнути.
Я б навіть не хотів коментувати листа цього народного депутата, бо вважаю, що мій вік та мій державний і науковий статус цього не дозволяє. Але він висунув звинувачення й проти Інституту національної пам’яті, який я очолюю. Тож я доводжу до відома громадськості, що ці звинувачення свідчать, що Колесніченко нічого не знає про те, що насправді робить Інститут.
Інститут запропонував нову програму з історії для середньої школи. Цю програму написали видатні історики. Вона розглядає Україну не як моноетнічне українське середовище, а як державу і країну, яка була в оточенні інших країн. І фактично це не стільки історія українського етносу, скільки як історія української землі. Це історія усіх етносів, які мешкали на цій землі і своїми діями прославили Україну.
Тим самим ми витворили такий новий тип історії, європейський тип, який об'єднує, а не роз'єднує. Це консолідуючий тип історії, причому, як у рамках самої країни, так і в рамках Європи й світу.
– А як Інститут національної пам’яті формує концепцію Другої світової війни?
– Ми ще не закінчили роботу над концепцією. Але ми провели вже 12 круглих столів, куди приходили усі, хто хотів, і висловлювали свої думки. Ми видали стенограми усіх цих обговорень із усіма різноманітними точками зору. На основі цих стенограм ми і пишемо історію Другої світової війни, пишемо концепцію історичної пам’яті України про Другу світову війну.
Ця війна – страшне нещастя. І вона зображається не тільки як війна солдатів, які воювали на фронтах, але і як війна тих людей, які були в тилу, в окупації. Ця історія описує й перемоги під Москвою, і під Сталінградом, на Курській дузі, які переламали хід війни. Вона описує долю військовополонених. Це така зважена й розумна історія.
Безумовно, вона описує й визвольний рух, який був в Україні. Адже завдяки цьому визвольному рухові змінилася думка Сталіна про Україну, «Українськими» назвали фронти, запровадили орден Богдана Хмельницького, створили міністерство оборони України, міністерство закордонних справ і відкрили академію МЗС. Український визвольний рух вплинув і на дії союзників, він вплинув і на рішення Ялтинської конференції.
Що ж стосується ОУН-УПА, то як ми можемо, висвітлюючи історію Другої світової війни, і не говорити про УПА. Вони не були фашистами, вони воювали проти фашистів, і завжди у своїх діях дбали лише про незалежність України. ОУН-УПА використовувала усі історичні можливості, щоб досягнути своєї мети. І завдяки й тому, що були ОУН-УПА, ми маємо незалежну Україну, депутатом вищого законодавчого органу якої є той пан Колесніченко.
Ми намагаємося зібрати, проаналізувати й висвітлити усі фактори. І все це демонструє, що у перемогу над фашизмом Україна зробила головний внесок.
Я про все це говорив з Герасимовим, з іншими очільниками ветеранських організацій, із ветеранами, які воювали. Я сам воював. То про що каже цей Колесніченко?! Що він може сказати мені, ветерану? І що він взагалі знає про роботу Інституту пам’яті?
– Чи Вам офіційно повідомляли про те, що розглядається питання переформатування Інституту національної пам’яті?
– Офіційно мені ніхто нічого не говорив, натомість я мав розмову із віце-прем’єром Семиноженком, і він сказав, що має прийти до нас і ознайомитися із ситуацією на місці. І мене дуже дивує, що Володимир Семиноженко допустив такі заяви. Я думаю, що через Колесніченка пробують робити певні провокації, пробують дізнатися, чи пропустить суспільство таке «свинство». Це така спроба дізнатися реакцію громадськості.
Р.S. Пізніше, віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко заявив, що уряд не має наміру закривати Український інститут національної пам’яті і підтвердив, що має особисто зустрітися з керівництвом Інституту й обговорити питання подальшої роботи цієї установи. За словами Семиноженка, будь-які рішення – чи про зміну напрямків діяльності інституту, чи про його реформування – ухвалюватимуть на підставі відповідного аналізу та за участі громадськості.
