– Які головні теми переговорів президента Росії у Дамаску?
– Є різні питання, про які вони можуть говорити. Очевидно, що це Тартус, військо-морська база. Інше питання – російські військові поставки, і як за них будуть платити. Дуже делікатніший момент – це звинувачення Ізраїлю в тому, що Сирія передає російські ракети та іншу зброю «Хезболлі» у Лівані. Росіяни захочуть запевнень, що подібного не буде, а сирійці, звісно, все будуть заперечувати. Гадаю, що це складне питання, з огляду на те, що у Росії склалися непогані відносини з Ізраїлем.
– Російські інформаційні агенції повідомляють, що ключовою темою переговорів російського лідера буде іранська ядерна програма, адже президент Сирії є союзником Тегерана. Чи ви це очікуєте?
– Ні. Це не стиль Москви. Сирія не робитиме нічого, щоб позитивно вплинути на Іран. Тому я не думаю, що це буде серйозною темою переговорів.
– Сполучені Штати нещодавно відновили санкції проти Дамаска. Чи візит Медведєва турбує Вашингтон?
– Стурбованість буде, але що Сполучені Штати можуть зробити? Гадаю, що республіканці будуть струрбовані набагато більше. Думаю, що адміністрацію Обами цей візит збентежить, але може там скористаються нагодою, щоб сказати ізраїльтянам – «ми намагаємося ізолювати Сирію, але нам це не дуже вдається і може, якщо ви будете гнучкішими у справі поселень, то й Росія може пристати на наш бік».
– Як цей візит може вплинути на роcійсько-ізраїльські відносини?
– Я переконаний у тому, що росіяни запевнюють ізраїльтян у тому, що нічого серйозного не відбувається, ба більше, що Росія хоче стримати Сирію. Вони говорять різні речі різним людям.
– Що візит Медведєва до Сирії говорить про нинішню близькосхідну політику Росії?
– Політика Москви на Близькому Сході полягає в тому, щоб бути другом усіх. Із Ізраїлем, із поміркованими арабами, з радикальними арабами, з Іраном. Москва є другом усіх, за винятком «Аль-Каїди», яка, звісно ні з ким не хоче дружити. Москва навіть дружить з «Хамасом» і «Хезболлою». Гадаю, що частково це пов’язано з тим, щоб просувати свої економічні інтереси. Але один із головних мотивів також полягає в тому, щоб не дати перетворити Північний Кавказ на таку ж знакову справу для мусульман як це був Афганістан у 1980-ті роки.
І цікаво, що росіяни багато в чому успішні. Виглядає, що мусульманський світ не дбає про мусульман у Росії. Росіяни кажуть – «ми з вами, чи це стосується Палестини, чи Іраку, а ви маєте прийняти наш аргумент – є купка невдоволених радикалів на Північному Кавказі, а більшість російських мусульман у Росії – щасливі».
