У російському Петербурзі, в бібліотеці імені Маяковського, відбулася лекція музиканта, співака Андрія Макаревича «Що таке краса».
Сказати, що біля входу до бібліотеки на набережній Фонтанки, 44, було багато народу, значить нічого не сказати. Люди старші згадували радянські часи – так бувало, коли в якомусь магазині «викидали» дефіцит. До сьомої вечора відвідувачі, що прийшли на лекцію Андрія Макаревича, товпилися біля дверей: всередину не могли потрапити навіть ті, хто прийшов за півгодини і раніше.
Після сьомої співробітник поліції витягнув із поліцейського мікроавтобуса, що стояв поруч, мегафон і став просити людей розійтися. Журналісти зі своєю громіздкою апаратурою теж виявилися серед «зовнішньої темряви». Люди, які заздалегідь зареєструвалися в інтернеті, марно трусили папірцями з реєстрацією, а організатори кричали з дверей, вибачаючись, і виправдовувалися тим, що вони змушені діяти жорстко щоб уникнути провокацій.
Справді, коли з’явилося повідомлення про те, що скасована в Новосибірську лекція Андрія Макаревича «Що таке краса» відбудеться в Петербурзі, відомий депутат Віталій Мілонов відразу ж висловив своє незадоволення. Його прес-секретар Ілля Євстигнєєв роз’яснив, що Мілонов вважає позицію Макаревича щодо України та Криму антиросійською і вважає, що лекцію про красу слід скасувати. Якби це трапилося, то Петербург продовжив би список міст із зірваними і скасованими концертами музиканта – низка цих «пригод» почалася після його виступу в Україні перед біженцями з Донецька та Луганська. Але Петербург встояв, і організатори лекції Макаревича кілька разів зі сцени подякували за це віце-губернаторові Василю Кічеджі, який, до речі, щойно покинув свій пост, перейшовши на роботу в партію «Єдина Росія».
Однак було зрозуміло, що і організатори, і багато з тих, хто прийшов на лекцію, до останнього моменту не були впевнені, що провокацій не буде. Починаючи з 17 жовтня активісти «Ліберального союзу» цілий тиждень стояли біля бібліотеки в одиночних пікетах із плакатами на підтримку Макаревича.
«Ми роздали близько 1000 листівок, де пояснювалося, за що цькують Макаревича, коли і де буде його лекція, і хто її хоче зірвати, і сьогодні ми теж хотіли провести тут масовий пікет, але організатори попросили нас цього не робити, – каже одна з учасниць пікетів Людмила Дубова. – Наші акції ми вирішили проводити, коли почули, що депутат Мілонов закликає не допустити цієї лекції, каже, що Макаревича сюди ніхто не кликав. Ми вирішили, що на це треба відповісти – показати, що думка Мілонова і його прихильників у Петербурзі – не єдина. І сьогодні ми бачимо, що це дійсно так, що сюди прийшло дуже багато людей, які думають інакше, і яким спілкування з Макаревичем потрібне. Вони можуть поділяти або не поділяти думку Макаревича, але вони мають право його вислухати. А зараз ми прийшли не тільки послухати лекцію, а й допомогти організаторам у разі провокацій, адже ми можемо впізнати можливих провокаторів краще і швидше, ніж вони. Я сама не така вже й шанувальниця Макаревича як музиканта, але його громадянську позицію я дуже поважаю».
Як з’ясувалося, її поважають більшість тих, хто прийшов на лекцію. «Я повністю поділяю все, що говорить, як він бачить, що відбувається, ми з ним однодумці, – каже Андрій. – Інша справа, чому в нього стільки супротивників, але це таке ж загадкове питання, як і те, звідки беруться ті самі 86% російських громадян, що підтримують нинішній курс російської влади, я не знаю, звідки виникає така підтримка, і ніякі аналітики ніде мені це поки не пояснили».
А от Олександр, навпаки, прийшов подивитися в очі свого ідеологічного супротивника – він вважає Андрія Макаревича пособником «п’ятої колони»: «Я з ним абсолютно не згоден, він виступає проти війни, а я вважаю, що наші молоді люди зараз стали зовсім слабкі, м’які, ми всі давно вже застоялись, нам обов’язково треба воювати, щоб зміцніти, отримати адреналін, відчути в собі свіжі сили».
Зрештою, організатори лекції зглянулись над людьми, що стояли біля дверей під дощем, і ті, хто не зневірився і не пішов, вже після початку лекції все-таки отримали можливість пройти всередину і потрапити – не в зал, звичайно, а в сусідні приміщення, де була організована трансляція.
Що ж до самої лекції, то вона дійсно була про красу, про велике мистецтво минулого і про сучасне мистецтво, яке утратило повагу до ремесла.
«У мене немає точної відповіді, що сталося з людством, взагалі у мене більше питань, ніж відповідей. Мені здається, що живопис до цього моменту вже накопичив такий багаж найвищої майстерності, що хтось дуже раціональний зрозумів: далі в цю сторону їхати нікуди, висота взята. Значить, це треба зламати. Тоді треба танцювати від зворотного. Це ще співпало з хвилею революцій всяких, коли дуже велика частина людства дійсно була переконана, що вони створюють новий і кращий світ, виникли авангардні рухи, авангардні напрями в мистецтві. Я завжди вважав, що ламати – не будувати, і, загалом, історія це довела», – говорив Андрій Макаревич.
Водночас він у своїй лекції стверджував, що не є супротивником сучасного мистецтва: «Я взагалі не вважаю, що мистецтво треба ділити на сучасне і несучасне – треба ділити на мистецтво або не мистецтво. Але питання в тому, що... планка майстерності – вона не дозволяла тобі помилитися в оцінці. Із появою концепту ми прибрали цю майстерність за дужки, значить, велич художника і його твори визначається чимось іншим. Сьогодні це маса обставин, де не останню роль відіграє реклама, галерейники – нормальна міжнародна мафія, яка наполегливо тримається за слово «мистецтво». В принципі, я би брав все, включаючи найбездарніше, якби воно називалося якимось іншим словом, закріпивши слово «мистецтво» все-таки за тим, що ми розуміли під мистецтвом традиційним. А це давайте назвемо – ну, не знаю, вигадки, хепенінги, перформанси, інсталяції, як завгодно. Але вони чудово розуміють, що якщо вони позбудуться слова «мистецтво», то один або два нулика з ціни будуть прибрані».
Після лекції, яка тривала від сили хвилин сорок, залишилося ще багато часу на запитання. І їх поставили – і про те, які окраси світу запали Макаревичу в душу найбільше, і про те, як вчити дітей відрізняти хорошу музику від поганої, розрізняти музичні стилі і взагалі орієнтуватися в світі звуків, і про ставлення до сучасної архітектури, і про багато іншого – що не надто виходило за рамки, позначені темою лекції. Одне питання – про найулюбленіші місця в Петербурзі – поставив присутній у залі депутат Законодавчих зборів Максим Резник. Але перед цим зауважив, що і він сам, і всі інші дуже вдячні музикантові за його позицію, що стосується краси, але фраза була вимовлена з такою інтонацією, що всі навколо закивали і схвально засміялися – мовляв, ясно, про яку позицію йде мова.
Лекція Макаревича сподобалася. Але всі, хто погодився поділитися своїми враженнями, в один голос говорили, що прийшли не тільки послухати знаменитого музиканта, а й підтримати людину, чию громадянську позицію вони поважають і поділяють.
«Мені дуже сподобалася лекція, – каже Ірина, – приємно послухати людину, від якої віє і добром, і розумом, відчуваєш внутрішню відповідність усього, що людина говорить. Я вважаю, що Макаревич представляє гордість нашої країни, і дуже шкода, що його гноблять».
А відомій артистці Ларисі Дмитрієвій здалося, що спілкування було замало, хотілося більш довгої і детальної розмови про суть мистецтва, про саму природу прекрасного. Але вона дуже рада, що підтримати музиканта прийшло так багато людей.
«Я думаю, що йому зробили прекрасну рекламу: чим більше його будуть забороняти, тим більше люди будуть хотіти виступів Андрія Макаревича. І якщо раніше на нього ходили в основному музичні фанати, то тепер прийшли просто розумні, адекватні, інтелігентні люди, аудиторія з точки зору якості сильно розширилася.
Оригінал на сайті Російської редакції Радіо Свобода
