Доступність посилання

27 Червень 2017, Київ 05:22

І через 70 років операція «Вісла» впливає на сучасне життя української громади Польщі


Старе українське кладовище у селі Вербиця

Варшава – 28 квітня минає 70 років від початку сумнозвісної операції «Вісла», організованої владою комуністичної Польщі. Внаслідок цієї спецоперації з рідних земель у північні та західні регіони повоєнної польської держави депортували приблизно 150 тисяч українців. Для української меншості драматичні події квітня 1947 року – це не тільки давно минула історія, але й незагоєна рана, яка все ще болить і впливає на життя громади. Про це Радіо Свобода розповіли нащадки депортованих українців – представники різних поколінь.

Юліан Бак, житель Перемишля, драматичні події 70-річної давнини пам’ятає так, наче вони були вчора, хоча тоді йому було лише 8 років. 28 квітня 1947-го його рідне село Гута Поруби у Березівському повіті оточило військо. Жителів села повідомили, що їх виселяють, і дали дві години на те, щоб зібратися в далеку дорогу.

Юліан Бак
Юліан Бак

Військо розставляло нас, і в той момент, коли ми були на тій дорозі, то сонечко, яке зранку світило, заступили чорні хмари, почалася така хуртовина, що заслонила ціле село

«Ну що можна було взяти? В хаті були перини, кілька якихось горшків, документи. Одягу такого не було, бо то все вже було подерте, бо нового не було де дістати, – згадує Юліан Бак. – Ну і мама оті перини пов’язала, минуло дві години, жовнір хату закрив, на віз, і всі вийшли на дорогу, бо там на дорозі вони формували такий ешелон тих фірманок. Військо розставляло нас, і в той момент, коли ми були на тій дорозі, то сонечко, яке зранку світило, заступили чорні хмари, але то такі чорні хмари, що майже настала ніч. Почало гриміти, блискавки, громи бити, сніг, і почалася така хуртовина, що заслонила ціле село».

У літнього чоловіка ще й тепер тремтить голос, коли він розповідає про переправу убрід через повноводну після весняної зливи річку Сян. Віз, на якому їхав він та інші перелякані діти депортованих українців, почав розападатися посеред бурхливої ріки. Зчинився переполох. Дітей врятували, та спогади з того дня постійно повертаються до свідка операції «Вісла».

Нащадки депортованих у селі Вербиця
Нащадки депортованих у селі Вербиця

Юліан Бак каже, що йому врізався у пам’ять старенький дідусь, якому брудна річкова вода сягала грудей, та він тримав за руки двох онучок, а під пахвами ніс двох білих козенят. Одне з козенят впало у воду.

«Вода брудна була, така жовта, крутила тим козеням, той вир ним так крутив, і що найгірше – те козеня так кричало, таким голосом, що, знаєте, я до сьогодні, пережив майже 80 років, я такого трагічного голосу в житті вдруге не чув», – розповів очевидець подій.

Операція «Вісла» має стати уроком толерантності для польського суспільства – онука депортованих

Громадська діячка Анна Кертичак є представником другого покоління нащадків виселених в рамках операції «Вісла», які народилися на землях, куди їх депортували. Щороку Анна буває в селі Вербиця, звідки в 1947-му вигнали в невідоме її бабусю. Там колишні жителі та їхні нащадки згадують операцію або, як вони кажуть, акцію «Вісла» і вшановують пам’ять своїх померлих предків. Онука депортованих захоплюється фотографією, вона з року в рік фотографує зворушливі зустрічі українців із дорогими для них місцями.

Анна Кертичак
Анна Кертичак

Розмірковуючи про уроки трагічної для українців Польщі спецоперації Анна Кертичак каже, що події 1947 року вона сприймає як далеку історію, та їй болить ставлення до пам’яті про це минуле теперішньої польської влади.

Звісно, це історична подія, яка негативно вплинула на нашу громаду, натомість більше негативних почуттів, жалю в мене виникає, коли дивлюся на сьогоднішнє сприйняття цієї події, на те, що відбувається на державному рівні

«Я особисто не маю з цього приводу якогось жалю чи негативних почуттів, – ділиться вона. – Звісно, це історична подія, яка негативно вплинула на нашу громаду, натомість більше негативних почуттів, жалю в мене виникає, коли дивлюся на сьогоднішнє сприйняття цієї події, на те, що відбувається на державному рівні».

Кертичак не розуміє, чому польська влада робить українську меншину в Польщі заручником історичних суперечок з українською державою. Цього року вперше за багато років польський уряд не профінансував меморіальних заходів з нагоди роковин операції «Вісла». Міністр внутрішніх справ Польщі Маріуш Блащак пояснив таке рішення тим, що перед операцією «Вісла» був «волинський злочин», чого, мовляв, не розуміє офіційний Київ. Навпаки, зазначив міністр Блащак, в Україні нібито посилюється культ Степана Бандери.

На думку Анни Кертичак, операція «Вісла» повинна стати уроком толерантності для польського суспільства. Її брутальний перебіг та драматичні наслідки показують, що людину не можна оцінювати і ламати їй долю тільки тому, що вона іншої національності.

Операція «Вісла» поклала край організованому українському життю у Польщі – Тима

Петра Тиму, голову Об’єднання українців Польщі неабияк хвилює те, що погляди на операцію «Вісла», які донедавна були притаманні лише політикам-радикалам, сьогодні лунають з вуст високопоставленого польського чиновника. Після 1989 року демократична польська держава неодноразово засуджувала операцію «Вісла» як комуністичний злочин і ніколи не узалежнювала польських відзначень від якихось подій в Україні.

У 2017 році спостерігаємо відсутність державної стратегії щодо оцінки операції «Вісла». Маємо повне мовчання і маємо негативне ставлення, доказом чого є відмова від надання гранту на відзначення

«У 2017 році спостерігаємо відсутність державної стратегії щодо оцінки операції «Вісла». Маємо повне мовчання і маємо негативне ставлення, доказом чого є відмова від надання гранту на відзначення. Відмовлено трьом організаціям – Об’єднанню українців, товариству лемків і Музеєві лемківської культури», – розмірковує Тима.

Петро Тима пояснює, чому для української меншини у Польщі важливо відзначити 70-річчя операції «Вісла» на високому рівні – за участю представників усієї громади. Він зазначає, що виселення українців із їхніх рідних земель – тобто з Холмщини, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини – почалися вже в 1944 році. Місцевих жителів виселяли на територію радянської України. Натомість операція «Вісла» стала, так би мовити, трагічним фіналом українського життя на цих теренах. Корінне українське населення звинуватили в співпраці з УПА й застосували до нього принцип колективної відповідальності.

Нащадки депортованих у селі Вербиця
Нащадки депортованих у селі Вербиця

Відмінність акції «Вісла» від попередніх подій в тому, що вона була тотальною, тобто вона охопила всю українську популяцію або майже всю

«Відмінність акції «Вісла» від попередніх подій в тому, що вона була тотальною, тобто вона охопила всю українську популяцію або майже всю, бо збереглися нечисельні працівники, фахівці різних галузей або люди, які зуміли здобути документи, які підтверджували їхню польську національність. Проте, коли говорити про організоване українство в його різноманітті – політичному, культурному, релігійному, – то акція «Вісла» принесла йому край», – пояснює голова Об’єднання українців Польщі.

Тима наголошує, що після депортації 1947 року багато українських сіл назавжди зникли з лиця землі, стали пустими цілі регіони, припинила своє існування унікальна народна культура. Більшість нащадків депортованих українців асимілювалися, забули рідну мову. За останнім польським переписом приналежність до української нації вказали приблизно 40 відсотків від тієї кількості українців, яких депортували в 1947-му.

Потрібні освітні програми, які покращили б знання поляків про операцію «Вісла» – польський омбудсмен

Адам Боднар, польський омбудсмен має своє пояснення того факту, що частина польських політиків не розуміє, що саме відбулося в квітні 1947 року в південно-східній Польщі. Розмірковуючи про причини цього явища, речник громадянських прав Республіки Польща розповідає, що його батько також був жертвою операції «Вісла».

Адам Боднар
Адам Боднар

Мій батько став жертвою акції «Вісла». Та минуло багато часу, перш ніж я потрапив на матеріали, які мені все пояснили

«Склалося так, що мій батько, коли йому було 4 роки, став жертвою акції «Вісла», він був родом з-під Сянока, тому в мене таке прізвище, а не інше. Я пригадую, як мама вдома говорила, що мій батько пережив акцію «Вісла». Та минуло багато часу, перш ніж я потрапив на матеріали, які мені все пояснили. Правду кажучи, щойно після того, як я прочитав книжку професора Мотики, я зрозумів, в чому полягала ця операція, як вона відбулася. Я – це приклад людини, яка мала таку потребу пізнати правду про акцію «Вісла», хотіла це зробити, та це тривало роками», – зазначає Боднар.

Зі своєї особистої історії польський омбудсмен робить висновок, що здебільшого поляки небагато знають про комуністичний злочин – операцію «Вісла». Боднар каже, що він проаналізував польські підручники історії і знайшов там тільки побіжні згадки про цю подію. На його думку, потрібно створити відповідні навчальні програми, аби в майбутньому в Польщі не доходило до таких ситуацій, коли навіть високопоставлені посадові особи погано орієнтуються в тому, що саме сталося з корінним українським населенням Польщі.

Попри відсутність державного фінансування меморіальних заходів з нагоди 70-річчя операції «Вісла», Об’єднання українців Польщі підготувало низку заходів. Вони відбуватимуться протягом найближчих вихідних у місті Перемишль. Гроші на ці відзначення збирали, так би мовити, усім світом. Значну частину коштів, необхідних на проведення заходів, подарували небайдужі поляки.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG