Мер Чернігова, ректор університету імені Драгоманова і Всеукраїнська рада церков стали переможцями антипремії «Дискримінатор року». У міжнародний день толерантності, який відзначається 16 листопада, правозахисники назвали найбільш злісних порушників принципів рівності протягом 2017 року. Їх не лише назвали «головними дискримінаторами», а й вручили шори – як символ зашореності та обмеженості у поглядах. За словами організаторів, усіх номінантів запросили, однак жоден із них на подію не з’явився. Натомість піар-стратеги вважають: найбільш правильною реакцією було б прийти на вручення «антипремії».
«Переможцем» у «номінації» «Язик мій – ворог мій», за найбільш дискримінаційне висловлювання, став мер Чернігова Владислав Артошенко. Він запропонував в Україні ввести демографічну політику, згідно з якою українці, які не народять мінімум трьох дітей – вважатимуться «хворими, або не українцем».
В Україні наразі є нагальною проблема скорочення населення, пояснив свою позицію в коментарі Радіо Свобода Владислав Артошенко. Виправити цю ситуацію, за його словами, можна, якщо в кожній українській родині справді буде мінімум три дитини. Втім, ці слова, вважає мер Чернігова, «висмикнули з контексту», бо мова йшла про напрям «виховного процесу».
«Ми стоїмо перед загрозою через 60-100 років не мати українців в Україні. Моє висловлювання стосувалося того, що треба знаходити виховні можливості і починаючи з дитячих садочків, шкіл, в усіх конфесіях, віросповіданнях – щоб на рівні підсвідомості людина мала переконання, що вона повинна в сім’ї мати трьох дітей, бо якщо вона не буде цього робити, то в суспільному сприйнятті вона «буде хвора чи якась не така». Це було сказано. Не було прямого твердження, що якщо сім’я не має трьох дітей, то хтось є хворим», – так пояснив Артошенко.
«Найбільш ганебний вчинок»
Ректор педагогічного інституту імені Драгоманова Віктор Андрющенко переміг у номінації «Реально ганебний вчинок» – за найбільш дискримінаційну акцію. 29 вересня студентів університету замість пар змусили йти на молебень.
«Мене змусили сюди прийти замість пар» – з такими написами на спині прийшли студенти до церкви на День вчителя. В університеті тоді пояснили, що участь у молебні була «добровільною».
В Україні простежується небезпечна тенденція, коли навчальні заклади перетворюються в осередок «традиціоналізму» і «консерватизму», вважає член координаційної ради Коаліції з протидії дискримінації в Україні Олена Шевченко.
В університеті сказали, що учасники гендерного клубу розбещують молодь і є загрозою для традиційної сім’ї
«Гендерний клуб, який був створений при університеті Драгоманова, де обговорювали питання насилля, дискримінації по відношенню до жінки та ЛГБТ, не проіснував і кількох місяців, тому що постійно приходили ультраправі, які зривали засідання клубу, рвали плакати та ображали людей. І жодної реакції підтримки з боку університету ніхто не отримав. Вони, навпаки, казали, що учасники клубу розбещують молодь і є загрозою для традиційної сім’ї», – розповідає Шевченко.
В університеті імені Драгоманова коментувати ситуацію відмовилися.
«Дискримінація «в законі»
Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій отримала антипремію в номінації «Дискримінація «в законі». Через протидію ратифікації Стамбульської конвенції в Україні.
«Я насправді неймовірно щасливий, що випала така честь привітати сьогодні від Amnesty International Всеукраїнську раду церков із цією премією», – оголосив представник організації Сольдадо Ковалісіді.
За словами правозахисників, Рада церков близько двох років системно проводить круглі столи і молебні проти ратифікації конвенції.
В релігійному світі протидії Стамбульській конвенції немає, але він чомусь є в УкраїніСольдадо Ковалісіді
«Стамбульська конвенція – той документ, який попереджує і бореться з насиллям відносно жінок і з домашнім насиллям. Цікавий факт, що в Туреччині переважає іслам – там ця конвенція ратифікована, в Грузії переважає християнство – і там конвенція ратифікована, у католицькій Польщі – теж. В релігійному світі протидії Стамбульській конвенції немає, але він чомусь є в Україні», – зазначив Ковалісіді.
Представники Ради церков висловилися проти ратифікації Стамбульської конвенції, оскільки мають низку термінологічних зауважень. Зокрема, до слів «ґендер» і «сексуальна орієнтація». Натомість запропонували два альтернативні законопроекти.
Трохи не вистачило для «перемоги»
Журі конкурсу також відзначили «креатив» Вінницького музею науки, який організував «бабосховище» і запросив чоловіків «відпочити від бабських примх» та погратися у «чоловічі ігри».
А «Пінчук Арт Центр» – за недоступність для людей з інвалідністю і відмову пускати людей, які приходять з дітьми і дитячими візочками. І «традиційно» номінантами антипремії є Нацполіція за нерозслідування злочинів на ґрунті ненависті та «Правий сектор» за мову ворожнечі.
Проблема в тому, що у нас ні політики, ні держслужбовці, особливо високого рівня, досі не розуміють відповідальності за свої словаІрина Федорович
Премія досягне своєї мети, коли змусить хоч одного українського посадовця через його дискримінаційні висловлювання піти у відставку, зазначає співкоординаторка Коаліції з протидії дискримінації в Україні Ірина Федорович. Наразі ж обурення суспільства нікого не зупиняє, для реального ефекту кожен кейс потрібно «тягти до суду», констатує правозахисниця.
«Тут проблема в тому, що у нас ні політики, ні держслужбовці, особливо високого рівня, досі не розуміють відповідальності за свої слова. Вони вважають, що можуть сказати, що завгодно, образити кого завгодно, але їм за це нічого не буде. І мені здається, що поступово ми рухаємося до того розуміння, що свободу слова не можна використовуватися для дискримінації, чи просування ненависті», – зазначає Федорович.
За словами організаторів, усіх номінантів запросили, однак жоден із них на подію не з’явився. «Цього року сталося «диво» – пан Атрошенко єдиний, хто передзвонив нам і сказав, що отримав від нас запрошення, і сказав, що він не приїде», – зауважила Федорович.
Найбільш правильна реакція – прийти на захід – піар-стратег
Тим, що «переможці» ігнорують премію і відмовчуються – шкодять лише собі, вважає піар-стратег Сергій Дідковський. Оскільки з’явитися на врученні – можливість згладити гострі кути, пояснити власну позицію і обернути критику на свою користь. Якщо ж номінанти «ховаються» від подібних заходів – це аргумент точно не на їхню користь.
Якщо ти ігноруєш, якщо ти мовчиш, це означає, що ти з цим згоден. Це дуже проста історія. Не потрібно ховатися від будь-яких подібних акційСергій Дідковський
«Тут можна провести пряму паралель з американським антиоскаром «Золотою малиною». Це реально кумедна історія, на яку більшість акторів і режисерів реагують нормально, бо це привід з'явитися в ЗМІ. Жодних проблем вони не бачать. Якщо ти ігноруєш, якщо ти мовчиш, це означає, що ти з цим згоден. Це дуже проста історія. Не потрібно ховатися від будь-яких подібних акцій. Якщо ти не хочеш погоджуватися з цією нагородою, поясни чому ти не згоден. Якщо ж ти починаєш хоча б віджартовуватися і пояснювати, мовляв, мені цю нагороду вручили, тому що – це вже інша справа», – пояснює Дідковський.
Серед українського політикуму немає культури і демократичного ставлення до подібних ситуацій, зауважує експерт. Українські високопосадовці майже не сприймають критику і жарти на свою адресу, вони надто серйозні, що говорить про їхню «закомплексованість». Натомість єдина реакція, яку вони викликають – бажання тролити і жартувати над ними.
Антипремію «Дискримінатор року» вручають із 2013 року. Минулого року «головними дискримінаторами країни» стали народний депутат Антон Геращенко, Верховна Рада України і сільрада села Лощинівка на Одещині.
