В майже повністю окупованому російською армією Маріуполі з квітня створена та впроваджена система «фільтрації». Жителі, які ще залишаються у місті та бажають пересуватися між районами, мають проходити цю процедуру. Як це відбувається зараз? Що змінилося? Як окупанти посилюють тиск на жителів? Та як маріупольцям пропонують уникнути «фільтрації»? Про це проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов'я» розповіла головна редакторка маріупольського порталу 0629.com.ua Анна Романенко, яка збирає та публікує свідчення маріупольців, яким вдалося поїхати з міста.
«Мета – тотальний контроль»
– Маленький прапорець на аватарці у фейсбуці – це вже злочин за який можна розстрілювати, вважають окупанти. Рано чи пізно, окупанти хочуть через цю «фільтрацію» пропустити всіх людей Маріуполя. Зрозуміло з яких причин це їм потрібно – вони хочуть контролювати, мати перелік осіб та даних про тих, хто залишається: хто вони, де вони, які мають зв'язки, які мають погляди. Так вони поповнюють списки неблагонадійних, тобто тих, хто просто прихильно ставиться до суверенітету України – це вже злочин з їхньої точки зору.
Є можливість обійти «фільтрацію» і допомагає в цьому корупція, як це не дивно.
– Але є й добрі новини – є можливість обійти «фільтрацію» і допомагає в цьому корупція, як це не дивно. Тобто корупція у лавах російських окупантів зараз рятує людей. Наприклад, я розмовляла з Євгеном Сосновським – це відомий фотограф із Маріуполя, якій співпрацював з деякими всеукраїнськими ЗМІ. Він одним з останніх покинув Маріуполь і обійшов процедуру «фільтрації», якби цього йому не вдалося, думаю, ми б не змогли з ним розмовляти.
А так, є люди, які допомагають знайти інших людей, а ті вивозять з міста, оминаючи фільтраційні табори.
«Хабар за життя»
Я чула від 500 до 1500 грн з особи, за те, щоб не проходити «фільтрацію»
– Різні називають суми, це залежить від «апетитів» окремих осіб. Я чула від 500 до 1500 грн з особи, за те, щоб не проходити «фільтрацію». Є також водії, які погоджуються вивозити людей теж за гроші, минуючи «фільтраційні» табори.
Тобто вони не беруть грошей за ту фальшиву довідку про «фільтрацію», вони просто вивозять людей якимось чином. Можливо, є домовленості на блокпостах. Людей, які сідають в такий мікроавтобус не питають звідки вони їдуть. Це теж коштує грошей, називають від 1500-2000 до 3000 тисяч гривень з людини.
Дехто називає якісь фантастичні цифри – 1000 доларів. Однак, чи таке є, я не можу стверджувати.
«Можуть несподівано крикнути Слава Україні!»
Питають «чи багато нацистів було в Маріуполі», можуть несподівано крикнути «Слава Україні» і дивляться на твою миттєву реакцію
– Людину заводять в кімнату, де її допитують декілька осіб одночасно. Але спочатку беруть відбитки пальців і видають довідку про те що людина пройшла процедуру дактилоскопії. Її проходять всі за виключенням людей, які мають паспорти «ДНР» (угрупування визнане терористичним в Україні – ред.) бо вони проходять цю процедуру, коли отримують ті паспорти. Після того вони здають свої паспорти та телефони на перевірку.
Якщо ти молода людина, то перевірка триває досить довго. Паралельно з тим, коли окремі особи шерстять твої соцмережі і роблять запит у Google, щоб подивитися в якому контексті згадують твоє прізвище та ім'я, інші люди ведуть особистий допит. Питають про зв'язки, про ставлення до зовнішньої політики Російської Федерації, питають «чи багато нацистів було в Маріуполі», можуть несподівано крикнути «Слава Україні» і дивляться на твою миттєву реакцію. Там працюють і психологи, і ФСБшники.
– Більш легко процедура проходить у людей старшого віку, до них сильно не чіпляються, а от до молоді і людей призовного віку дуже прискіпливе ставлення.
Коли допит ведуть «ДНРівці», а не росіяни, то, як правило, це відбувається в більш нелюдяний спосіб. Саме «ДНРівці» – наші, так би мовити, співвітчизники – найбільш жорстокі, принижують особливо чоловіків.
– Бувають і винятки. Я брала інтерв'ю у жінки, вона єврейка за походженням, маріупольчанка. Вона вже в безпеці, тому я можу розповідати цю історію.
Їй 60 років і вона проукраїнських поглядів. Вона не змогла видалити у фейсбуці аватарку з українськими прапорцями, тому, розуміючи небезпеку, взяла старий телефон своїй матері і пішла з ним на «фільтрацію».
У тому телефоні не було соцмереж і взагалі виходу в інтернет, але це не завадило окупантам. Вони розшукали її ім'я та прізвище у фейсбуці самі і побачили там український прапорець.
Її ледь не розстріляли! Їй тикали автоматом у живіт і це було просто знущання. За жінку вступилася єврейська громада... Допомогло це і її поважний вік.
Разом з тим, часом комусь таланить легко пройти фільтрацію: спитали, відпустили і все.
Чи можливо жити в Маріуполі без «фільтрації»?
Можна уникнути «фільтрації» і на виїзді, але це не правило, а везіння
– Якщо ти сидиш у своїй квартирі, або підвалі чи іншому приміщенні, де ти облаштувався і нікуди не виїжджаєш, не їдеш в інший район, якщо не має такої потреби, то можна досить довго жити без «фільтрації» і ніхто не буде до тебе чіплятись. Поки що це так, але як буде змінюватися – ніхто не знає.
– Можна уникнути «фільтрації» і на виїзді, але це не правило, а везіння.
Я мала ще одну розмову з людиною, яка зараз вже в безпеці, тож можу розповідати. Вона із родиною виїхала на російському евакуаційному автобусі до Нікольського (селище у Донецькій області – ред.), вони дуже боялися «фільтрації», бо самі проукраїнських поглядів. Жінка працювала у дитячому садочку, в неї дуже багато було фото в соцмережах з заходів з дітьми, а заходи проукраїнські в вишиванках всі. Вона чистила свої соцмережі, прибирала фото, але все одно хвилювалася. І ось вони приїжджають в Нікольське, виходять з автобуса і мають йти на «фільтрацію», прямують до школи, де все це відбувається. І тут вона бачить молодого хлопця, який стоїть на зупинці і заглядає всім в очі, вона на свій ризик підійшла до хлопця і каже:
– Відвезеш нас до Бердянська?
– Сідайте швидко в машину.
– А як «фільтрація»?
– Без «фільтрації».
Вони стрибнули в машину, заплатили за проїзд і не проходили «фільтрації». Зараз вони вже далеко від України в повній безпеці. Тобто і такі випадки є з можливістю уникнути «фільтрацію». Але для цього потрібні гроші і везіння.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- У Маріуполі одна з найбільших гуманітарних катастроф. Місто з кінця лютого заблоковане російськими військовими. Українська влада повідомляє, що Росія вивозить українських громадян у свої регіони і на територію окупованої частини Донбасу.
- За даними уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, станом на 12 квітня з територій Донецької і Луганської областей до Росії вивезли понад 700 тисяч цивільних жителів, українці перебувають у 35 регіонах РФ. Омбудсмен додала, що це підтверджує уповноважена з прав людини в Росії Тетяна Москалькова.
- Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук раніше повідомила, що українська влада звернулася до Міжнародного комітету Червоного Хреста з вимогою отримати від Росії списки усіх примусово депортованих із Маріуполя громадян України.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
