Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук розповіла, що кілька сотень людей залишаються на території заблокованого окупантами маріупольського заводу «Азовсталь», а в самому місті – десятки тисяч. Вирватися з Маріуполя та прилеглих селищ стає дедалі складніше. Про це, зокрема, розповідають ті, хто нещодавно зміг евакуюватися до підконтрольних владі України територій. Свою історію проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розповіла Тетяна, яка не розкриває свого прізвища з міркувань безпеки. Вона змогла долучитися в Мангуші до колони автобусів з евакуйованими з «Азовсталі».
В чергу на кілька місяців
«Ми, завдяки родичам, виїхали у Мангуш, і в Мангуші ми просиділи цілий день до вечора, поки змогли потрапити у цю колону. В колонну теж потрапили не всі люди, які чекали у Мангуші, тому що у людей не було «фільтрації». У кого була фільтрація, ті змогли поїхати, нас поїхало 56 осіб», – розповіла жінка.
Щоб пройти «фільтрацію» у селищі Мангуш, потрібно отримати так звану «перепустку», яка дозволить виїхати за межі МаріуполяЖителька Маріуполя Тетяна
За її словами, для того, щоб пройти «фільтрацію» у селищі Мангуш, потрібно отримати так звану «перепустку», яка дозволить виїхати за межі Маріуполя.
«У Маріуполі зараз така ситуація, що якщо у тебе немає «фільтрації», ти з міста зовсім не виїдеш. Щоб отримати «фільтрацію», потрібно виїхати, наприклад, в Мангуш, що прилягає до території міста. Тому що там є світло, там цивілізація більш розвинута і там можна отримати цю «фільтрацію». Але теж момент, якщо, наприклад, у тебе немає машини, і ти своїм ходом, або якщо є машина і треба виїхати за межу міста, то ти маєш спочатку отримати міську «перепустку» так звану. Вона видається у РОВД по районах наших, там черга», – розповіла Тетяна.
Вона каже, що ця черга вже складає близько вісімнадцяти тисяч людей.
Спочатку треба стояти там чергу, місяць-півтора, потім ти їдеш, стаєш у чергу на «фільтрацію» і ще чекаєш стільки ж часуЖителька Маріуполя Тетяна
«Приймають десь по 100-150 осіб на день. Видають «перепустки», з якими ти можеш пересуватися містом, між районами, і виїжджати, наприклад, у Мангуш, Володарське. Тобто, спочатку треба стояти там чергу, місяць-півтора, потім ти їдеш, стаєш у чергу на «фільтрацію» і ще чекаєш стільки ж часу. Тільки після цього – якщо своїм ходом, без машини, ось така процедура», – додала жінка.
Таким чином окупанти випускають тільки тих, хто пройшов «фільтрацію» – і це здебільшого жінки, діти та літні чоловіки.
«Пенсіонерам «фільтрацію» можна не проходити, їм легше, це тим, кому 75+. Те саме для дітей – до 14–15 років. А інші зобов’язані пройти «фільтрацію», вони перевіряють і у базу даних тебе вбивають. До чоловіків більш суворий підхід, жінкам простіше. Без «фільтрації» нас нікуди не випустили. Навіть евакуація, яка була організована на вищому рівні президентом, домовленості були, і то в ній вимагали «фільтрацію». Тому 54 автобуси їхали, з них тільки 5 були з людьми, і то неповні», – пояснює Тетяна.
«Ключове слово – виживали»
Тетяна також розповіла, що після початку бомбардування міста російською авіацією на початку березня місяць довелося прожити у підвалі. В Маріуполі вже майже не було світла, газу, опалення, мобільного та інтернет-зв’язку.
«У нас вистачило, наприклад, на 40 днів їжі – це те, що в нас були запаси, закрутки різні, крупи. І коли ми зрозуміли, що їжа закінчується, а ще стріляють (вже не вірили, що буде кінець цьому всьому), ми зрозуміли, що треба бігти та отримувати пайки (від окупантів – ред.). Ми до останнього сиділи, ми їли свою їжу, ми не йшли отримувати», – розповіла жінка.
За її словами, в місті були так звані магазини – машини з кузовом, які возять їжу з Росії та Донецька, де можна було отоваритися за готівку: як гривнями, так і рублями. Щоб отримати російську так звану «гуманітарку», доводилося займати чергу з 5-ї ранку і стояти майже весь день, додає вона.
Люди по місяцю не бачили хліба, не те щоб м’яса, ковбаси. Просто хліба хотілося і води хоча бЖителлька Маріуполя Тетяна
«У людей починається інстинкт виживання і… всім потрібна їжа, люди по місяцю не бачили хліба, не те щоб м’яса, ковбаси. Просто хліба хотілося і води хоча б, тому що ми пили до цього і дощову воду, збирали, кип’ятили її. І стоїш ти цілими днями у чергах і після обіду, дай Боже, якщо тобі дістанеться щось з продуктів, ти купуєш. В принципі, якщо ти витратиш один день, ти можеш купити собі щось поїсти. Потім почали пускати людей з сіл, наших людей, найближчі села, почали привозити продукцію», – додала жінка.
Директор Маріупольського телебачення Микола Осиченко, який зустрічає маріупольців у Запоріжжі, розповів, що людям доводиться долати не один день шляху. Він також зазначив, що в місцях розселення евакуйованих жителів Маріуполя важливою є робота психологів.
Жінка сказала, що вона цієї ночі не спала, бо дуже тихоМикола Осиченко
«Я якраз зайшов, і до психолога підсіли жінка та дочка. Жінка сказала, що вона цієї ночі не спала, бо дуже тихо, в тиші такій спати не можу і постійно чекаю, що зараз щось буде. На доньку дивитись страшно, дитина забита, вона не розуміє, як це так, що з крана вода тече, що на вулицях є люди, будівлі цілі, вікна цілі. З людьми працює психолог, є медик. Рани їх не гоїлися там, авітаміноз, нестача їжі», – розповів Осиченко.
Бердянськ, Маріуполь, Енергодар, Василівка: евакуація з окупованих територій триває (фотогалерея)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
