Доступність посилання

ТОП новини

"ЛОЛІТА" Набокова – книжка, яка вже 50 років робить ревізію культурного мислення.


Людмила Ваннек



























Прага, 30 вересня 2005.

Розмова з письменником Ігорем Померанцевим.

Людмила Ваннек:

"Лоліта" - один з найвідоміших творів світової літератури (у даному випадку - американської).

Написана англійською мовою письменником російського походження Володимиром Набоковим (який, коли був російським письменником, писав під псевдонімом Сірін). Цими днями "Лоліті" виповнюється 50 років.

Щоб освіжити пам’ять тих, хто читав, або зацікавити інших – скажу так: власне, йдеться про кохання старшого професора до юної дівчинки Лоліти, заради якої він одружується з її матір’ю. А потім, після загибелі своєї дружини, професор починає жити зі своєю падчерицею.

Сам Набоков про Лоліту сказав коротко: (голос Набокова англійською) "Лоліта – була маленькою дівчинкою."

Роман був скандальним, його переклали на багато мов світу, (українську зокрема).

За цим романом зняли кілька фільмів, якраз ми чуємо музику з останньої американської екранізації, і до розмови про "Лоліту" я запросила колегу-радіожурналіста з російської "Свободи", письменника Ігоря Померанцева. Коли Набоков вибирав, якою мовою писати цей роман, чи його рішення було викликане якимись певними причинами, що він саме АНГЛІЙСЬКОЮ мовою писав, а не рідною російською?

Ігор Померанцев:

Так, і це дуже цікаве запитання, я думаю, власне, вибір мови. Чому? По-перше, якщо ви візьмете Оксфордський словник англійської мови, то ви прочитаєте просто на титульній сторінці, що він охоплює півмільйона слів. Тобто, це дуже багата мова.

Російський академічний словник дає тільки значення ста двадцяти тисяч слів. Так, що зрозуміло, яка мова багатша. Що значить багата? Це не тільки лексика! Це гнучка мова, це мова, яка може бути досить влучною, і може бути імпресіоністичною! Це дуже важливий фактор для письменника, в якого, як кажуть, у руці дві чи три навіть мови, бо Набоков знав французьку і писав навіть французькою мовою.

Крім того, крім лексики англійська мова дуже "свободна" мова (від слова свобода). Це мова великого простору! Російська ж мова - у неї є багато плюсів, я сам пишу російською мовою, і це зрозуміло, що я патріот мови ( МОВИ, я підкреслюю!).

Все ж таки ця мова якось сформована домінантою російської культури і російської літератури. Це - домінанта моралістична, яка бачить письменника як вчителя життя...

І Набоков майже все своє життя полемічно ставився до цієї домінанти російської культури. Він завжди вважав себе естетом (у грецькому сенсі цього слова - людина, яка сильно і тонко відчуває). "Лоліта" для нього, - я так гадаю, була така полемічна книжка, скерована проти магістральної моралізаторської, (гуманістичної навіт), лінії російської культури. І це дуже важлива книжка для росіян якраз! Бо для американців це просто один з видатних романів, як наприклад, "Тропік рака" Генрі Міллера. Але для росіян - це просто кардинальна книжка, яка робить ревізію культурного мислення!

Людмила Ваннек та Ігор Померанцев у студії
Людмила Ваннек:

А як можна перефокусувати важливість цієї книжки для українського читача?

Ігор Померанцев:

Ну я би так сказав: для східноєвропейського читача. Те, що Набоков зробив англійською (тобто він написав еротичну педофільську книжку!) - те в російській мові, чи в українській мові було зроблене пізніше! Наприклад, гомосексуальний еротичний роман "Це я, Едічка" був написаний на 25 років пізніше, ніж "Лоліта"!

Людмила Ваннек:

Едуарда Лімонова Ви маєте на увазі?

Ігор Померанцев:

Так! А українська книжка Оксани Забужко "Польові дослідження з українського сексу" взагалі була написана, я думаю, десь так з запізненням на сорок років! І справа не просто в Оксані чи в Едуардові, а в тім, що література і мова, можливо, ще не були готові для прози такого гатунку і напрямку.

Людмила Ваннек:

Це, властиво, вперше в американській літературі така тема була абсолютно відкрито порушена!

Ігор Померанцев:

Це патентоведи, коли вони розмовляють про науку і техніку, можуть сказати точно. Що ж до педофільської теми? Взагалі вона... Слухайте, навіть "Ромео і Джульєтту" можна інтерпретувати як педофільську трагедію! Набоков просто зробив домінанту з цієї теми. Для Набокова - це конфліктоформуюча тема! По-перше: це конфлікт із читачем, зі суспільством (з американським суспільством). Між іншим, книжка вийшла у Франції, і тільки потім вона була передрукована в Америці. Бо американські видавці ще не були морально готові для публікації, на кшталт цієї (ми ж розмовляємо про середину п’ятдесятих років в Америці - це протестантська і дуже консервативна, пуританська Америка!).

Так, що конфлікт, по-перше, з читачем потенційним, конфлікт з видавцем.

Є внутрішній конфлікт у самому сюжеті - це герої, це стрілянина, це кінематографічні сцени з убивством суперника, врешті, це полемічний конфлікт з магістральною лінією російської літератури: з моралізмом і навіть гуманізмом!

Людмила Ваннек:

Ігоре, ось "Лоліті" вже 50. Не випадково про неї говорять зараз... Напевно, цей роман, все ж, сучасному суспільству теж дав якісь уроки... Як би Ви могли цей аспект підсумувати?

Ігор Померанцев:

Там дуже багато уроків! Є сотні монографій про Набокова! Що мені зараз от приходитьв голову?... Те, що РАДИКАЛИ ПЕРЕМАГАЮТЬ у культурі! Тобто, ті люди, які ризикують, які кидають виклик і суспільству, і державі, і читачеві, і навіть самому собі! І Набоков був серед таких велетнів.

(лунає вірш голосом Набокова англійською мовою, з "Лоліти", чути музику Еньо Морікконе з фільму "Лоліта")

Людмила Ваннек:

Я закінчила розмову з письменником Ігорем Померанцевим фрагментом запису, коли Володимир Набоков читає вірш про Лоліту – зі свого роману, якому цими днями виповнюється 50 років.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG