Доступність посилання

ТОП новини
20 Липень 2019, Київ 23:35

Чим відрізняється та як змінюється Донбас?


Ілюстративне фото: Під час мітингу в Луганську проти агресії Росії щодо України, 18 квітня 2014 року

Тільки тут у лідерах президентських перегонів Юрій Бойко та Євген Мураєв. Тільки тут більшість населення не вважає Росію агресором. Тут майже половина жителів проти вступу України до Євросоюзу та дві третини – вступу до НАТО. В рамках проекту «Портрети регіонів» Соціологічна служба «Рейтинг» з’ясувала, чим Донбас досі відрізняється від іншої України? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії заступник директора Соціологічної служби «Рейтинг» Любомир Мисів та політичний аналітик, координатор руху «Сильні громади» Валентин Краснопьоров.

– Любомире, досить великий проект, по всіх регіонах України. Навіщо?

Любомир Мисів: Ідея виникла десь кілька років тому. У нас є подібний проект в рамках співпраці з Міжнародним республіканським інститутом, де ми опитуємо мешканців обласних центрів. І буде вже четверта хвиля цього року. Ми помітили різницю не тільки між регіонами, а між різними рівнями місцевостей: національний і локальний. Проект розпочався ще минулого року. Було велике опитування наприкінці грудня на початку січня, яке охопило 30 тисяч респондентів.

Цього разу виникла ідея ширше продемонструвати й зосереджуватися не тільки на електоральній частині, але на культурних, соціальних, ментальних особливостях. Думаю, це корисно зараз багатьом.

– Чи правильно, що Донецька й Луганська область вибиваються з картини решти України?

Донецька й Луганська області відрізняються навіть від східних областей. Є певні особливості, у першу чергу, регіоналізм
Любомир Мисів

Любомир Мисів: Так. Я навмисне переосмислив ще раз усі ці дані. І дійсно Донецька й Луганська області відрізняються навіть від східних областей. Є певні особливості, у першу чергу, регіоналізм, який притаманний саме Донбасу. Для соціологів нічого дивного немає, цей чинник був давно.

– Тут радше дивно, чому цифри не змінюються протягом цих років, після медійної, політичної роботи.

Любомир Мисів: Суспільна думка й суспільні процеси не так швидко змінюються. Але ситуація певним чином змінилася. Зрушення з точки зору ставлення до Росії, стало більше негативу. Проросійський фактор менш впливовий, ніж був раніше. Також невелике зростання, з 2014 року, настроїв проєвропейського напрямку, але поки що це дуже маленькі кроки. Говорити про критичні швидкі зміни поки що зарано.

– Валентине, Ви трохи ознайомилися з цими цифрами. Як Ви їх схарактеризуєте? Чи насправді це такий поміркований оптимізм, що Донбас відрізняється, але потроху змінюється?

Валентин Краснопьоров: Безумовно змінюється. Якщо говорити про те, що Росія агресор, то у 2015 році давали лише 25%, а зараз вже 31% у Донецькій області. Ми тільки розкачуємо регіон щодо інституційних змін: у шкільній, університетській політиці.

У Радянському Союзі Донбас формували як окрему, автономну територію. Були ідеї розширювати Донбас, щоб стримувати суверенні настрої України
Валентин Краснопьоров

Справді, у Радянському Союзі Донбас формували як окрему, автономну територію. Від Леніна до Розенберга були ідеї розширювати Донбас і як якір ставити Україну, щоб стримувати її суверенні настрої.

Але Донбас – це територія України й це наші люди. Свідомість людей зараз змінюється за об’єктивних причин. Оскільки все більше фактів, що справді Росія розгортає там війну. Також Україна потроху нарешті заходить у школи на підконтрольній території. Треба співпрацювати з громадськими організаціями, надавати їм ресурси для просвітницьких проектів і не тільки. Той ментальний суб’єкт, який був сформований як окремий Донбас, так просто не вивітрюється.

– Ви погоджуєтеся, що 51% у Донецькій області на підконтрольній території, які не вважають Росію країною-агресором, результат лише російської пропаганди?

Валентин Краснопьоров: Це притаманно не тільки Донбасу. Третина в Одеській та Харківській області так не вважають.

– Чим це пояснюється?

Валентин Краснопьоров: Різними чинниками. І російського етносу більше, споживання російської культури. Політика, яка була раніше. Територія новозаселена. Одеська, Луганська, Донецька області доволі молоді території. Автохтонна українська культура тільки починає пригадуватися.

Як я бачу, національна політика, яка зокрема здійснюється через державу, лише зараз сформувалась як українська суверенна. До цього часу вона була у собі розділена між політичними факторами Сходу й Заходу, які часто використовувалися й Росією. Зараз ми можемо нарешті відіграти, працювати з молоддю і все буде нормально. Потрібен час та ефективна робота.

– Любомире, була така теза: «Аналіз результатів дослідження у Донецькій області показав, що люди оцінюють ситуацію по країні та області гірше, аніж по своєму місту чи селу». Тобто в Україні погано, у нас краще. Як ви це пояснюєте?

Любомир Мисів: Це тенденція загалом по Україні. Практично у всіх областях ми бачили цю різницю.

Це, у першу чергу, говорить про те, що люди оцінюють через ЗМІ та це має велике значення. На місцевості громадяни бачать самі й оцінюють безпосередньо те, що вони відчувають. Окрім того, вони мають ближчий контакт з органами влади й швидше можуть розв'язати свої питання. У тих областях, у яких успішно відбулася децентралізація, рівень довіри до місцевих голів зашкалює.

Любомир Мисів, заступник директора Соціологічної служби «Рейтинг»
Любомир Мисів, заступник директора Соціологічної служби «Рейтинг»

– Загалом, відчуття, що Донецька й Луганська області дуже схожі, тільки міста змінюються.

Любомир Мисів: У Луганській області більше песимізму, він дещо відрізняється.

– Маріуполь вимальовується як певний економічний, урбаністичний лідер цього підконтрольного регіону Донеччини. Там і люди себе почувають краще.

Любомир Мисів: Так, зараз Маріуполь зайняв перше місце. Жителі краще оцінюють місцеву владу, тим більше, вони обрали того мера, який відповідає їхнім ідеологічним поглядам. Маріуполь це індустріальний центр, він дає більше можливостей для роботи, для досягнення цілей.

Зараз є декілька центрів розвитку у Донецькій області: Маріуполь, Краматорськ і Слов’янськ. Життя, активність громади, розвиток бізнесу
Валентин Краснопьоров

Валентин Краснопьоров: Зараз є декілька центрів розвитку у Донецькій області: Маріуполь, Краматорськ і Слов’янськ. Життя, активність громади, розвиток середнього й малого бізнесу видно по кафешках, барбершопах. Йде позитивний розвиток.

А щодо різниці між Луганською та Донецькою областями, є два питання. Хто винен у війні та чи вважаєте ви агресором Росію. У Донецькій області більшість вважає, що винна Росія, а у Луганській все ж таки, що Україна.

– Якщо збільшити масштаб і подивитися не тільки на Донбас, а на умовний Південь і Схід. Чи існує Південний Схід України, який відрізняється від Заходу та Центру?

Любомир Мисів: Звісно існує і нікуди не подівся. У цьому історична причина. Єдиним винятком буде Херсонська область, оскільки проукраїнського компоненту там більше.

Якщо говорити загалом про Південний Схід як єдине територіальне об’єднання, воно залишилося менш проєвропейським та більш критичним до влади. Це видно й по електоральних показниках. Але різниця між Півднем і Сходом до 2014 року та після вже досить значна. Помітне просування проєвропейського напрямку, що спричинене війною з Росією. Проросійський фактор поступово вимивається.

– Ви не думаєте, що респонденти через війну не зовсім відверто відповідали на деякі питання?

Любомир Мисів: Так, я згоден. У питанні про Росію як агресора відповідь «важко відповісти» буває до чверті населення. І це не тільки на Сході й Півдні, буває і в Центрі. Є страх в оцінці російського питання, але це не чітка позиція. Тут є поле для роботи.

– За кого готові проголосувати на Донбасі на президентських виборах? Це також достатньо цікаві цифри.

Любомир Мисів: Не можна говорити про весь Схід, але Донбас відрізняється. Особливість цих виборів у тому, що на відміну від попередніх, 2014 рік не приводимо у приклад, ми завжди мали двох кандидатів – представників двох різних частин країни.

Так, Юрій Бойко на першому місці, Володимир Зеленський на другому, Євген Мураєв – третє. Але раніше в умовно прозахідного кандидата ще до 2014 року були мінімальні шанси на перемогу, наразі рейтинг у Юлії Тимошенко у Донецькій області 12%. Якщо додати Гриценка й Порошенка, то потенціал набагато вищий, ніж був до цього часу.

– Від чого ми відштовхуємося, якщо кажемо, що Донбас досі специфічний?

Любомир Мисів: Якщо ми говоримо загалом про Україну, є певні ідеологічні маркери, які відрізняють регіон від регіону. Немає якогось еталону українського регіону, у кожній області свої особливості. Але якщо порівнювати один до одного, ми бачимо різницю між Сходом та Заходом.

Валентин Краснопьоров: Мені здається, що найголовніше спільне сьогодні для українців – це бажання зберегти суверенітет в рамках української нації.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG