Росія боїться втратити Донецьк – саме це аналітики називають однією з головних причин масованих штурмів Авдіївки, що тривають вже понад півтора місяця. Між цими містами навпростець менше 10 км, але з 2014 року вони стали прірвою: міста розділила лінія зіткнення, що розмежовувала окуповану та вільну територію України. Відтоді агресор ретельно окопувався тут та зміцнював фортифікаційні споруди – щоб не допустити раптового «кидка» ЗСУ на Донецьк. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) з’ясували, наскільки потужними фортифікаційними спорудами Росія оточила Донецьк – і що це означає для Сил оборони України та самого міста.
«Ідіотська задача»
Вугледар, Куп’янськ, Лиман – масовані наступи Росії на ці міста після Бахмуту були прогнозовані. А от Авдіївку аналітики переважно не розглядали як ймовірну нову ціль, хоча з початком широкомасштабного вторгнення місто постійно зазнавало російських обстрілів.
Причина: з 2014 року біля цього міста-супутника Донецька проходила лінія розмежування між окупованою і вільною територією України. Відповідно, 9 років українські сили розбудовували тут свій укріпрайон.
Авдіївка – останнє місце, на яке б я робив наступ. З військової точки зору, це дуже ідіотська задачаЄвген Дикий
«Авдіївка – останнє місце, на яке б я робив наступ. З військової точки зору, це дуже ідіотська задача. Авдіївка – це дуже міцний горішок. Не випадково саме по Авдіївці пройшла лінія розмежування в 2014 році. І не випадково з усієї отієї старої лінії розмежування 2014 року тільки Авдіївка досі лишилась лінією фронту. На всіх інших ділянках [війська РФ] здолали ту стару лінію розмежування ще на перших тижнях великої війни», – зазначає Донбас Реалії військовий експерт, ветеран АТО Євген Дикий.
Авдіївська промзона схожа на «Азовсталь» або завод Ілліча в Маріуполі, пояснює військовий, – це така сама велика ділянка промислової забудови зі значною кількістю залізобетонних конструкцій. З 2014 року ця територія знову ж таки щільно окопана фортифікаційними спорудами ЗСУ.
Проте 10 жовтня Росія почала масштабний наступ на Авдіївку. За тиждень після початку наступу британська розвідка припустила, що це буде найзначніша наступальна операція Росії щонайменше з січня 2023 року. А вже в кінці жовтня констатувала – війська РФ у боях під Авдіївкою зазнала чи не найвищих втрат в живій силі у цьому році.
Генштаб ЗСУ та західні високопосадовці повідомляли про втрату Росією кількох тисяч солдатів на цьому напрямку і сотень одиниць різних видів техніки. Але аналітики однозначні у своїх прогнозах – попри такі значні втрати, російський наступ точно триватиме. Невідомо лише, як довго.
Однак, зважаючи на ціну – навіщо?
Авдіївка – ворота до Донецька
Українські експерти і військові та західні аналітики називають кілька причин початку масованого наступу Росії саме на Авдіївку і саме на початку жовтня:
- прагнення здобути якийсь результат – від березня 2022 році ЗСУ звільняють захоплені Росією території, а просування агресора є незначними;
- захопити всю Донецьку область – про план вийти на адмінмежі Донецької та Луганської області неодноразово заявляла російська пропаганда та військово-політичне керівництво України.
Та головним мотивом вказують страх Росії наступу ЗСУ на Донецьк – обласного центру, окупованого з 2014 року.
«Авдіївка – це найближче до Донецька місто під контролем української армії. Звідти один стрибок до Горлівки, один – до Ясинуватої (обидва міста окуповані Росією з 2014 року – ред.). Ясинувата – це величезний залізничний вузол, який є вкрай важливим для окупантів. Якщо вони відкинуть звідти Збройні сили, у них дуже спроститься життя. Але вони цього не можуть зробити з 2014 року», – пояснив в ефірі Радіо Донбас Реалії Павло Нарожний, військовий аналітик, засновник благодійної організації «Реактивна пошта».
Читайте також: «Як зомбі: їх убивають, а вони ідуть»: офіцер 59-ї бригади про російську навалу на Авдіївку
11 вересня 2023-го Міноборони України повідомило, що Силам оборони вдалося звільнити частину селища Опитне під Авдіївкою. Оскільки лінія фронту тут дуже стабільна, таке несподіване просування під Донецьком звернуло на себе чималу увагу (крайні позиції Опитного, які вдалось тоді відбити, продовжують перебувати під контролем ЗСУ і зараз). Те, наскільки болючою була ця втрата для агресора, можна зрозуміти з того, що в Опитне миттю вирушила знімальна група російського телебачення.
У сюжеті пропаганда запевняла росіян, що жодна позиція тут на втрачена. «Ворог казав, що вже стоїть біля аеропорту, але такого нема, підійти їм не дали, атаки відбили, стримуємо», – риторика російського військового в кадрі «России 1» свідчила про те, чого саме побоюється агресор: наближення ЗСУ до Донецького аеропорту.
Вже після початку масованого наступу на Авдіївку очільник Авдіївської МВА Віталій Барабаш зауважив, що у російських телеграм-каналах були повідомлення, нібито завдяки цьому війська РФ попередили головний удар контрнаступу ЗСУ на Донецьк.
«Вони чекали, що все-таки наш головний удар контрнаступу буде саме на Донецьк. І от вони хваляться, що у них вже є там певна якась «побєда» – вони не дали змоги вести контрнаступ на Донецьк», – розповів Барабаш в ефірі Радіо Донбас Реалії.
Своєю чергою військовий аналітик, ветеран російсько-української війн Олексій Гетьман звернув увагу на ще один момент – незадовго до розгортання наступу РФ на Авдіївку була інформація, нібито ЗСУ зібрали на цій ділянці фронту «артилерійський вогневий кулак».
«Це високоточна артилерія, яка має перевагу в контрбатарейній боротьбі з російською, оскільки стріляє більш далеко і більш точно. На одному місці було зосереджено достатньо велика кількість нашої артилерії, цілком можливо, що ворог вирішив здійснити такий контрудар, щоб зробити неможливим наш наступ», – зауважив Гетьман в розмові з Радіо Донбас Реалії.
Водночас сам сценарій наступу ЗСУ на Донецьк усі військові аналітики оцінювали як малоймовірний. Передусім тому, що навіть на підступах до нього – щільна забудова, не кажучи про саме місто. Вуличні бої є одними з найскладніших, крім того, завжди означають значні втрати серед цивільних та руйнування будівель. А ЗСУ за весь час війни – від 2014 року – не атакували «в лоб» жоден населений пункт. На відміну від Росії, яка в кожному випадку використовує саме таку тактику.
Авдіївка загалом є давньою скалкою в оці для Росії, якої та хотіла би позбутись, зазначає ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.
Авдіївка – це дуже старий укріпрайон, багаторічний, який сидить у них скалкою давноДавид Гендельман
«Авдіївка – це дуже старий укріпрайон, багаторічний, який сидить у них скалкою давно. У суто воєнному плані, зрозуміло, що вони дійсно хотіли би відсунути від Донецька [лінію фронту]. Крім іншого, вирівняти лінію фронту (на цій ділянці фронту Авдіївка є клином, який врізається в захоплені Росією території – ред.)», – пояснив експерт в ефірі Радіо Донбас Реалії.
Це підтверджує і інформаційна кампанія, якою Росія супроводжувала свою атаку на Авдіївку для жителів захоплених територій: окупанти звідусіль «трубили», що тепер це «гніздо ЗСУ», через яке буцімто Донецьк жив під обстрілами, буде ліквідовано, а у західних районах міста вперше за 8 років «запалять ліхтарі».
На погляд Гендельмана, ймовірно, саме на початку жовтня Росія вирішила, що має достатньо сил для виконання цієї задачі.
Але чому в принципі Росію лякає сама ймовірність наступу ЗСУ на Донецьк? Маючи трохи більше року, війська РФ створили таку мережу фортифікаційних споруд та мінних загороджень на Півдні, що їм вдалось значно ускладнити тамтешній наступ Сил оборони ЗСУ, який почався у червні.
Після боїв за Донецький аеропорт конфігурація фронту на цій частині карти практично не змінювалась, і сторони укріплювались на досягнутих рубежах впродовж 7-ми років. Здавалось би, Росія тут мала би бути максимально підготовленою. І ключове тут – мала би.
«Зуби дракона», окопи, вогневі точки – чим Росія оточила Донецьк?
Фортифікація російських військ під Донецьком особлива тим, що, здебільшого, уся система окопів, бліндажів та вогневих точок тут сформувалась ще на початку великої війни. Однак, дещо агресор все ж додав вже після початку повномасштабного вторгнення – і це може свідчити про те, які небезпеки російське командування бачило для себе на цій ділянці вже після 24 лютого 2022-го.
Супутникові знімки Planet Labs, які є в розпорядженні «Схем» (проєкту Радіо Свобода), свідчать, що приблизно з грудня 2022-го до весни 2023-го Росія збудувала лінію із «зубів дракона» та окопів між селом Лозове і Донецьким казенним заводом хімреактивів (це велика промзона на заході Куйбишевського району, фактично західна межа міста).
Це широке поле ще від часів попереднього етапу війни на Донбасі вважалося найбільш імовірним шляхом для наступу українських сил на Донецьк. Однак, така посилена лінія фортифікацій агресора з’явилась на цій ділянці лише тепер.
Зйомка з дрону українських військових показує також лінію, що складається з неперервного окопу із насипами обабіч на ділянці північніше, між казенним заводом та Донецьким аеропортом. Тут Росія, крім того, облаштувала якісь вогневі точки (можливо, ЗРК) у насипах, під якими розміщуються колишні радянські бункери ППО. Ці вогневі точки, зрештою, уразили ЗСУ fpv-дронами.
На гугл-картах ще буквально квітня 2022-го року цієї фортифікації немає, а пагорби – не розкопані.
Дві ці ділянки (Лозове–казенний завод та казенний завод–ДАП), фактично, і формують західний край Донецька.
Усе це свідчить: вже під час повномасштабного вторгнення (а точніше, у період зими 2022-весни 2023-го) Росія побоювалась атаки ЗСУ безпосередньо на місто і готувалась до неї.
З чого ще складається фортифікація Росії під Донецьком?
Північніше від нових окопів і «зубів дракона» укріплення армії РФ лягають вже на систему трас і розв’язок. Адже донецька окружна – це широка дорога, яка місцями проходить по підвищенню, і має по своєму ходу кілька заплутаних розв’язок: в районі Спартака, Авдіївки і Ясинуватої.
Зараз, коли армія Росії посилено атакує Авдіївку в лоб зі Спартака, вона використовує одну з цих розв’язок як стартовий майданчик.
А ось розв’язка Піски–Первомайське: ще одна «відправна точка» російських атак на Авдіївку, але вже з півдня:
Південніше від поля із «зубами дракона» Росія взагалі не має чіткої фортифікації, адже Донецьк плавно переходить у Мар’їнку: їх поєднують навіть спільні вулиці. Зараз лінія фронту проходить безпосередньо по Мар’їнці (у її західній частині), і витіснити з неї ЗСУ, можливо, було планом агресора саме для убезпечення від можливого просування України на Донецьк з півдня. Це «витіснення» триває уже півтора року.
Те, що оборонна лінія РФ під Донецьком не така щільна, як на Півдні, цілком логічно, адже тут інший ландшафт:
«Чому так складно брати цю лінію Суровікіна? Бо вона розташована, по суті, в степу. Там рівне, як стіл, все. Там можна окопуватись де завгодно. А ось під Донецьком – це щільна міська агломерація, – пояснює Павло Нарожний. – Так, там теж є відкриті ділянки фронту, але водночас немає таких відкритих просторів. Так, мінні поля можна зробити, так, можна накопати окопи, бункери – все це там є. Але не так щільно це все, як у Запорізькій області».
Однак укріплення, які зводив агресор по західному краю Донецька, аж ніяк не є слабкими: військовий журналіст Юрій Бутусов показує супутникові знімки забетонованих бліндажів РФ за Авдіївкою та акцентує: саме цим – бетонуванням – мала займатися Україна до початку нинішньої фази боїв за Авдіївку.
«Тут мала б бути наша тилова лінія оборони «фортеці Авдіївка», але подивіться, за дев'ять років війни, за півтора роки повномасштабного вторгнення для обладнання цієї насипи як тилової лінії оборони Авдіївки не зроблено нічого. Ніби і нема в Україні цивільних тракторів, екскаваторів, вантажівок. Ніби дешевше кинути на пусте місце піхотинців з лопатою і дати наказ окопуватися, ніж заритись у землю технікою, зробити надійне перекриття, бетонні бліндажі, потім замінувати, і зробити цю залізничний насип неприступною для малих груп піхоти оборонною лінією», – пише Бутусов.
За підрахунками DeepState, всього Росія накопала 6 тисяч кілометрів інженерно-фортифікаційних споруд: у Запорізькій області – 1869 км, Донецькій – 1865 км, Луганській – 1140.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум