Олена Риж – героїня двадцятого епізоду подкасту «Свої серед своїх» Радіо Свобода – штурмовик, стрілець-санітар 47-ї окремої механізованої бригади. До широкомасштабної війни понад 20 років працювала у ресторанній сфері, займала керівні посади. Мобілізувалася у грудні 2022-го року – за покликом серця. Говоримо про те, як бути піхотинцем і штурмовиком, чому війну романтизують та для чого військовим казати рідним про смерть.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Віддати борг
Олена Риж зізнається – до 24 лютого 2022-го року війни в її житті не було. І це одна із причин чому вона віддала себе військовій справі зараз.
«Це як віддання боргу. Я зрозуміла, що з 2014-го року жила своїм красивим життям. Прийшов час віддати борг тим людям, хто віддав своє життя, країні, тим, хто з 2014-го стояв на захисті», – розповідає військова.
Олена до останнього не вірила у повномасштабне вторгнення, яке застало її вдома в Києві. Потім волонтерила, влітку влаштувалася на нову роботу. Однак відчувала, що не на своєму місці.
На вихідних почала ходити на навчання з військової справи і поступово вирішила йти в ЗСУ.
Спочатку взагалі не розумілася на військовій справі. Але було усвідомлення, що хочеться займати саме бойову посаду. Тобто стріляти і можливо бути пов'язаною із медициною. Не дивлячись на пропозиції роботи у штабі, стала стрільцем-санітаром.
Перший прямий бій
До того, як потрапити на фронт, Олена пройшла навчання в Україні та за кордоном.
«На початку багато хто казав, що, можливо, я передумаю, бо у піхоті складно. Перед навчанням у Німеччині командир взводу мав сумніви, чи справлюся. Однак, жодного разу я не сказала, що мені важко, мені не хочеться, або – понеси мою зброю», – розповідає Олена.
Кілька тижнів тому під час бойового завдання вона отримала осколкове поранення гомілки. Це був її перший прямий бій. Групі не вистачило кількох хвилин, щоб вийти з нього неушкодженими.
До того Олена Риж мала досвід участі у боях із технікою.
«Після бою такої кількості подяки і захвату я ще не чула. Це дуже для мене важливо, це не про задоволення его. Адже я мала великий острах чи зможу я. Тренування – це одне, а бій – інше»
Олена поділилася, що підготувала своїх рідних та друзів до того, що з нею може щось статися – детально розповіла, кому треба дзвонити і що робити.
«Люди бояться говорити про смерть, а про неї треба говорити»
Після лікування Олена хоче повернутися на фронт.
Після закінчення війни – залишитися у ЗСУ
Олена Риж каже, що для себе вже чітко вирішила чим буде займатися після перемоги – хоче залишитися у ЗСУ. Але не на бойовій посаді, а виконувати більш менеджерські функції.
«Якщо залишуся жива і з цілим тілом, то я хочу бути в ЗСУ. Мені часто кажуть зараз, що з мене було б більше користі там, де можна вносити якісь зміни. Але я точно знаю, що я зараз маю стояти плече до плеча з побратимами. А коли буде перемога, то на сьогодні я відчуваю, що хотіла би залишитися, щоб допомагати трансформуватися»
Олена впевнена, що може використати свої навички із цивільного життя для покращення української армії. Бюрократія та важкість цієї роботи її не лякає.
У двадцятому епізоді Олена Риж детальніше розповіла про те:
- чому покинула успішну кар'єру заради служби;
- що показує перший бій;
- чому хоче повернутися на фронт і що буде, якщо Україна програє;
- чому не варто недооцінювати ворога;
- чому потрібно показувати правду про війну;
- чому військовим не треба боятися говорити про смерть;
- як приготувала своїх рідних та друзів до того, що може загинути;
- чи дратують розмови про контрнаступ;
- чому важливо мати в Україні базу ДНК військовослужбовців;
- плани на «після війни».
Це останній епізод першого сезону подкасту «Свої серед своїх». Свої коментарі щодо подкасту та побажання про наступні епізоди ви можете залишати на подкаст-платформах, або надсилати на електронну пошту проекту uapodcast@rferl.org
Почуємося у новому сезоні!
