Оскільки війна в Україні триває вже сьомий тиждень, а Москва посилює свою кампанію на сході та півдні, бої можуть стати більш жорстокими. Крім того, звичною стає партизанська тактика боротьби, яку українці використовували навколо Києва для відсічі російських військ.
Здається, що розрахунки Кремля також змінюються.
У надії врятувати свою кампанію Росія повністю вивела свої війська з Київської області й зосередила їх на Донбасі.
Війна на Донбасі триває з 2014 року за підтримки Росії місцевими сепаратистами. Початку бойовим діям перебувала незаконна анексія Криму за наказом Володимира Путіна.
Президент України Володимир Зеленський 9 квітня попередив, що на Україну чекає важка битва на сході, оскільки Росія накопичує війська та техніку для великого наступу.
Позаяк безпрецедентні санкції, запроваджені проти Росії західними країнами, не можуть зупинити її військову кампанію, реальною є перспектива наближення до найкривавішої битви у війні.
Відсутність ознак вагомого впливу фінансових важелів на сповільнення воєнних зусиль Росії спонукає західні уряди до збільшення постачання важкої зброї Україні. За словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, треба бути готовим до бойових дій, які більше нагадуватимуть битви часів Другої світової війни, коли задіяно було тисячі танків, літаків та бронетехніки.
Для кращого розуміння, який вигляд матиме цей новий етап війни, Радіо Свобода поговорило з Лоуренсом Фрідманом, почесним професором військових досліджень у Королівському коледжі Лондона та автором книги «Майбутнє війни».
– Зараз ми бачимо, як росіяни зосереджують свої сили на сході та півдні. Чи варто очікувати, що російські військові зіткнуться з подібними проблемами постачання та матеріально-технічного забезпечення, як і в інших місцях України? Чим цей етап війни може відрізнятися від першого?
– Росіяни не повинні мати такі ж проблеми, які вони мали у інших частинах України, тому що вони можуть робити поставки з Росії через сепаратистські анклави або через Крим. Відстані для них явно не такі великі. Проте, поки росіяни перебуватимуть у наступі, вони стикатимуться з великими проблемами.
Є припущення, що вони хочуть оточити велику кількість українських військ на Донбасі. Однак, на мою думку, поки Росія займає наступальну позицію, її війська будуть подібно вразливими до високотехнологічної партизанської тактики українців, яка передбачає використання протитанкової зброї та безпілотників для знищення танків та ліній постачання.
Однак перехід до більш важкого наступу означає зовсім інший вид війни. Я думаю, що Росія залучить значно більше артилерії, тому Київ сподівається отримати більше такої зброї від НАТО. Це може зробити війну ще виснажливішою. Очевидно, вона й до того була виснажливою для українського народу та українського війська.
Не варто недооцінювати українські втрати. Насправді нам відомо про них менше, ніж про втрати з боку Росії, а війна може стати ще жорстокішою в найближчі дні та тижні.
Варто усвідомлювати, що ця війна сповнена несподіванок й неочікуваних розвитків подій. Посилення тиску може зломити колись досить дисципліновану російську армію, зробити її крихкою.
Тому за найкраще припущення я вважаю думку, що нині ми перебуваємо на початковій стадії спроб Росії зміцнити свої позиції. Якщо цього не вдасться, то українці перейдуть у наступ швидше, ніж очікувалося. У будь-якому випадку настане час, коли вони матимуть почати наступ, що призведе до ще складнішої та жорстокішої війни.
– Враховуючи такий розвиток подій, які головні стратегічні рішення можуть розглядати російське та українське верховне командування зараз, особливо коли йдеться про південь і схід?
– Я думаю, росіянам справді потрібно визначитися з кількістю фронтів, бо їхнє військо проводило наступ в декількох напрямках одразу, що розпорошило їхні сили. Тому їхній наступ став провальним з самого початку.
Наразі українські війська, здається, відштовхують російські сили в низці областей, зокрема навколо Харкова, де росіяни досягли більшого успіху, ніж на інших місцевостях. Російське військо справді мусить вирішити, чи збираються вони посилено зосередитися на пріоритетних областях, чи продовжувати ширший наступ з надією оточити українське військо.
Чим більше російські військові намагатимуться рухатися в різних областях одночасно, тим більше проблем у них буде
Я думаю, що чим більше російські військові намагатимуться рухатися в різних областях одночасно, тим більше проблем у них буде. Українцям, які стратегічно досі були набагато кмітливішими та обережнішими, також треба буде визначити пріоритети. Перший варіант – продовжити придушення російського наступу, що, на мою думку, вони в значній мірі роблять зараз, але їм, безперечно, доведеться стежити за просуванням росіян у Харкові. Другий варіант – скористатися спокусливою можливістю оточити деякі російські сили, а спокусі іноді варто піддаватися.
– Чи вважаєте ви реальним розвиток подій, за якого використання цих можливостей призведе до непоправної помилки? Чи реальним є загнати себе в пастку, піддавшись цій спокусі?
– Ризик є, але варто зазначити, що наразі українське верховне командування дуже вдало це обіграло.
Завжди треба стежити за артилерією
Я думаю, що найбільшою їхньою проблемою буде, як і в більшості воєн, коли одна сторона програє в конкретній битві, тому завжди треба стежити за артилерією. Результат використання безпілотників та протитанкової зброї може вражати, але з часом з’явиться необхідність у більш важких гарматах, і росіяни вже їх мають.
Тому я думаю, що відтепер бої будуть зосереджені саме на цьому.
– З огляду на те, що Україна може дещо відставати в цьому плані, наскільки вирішальними є поставки зброї із Заходу, аби схилити важелі терезів на користь України?
Ми спостерігаємо надходження чеських танків та британських протикорабельних ракет-гарпунів. Останні стануть проблемою для російського війська
– Цілком правильно, країни НАТО не занадто багато говорять про те, куди, коли й яку зброю вони постачають. Проте країни альянсу висловили розуміння необхідності у більш важкій зброї.
Ми спостерігаємо надходження чеських танків та британських протикорабельних ракет-гарпунів. Останні стануть проблемою для російського війська, великі судна якого підуть на дно після використання цих ракет українськими силами. Таке озброєння відіграє важливу роль, якщо воно буде надходити в належній кількості, а Росія не зриватиме його постачання.
Київщина: українські бійці на передових позиціях (фотогалерея)
З огляду на потреби в техніці та матеріалах, ця війна є дуже вимогливою. Обом сторонам знадобиться постійне постачання.
Мені невідомо, як у цьому питанні собі радить російська сторона.
Ми здебільшого говорили про їхні логістичні проблеми доставки всього необхідного на передову, але очевидним є й дефіцит самих поставок.
Подейкують, що у них закінчуються «розумні бомби» – високоточна керована зброя – для своїх літаків. Тому їхні повітряні сили надавали менш ефективну підтримку армії, ніж це планувалося. Тож дефіцит дійсно відіграє значну роль, і обидві сторони повинні певною мірою взяти це до уваги.
– Як ви думаєте, чи є у нас ясність того, як може закінчитися війна для Кремля, враховуючи заяву американської розвідки про плани Путіна досягти певного успіху, щоб подати його публіці на параді 9 травня?
Якщо росіяни оголосять про якесь припинення вогню, українці можуть на деякий час погодитися на перемир’я, але їм не потрібно припиняти військову підготовку
– Я думаю, відсутність хоча б якихось досягнень до 9 травня було б соромом для Путіна, але я не вважаю, що це є чимось надто важливим та вирішальним, хоч цей день є фактором їхніх розрахунків. Незалежно від того, як все обернеться для російського війська, влада Росії зможе представити себе публіці 9 травня у вигідному для себе світлі.
Якщо росіяни оголосять про якесь припинення вогню, українці можуть на деякий час погодитися на перемир’я, але їм не потрібно припиняти військову підготовку. Мені здається, що є ризик укладання перемир’я, які фактично не стабілізуватимуть ситуацію. Саме цього добиватимуться росіяни, навіть якщо вони відчуватимуть свою слабкість перед українцями. Вони можуть спробувати це лише з метою втримати те, що мають, ніж трохи почекати і мати ще менше.
Щиро кажучи, дуже важко зрозуміти, чого хочуть росіяни. Донецьк і Луганськ у своїх звичних кордонах? Так, я припускаю, що це могло б бути. Територія від Харкова до Одеси? Можливо, й це їм до вподоби, але я думаю, що зараз цього було б надзвичайно важко досягти.
У мене завжди виникало питання про справжні наміри Кремля стосовно цих територій. Вони побили та знищили їх, вбили цивільне населення. Тепер всі їхні сподівання на русофільські настрої в цій частині України розвіяно назавжди.
Так у чому насправді полягає план? Чи вони дійсно мають намір анексувати територію наперекір міжнародній спільноті таким чином, щоб забезпечити продовження війни в тій чи іншій формі, незважаючи на збереження санкцій? Навіть якщо вони зможуть змусити Зеленського погодитися на це, в чому я сумніваюся, це не обов’язково щось вирішить.
Існують думки, що Путін зараз намагається знищити якомога більше інфраструктури та громадянського суспільства, бо якщо він не може мати Україну, то українці теж її не матимуть. Це єдине пояснення, що випливає з дій Путіна, бо в іншому випадку спосіб ведення цієї війни гротескно суперечить заявленим Кремлем цілям.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
