Ось уже понад місяць Україна відбиває повномасштабний напад Росії. Сценарій швидкої та переможної війни Москва реалізувати не змогла, але там раз у раз повторюють, що все йде за планом. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) вирішили підбити проміжні підсумки війни, яку розв'язала проти України Росія – яких рубежів дійшла російська армія? Які втрати зазнала? І що чекати від агресора тепер?
Основні втрати російської армії зараз є заслугою української артилерії. Наводять зброю на цілі навіть з допомогою безпілотників. Одна з добровольчих груп, яка виконує такі завдання та діє у Київській області, погодилася показати свою роботу Донбас Реалії.
Побачити, перевірити, знищити
«На щастя, зараз уже не перші дні, коли громили колони за допомогою дронів. Наразі вже робимо розвідку для планування наступальних операцій. Ті війська, які наступали на західному напрямку, через Бородянку заходили, через білоруський кордон, вони фактично розгромлені, знекровлені. Вони розсмокталися по селах. Вони намагаються якось скоротити комунікації, навіть виходять із якихось сіл. Ми їх благополучно займаємо безумовно», – розповідає Юрій Касьянов, командир добровольчої групи безпілотної розвідки
Селище Макарів – один із населених пунктів у Київській області, що опинився на лінії фронту. Українським силам вдалося повернути його під контроль та підрозділи російської армії не залишають спроб його відбити. Він має важливе значення, оскільки стоїть на шляху до подальшого оточення столиці збройними силами РФ. У районі населеного пункту зараз активно працює безпілотна розвідка. Групи збирають дані про пересування та розміщення військової техніки супротивника. Згодом цю інформацію може використати артилерія ЗСУ.
Це наш маленький Маріуполь у західному напрямкуЮрій Касьянов
«Шукаємо колону, яка ніби-то вийшла з одного населеного пункту і йде до іншого. Це інформація від місцевих. Про те, що вони передислоковуються. Але треба її чи то підтвердити, чи навпаки», – розповідає доброволець керуючи дроном.
Весь час, поки працює безпілотник, поблизу не припиняється стрілянина. Вже після зйомки, в українському Генштабі, коментуючи обстановку в населеному пункті, назвали Макарів «сірою зоною», яку повністю не контролює жодна зі сторін.
«Оточили Макарів з трьох боків. Тиснуть на Макарів. Намагаються вибити наших хлопців із цього ключового міста. Ми сьогодні були там, ти чув як там працює і стрілецька та міномети і «Гради». Тобто там щодня дуже гаряче. Це наш маленький Маріуполь у західному напрямку», – продовжує Юрій Касьянов.
Через обстріли значна частина селища зруйнована. Тільки за один день, 18 березня, тут загинуло семеро мирних жителів, ще п'ятеро отримали поранення.
Ще один населений пункт у Київській області, котрий фактично опинився на лінії фронту – Ясногородка. Місцеві розповідають, що чи не щодень чути звуки війни. Місцева церква теж опинилась під ударами російської артилерії. Але отець Роман каже – буде тут, доки люди потребують допомоги.
«Тому що це мій прихід. Моє село, тут люди залишились, які потребують підтримки. Ми їм роздаємо гуманітарку, допомагаємо. Хоч словом добрим. Зараз це дуже потрібно», – пояснює отець Роман.
І хоч із самого села російських військових вдалося прогнати, вони залишаються на околицях. Тому, пояснюють добровольці, інформація звідси вкрай цінна для подальшого просування.
«Будь-які розвіддані, отримані від місцевих жителів, від пішої розвідки – «спецура» ходить, ми в тому числі допомагаємо, робимо з перших днів повітряну безпілотну розвідку – вона дуже важлива, бо тоді наше командування може ухвалювати грамотні рішення. Тоді ми можемо вражати цілі супротивника артилерією, не підходити близько – берегти своїх людей. Це дуже важливо – берегти своїх людей», – каже Юрій Касьянов.
Втрати особового складу
З початку війни Росія розгорнула масштабний сухопутний напад фактично по всьому українському кордону – від Житомирської області на Півночі до окупованого Криму на Півдні. Там російська армія захопила Херсон, де її зустріли масовими протестами. В інших обласних центрах сили вторгнення успіху не досягли – або загрузли на підступах, або дуже уповільнилися.
«На даний момент воно переходить до такої війни. Що в Київській області в основному вони закріпилися і роблять смугу, очікуючи резерви, що, наприклад, по півдню в багатьох місцях вони також закріплюються. Що по сходу, де вони вийшли до наших позицій – вони також закріплюються. Тобто резерви в них поки закінчуються. Вони переходять до смуг, щоб ми не змогли просто і легко їх звідти вибити», – розповідає Олександр Павлюк, голова Київської обласної військової адміністрації.
Щодо втрат Росії, то в українському Генштабі кажуть, йдеться про понад 16 тисяч загиблих. У США заявляють як мінімум про сім тисяч загиблих російських військових. У НАТО оцінюють російські втрати у тому самому діапазоні – від 7 до 15 тисяч. А на кожного загиблого – троє поранених, тож загальна цифра втрат Росії – близько 40 тисяч військовослужбовців.
«Війська йдуть колонами, ці колони вони дуже вразливі для ударів повітряних, авіаційних ударів, але це не так часто, а найчастіше для ударів з боку. І ось збройні сили України або територіальна оборона, яка має необхідне озброєння у вигляді Javelin або іншої зброї, здатної вражати бронетехніку, просто з боку розстрілюють ці колони. Другий фактор – це погана розвідка, люди потрапляють, підрозділи та частини потрапляють, потрапили в незнайому обстановку, де вони важко орієнтуються. Третій момент полягає в тому, що бойовий дух, що на військовому жаргоні називається морально-психологічний фактор, у російській армії низький, люди не розуміють, що вони роблять, по-друге, російська армія не розуміє, навіщо їх послали», – пояснює військовий та політичний експерт Юрій Федоров.
Волонтери проєкту InformNapalm, котрі вже 8 років досліджують участь російської армії у війни на території України, вважають, що дані про загиблих солдатів РФ оприлюднені Генштабом ЗСУ – досить точні. Такі висновки аналітики зробили, вивчивши повідомлення про нагородження загиблих військових.
«Російські чиновники починають піаритися на похованнях і вони починають нагороджувати поступово. І тут починають з’являтися цікаві епізоди, тому що одразу ти розумієш як працює російська бюрократична система. Наприклад, якщо російський військовий загинув, то він отримує здебільшого «Орден «Мужества» посмертно. І це буквально проходить по всіх новинах: некролог, прізвище, де загинув, як він «геройськи» загинув і посмертно нагороджений «Орденом «Мужества», – розповідає Антон Павлушко, OSINT-аналітик волонтерського спільництва InformNapalm.
Дослідивши номери нагород, аналітики дійшли висновку – загиблих російських військових тисячі. При цьому, підкреслюють, йдеться лише про тих солдатів, яких нагородили наказом ще від 3 березня. Усі наступні втрати у своєму матеріалі вони вже не враховували.
«Це значить, що до цієї дати вони встигли померти, труп встигли повернути в Росію, офіційно оформити і встигли офіційно оформити нагородження. Тобто, за 3 березня, ордени, які були видані цим наказом, скоріш за все, стосуються тих російських солдатів, які були вбиті у перші два, три, можливо, чотири дні. І от така цікава подробиця, що найменший номер, який ми знайшли – це щось на кшталт 78 000. А найбільший – 83 000. Тобто, за цей період, за наказом 3 березня, ми приблизно можемо оцінити, скільки росіяни втратили в перші дні і це буде приблизно 4700 військових загиблими», – продовжує Антон Павлушко.
Втрата мотивації
Окрема тема – мотивація російських військових в Україні. За час війни Служба безпеки України та медіа опублікували не одну розмову російських військових із рідними та знайомими в РФ. Ці розмови допомагають зрозуміти настрої, принаймні, частини російських військових в Україні.
№1
– А коли вона, блін, скінчиться?
– Не знаю. Ми сюди приїхали… у нас було чоловік 85. Зараз лишилося чоловік 30.
[...] Бачиш щодня трупи, як розриває. Або голови нема, ніг, тіла немає.
– У сенсі це українці чи це наші?
– І наших, і українців.
№2
– В нас реально не залишилося. Всі вже. З бригади останні 5 машин пригнали. Все, більше нічого немає. Порожня бригада стоїть. А було близько 100-120 машин. Ну які важкі.
№3
Наша колона залишилася, інша поїхала – розхерачили її. «Град», знову ж таки, накрив.
[...]
– Теж до медиків я підходив. Тут є медики з 66-ї або звідки там – «хрєн» зрозумій. Підходжу, говорю: так і так, з приводу обмороження. А шо, каже. У нас тільки бинти, каже, для 300-х.
[...]
Я скажу тобі так: обмороження ніг у 50% особового складу.
[...]
Тут 200-х відправити не могли нормально. Вони з нами 5 днів каталися.
«Ну уявіть собі солдатів, які змушені ночувати в окопі, не маючи можливості зігрітися, без намету, без цієї печі, біля якої можна зігрітися, вони змушені або розводити багаття, або вриватися в будинки на тих територіях, які окуповані і ось якось так перебиватися – це все природно викликає невдоволення солдатів та молодших офіцерів і в такій ситуації вони воюють досить погано», – пояснює військовий та політичний експерт Юрій Федоров.
«Все це виникло через те, що командири окремих підрозділів бояться сказати щось не те вищому начальству і повідомляють, що все добре. Звідси й виникла та проблема із строковиками, коли раптово Путін дізнався, що виявляється на війні в Україні є строковики. Звідси виникла проблема із продовольством. То, що навіть до початку бойових дій солдати стояли на кордоні, у них там були проблеми із харчуванням, постачанням і зараз це особливо гостро відчувається», – каже Руслан Лєвієв, засновник розслідувальної групи Conflict Intelligence Team.
Після місяця війни в Росії оновили цифру втрат – стверджують, що в Україні загиблих військових – тисяча триста п'ятдесят один, а поранених близько чотирьох тисяч. Чотирнадцять тисяч загиблих приписують Україні. За кілька днів до цього російське видання «Комсомольська правда», посилаючись на міноборони РФ, спочатку написало, а потім видалило новину про те, що в Україні загинуло майже 10, а поранено 16 тисяч російських військових. Послалися на атаку хакерів.
Регулярно публікують про те, що такий-то такий загинув, або такі загинули, як правило «геройськи» загинули і звичайно ж на «спеціальній операції», а не на війні, «захищаючи світ від неонацистів» кажуть. Тобто, цілком допускають публікації, репортажі про конкретні імена, але намагаються не говорити про те, скільки всього загинуло, не допускають таких песимістичних реляцій про те, що втрат багато, несемо масштабні втрати, війна кривава, такого не допускають», – продовжує Руслан Лєвієв.
Дослідники Conflict Intelligence team ведуть свій підрахунок втрат армії РФ. На даний момент вони кажуть про три тисячі вбитих військовослужбовців. У той же час, за даними українського Генштабу, за час війни в Україні вже загинуло 7 російських генералів. Командувач 29-ї армії генерал Андрій Колесніков, начальник штабу 41-ї армії Віталій Герасимов, заступник командувача тієї самої армії Андрій Суховецький. Андрій Мордвічов – командувач 8-ї армії, командир 150-ї дивізії Олег Мітяєв та генерал-майор, один з так званих «кадировців», Магомед Тушаєв. А також командувач 49-ї армії Яків Рєзанцев. Росія офіційно визнала лише смерть Суховецького.
«По всіх інших поки що жодних підтверджень не було, жодних я не знаю виписок з баз даних, жодних повідомлень про похорон генерала. А коли ховають генерала, там завжди почесний оркестр, велика процесія, тобто генералів зазвичай не приховують. Тут ми це бачили лише по одному, по решті не бачили. Мабуть іноді такий начальницький склад виїжджає на передню лінію фронту з командно-штабними машинами, з пересувними пунктами управління, щоб вирішувати «завтик» на місцях. Ну, тому що генерали, полковники отримують прочухан зверху, типу, як так, ось на ваш напрямок було поставлено ось таке завдання, а ви досі тупцюєте в одному місці, не можете наступати. І отримавши такий прочухан, начальник їде на місце, на передню лінію фронту, показує всім на місцях, як там треба воювати, куди наступати і в результаті потрапляє під обстріл, оскільки, може він сам і не користується стільниковим зв'язком, але, як правило, солдати цілком можуть, розмовляючи телефоном, цивільними радіочастотами, сказати, що ось важлива людина приїхала. Ну, і плюс, коли приїжджає начальницький склад, зрозуміло, напевно, українська розвідка і західна розвідка це бачить», – розповідає Лєвієв.
«Я вважаю, що українці провели добру роботу – знають, як виглядають командні пости та транспорт. Є досвід попередніх боїв та використання телекомунікаційної розвідки, знаходження командних постів і вони можуть, так би мовити, розпалити вогонь, та росіяни втрачають генералів. Це було в Чечні – Росія втрачала їх, коли вони вирушали на фронт. Звичайно, втрата досвідчених командувачів, а вони, якщо дані вірні, втратили таких, зашкодить. Поки йде заміна генерала, відбувається призупинення. Росіяни втрачають момент. Втрата генералів – це не щось нормальне і те, чого хочеться. Але росіяни більш толерантні у цьому питанні. Це загальмує їх менше за інші армії», – розповідає Дж. Д. Вільямс, старший дослідник міжнародної і оборонной політики Rand Corporation.
Втрата резервів
Клуби диму – це пожежа на великому десантному кораблі (БДК) російського ВМФ «Саратов» 24 березня – він затонув. Ще два БДК із пошкодженнями – спішно виходять у море. Такі кораблі використовують для перевезення вантажів, техніки та висадки десанту. Це вже типовий результат удару української армії по тилах армії агресора – але зазвичай такі удари відбуваються на суші.
«Вони захопили чи окупували територію, але по-справжньому не контролюють її. Карти, які показують на телебаченні з великими червоними зонами – там є російські війська чи проходять нею, але не контролюють. І, звичайно ж, у них важкі часи – треба придушити українські сили та увійти до ключових населених пунктів, важливих для досягнення їхніх цілей – змусити український уряд та народ здатися», – продовжує Дж. Д. Вільямс.
Ті армії, які Росія стягнула до українських кордонів, зазнають серйозних втрат. За інформацією українського Генштабу, тільки наземної техніки РФ знищено майже 4 тисячі одиниць. Інтернет-ресурс Oryx відстежує підбиті, захоплені та кинуті машини виключно по фото та відео, тому інформація неповна, але підтверджена. Лише у наземній техніці – від УАЗівів до танків та систем ППО – Росія втратила 1800 одиниць. Україна, за даними того ж таки блогу, понад п'ятьсот.
«Враховуючи розмір російських сил і кількість техніки та обладнання, яке у них залучено – це велика кількість у відсотках, але не виснажує. Звичайно ж, вони цього не планували і це матиме далекосяжні наслідки для їхньої можливості перебудовувати та відновлювати сили військових, але з огляду на втрати – вони все ще можуть продовжувати. Якщо втрати залишаться на тому ж рівні – тоді вони дістануться точки, коли не зможуть ефективно вести бої або утримувати стільки території, скільки утримують зараз», – пояснює дослідник.
Вже місяць Україна живе із щоденними російськими ракетними атаками. Їх випускають як із акваторії Чорного моря, так і з території Білорусі. За даними Пентагону, всього пусків уже понад 1200. В українській армії заявили, що ракетних ударів було близько пів тисячі. За даними агентства Reuters, близько 60 відсотків всіх випущених російськими військами ракет спрацьовують не так, як задумано.
«Коли Росія вперше використала крилаті ракети в Сирії – вони мали по-справжньому значний показник невдач – ракети збивалися з курсу. Після цього було кілька років, щоб попрацювати над цими системами. Мені здається, через місяць у США розпочали технічний аналіз і дійшли висновку, що є певний рівень відмов, помилки з наведенням, які призводять до того, що росіяни не такі ефективні у своїх ударах, як ми могли припустити. 60% звучить дуже високим показником. Але не знаючи, як вони дійшли такого висновку – не готовий говорити про те, наскільки можна довіряти цій інформації», – каже Дж. Д. Вільямс.
Кількість ракет у Російській Федерації – обмежена. Вони не мобілізували економіку. Без мобілізації економіки те, що у них на складах, – вистачить на 15, на 20 днів. А ось авіація – так. Авіація ще може працювати. Але як ви самі помітили – авіація літає вже досить рідко. Тому що ракети «Стінгер», які вам надали західні партнери, мають дуже хорошу ефективність і вони збивають російську авіацію», – вважає військовий оглядач Агіль Рустамзаде.
Росія з першого дня війни задіяла в Україні підрозділи з усіх військових округів. За даними багатьох аналітиків та повідомлень з відкритих джерел, біля Києва воюють 1-а армія з Підмосков'я, 2-а – з Самари, 5-а з Уссурійська, 35-а з Амурської області, десантники з Пскова та Костроми. У Сіверському районі у бій кинули 36-у армію та десант із Бурятії. Біля Харкова значних втрат зазнали армії з Чити, Санкт-Петербурга, Новосибірська, Мурманської області. На Донецькому напрямку – частини з Південного та Західного військових округів, а на Таврійському – армії зі Ставрополя та Владикавказу.
«Сухопутні війська Росії загалом, загальна їх кількість, плюс повітряно-десантні війська, що воюють в Україні, налічують близько 320 тисяч. Отже давайте рахувати – з 320 тисяч 200 тисяч було кинуто на війну в Україні і стратегічних цілей досягти не змогли. Отже залишилося в Росії приблизно, ну будемо рахувати, десь близько 100 тисяч боєздатних військ, які розкидані по всіх театрах, по всіх військових округах, починаючи з Далекого Сходу і закінчуючи районами та областями поблизу держав Балтії», – каже військовий та політичний експерт Юрій Федоров.
За словами експерта, перекинути всі війська в Україну неможливо, Кремль не буде повністю оголювати кордон з НАТО, та й у Середній Азії є фактор Афганістану. Зараз у Путіна дилема – оголошувати, хоча б часткову, мобілізацію чи ні.
«Ми бачимо, що вони постійно підтягують резерви, тобто вони виводили з Південної Осетії та Абхазії сили, були чутки, поки не підтверджені, про те, що виводять деякі сили з 201-ї військової бази в Таджикистані. Постійно отримуємо зараз кожен день повідомлення про те, що викликають повістками до військкомату людей навіть тих, хто давно вийшов із призовного віку, 30, 35 років, 40 і намагаються їх заманити на контракт, обіцяють там гарне грошове забезпечення. Поки що вони формують резерви, потім подивимося, цілком можуть ці резерви або кинути на якийсь один великий важливий наступ, наприклад, на Київ, може бути так, а може вони будуть використовувати їх для цієї постійної позиційної війни, коли війна перетече в таку в'ялопоточну стадію, коли відбуваються окремі позиційні локальні бої, але якихось масштабних наступів не відбувається і така ситуація може тривати місяцями і рік, запросто і водночас Росія продовжуватиме обстрілювати міста ракетами, бомбами, реактивними системами залпового вогню, калібрами, авіацією тощо. Рівняти міста з землею при цьому продовжать, тому що у плані зброї резервів цілком вистачає – і бомб і ракет – всього», – каже Руслан Лєвієв, засновник розслідувальної групи Conflict Intelligence Team
«Вони зараз підтягують резерви, збираючи їх з усієї Росії і безпосередньо вже з Далекого Сходу, з Північного Кавказу. І завдання наше – не допустити цього і якби добре працювали наші спецслужби, то на їхньому місці я б розхитував ситуацію якраз по тих районах Росії, де є проблеми. Росіяни просто не тягнуть таку величезну кількість територій, у них не так і багато військ, як для Росії. Тому вони зараз стягують усіх контрактників, усіх «срочників», яких роблять терміново контрактниками. Які, приходячи на нашу територію, або гинуть, або розбігаються і це також дестабілізує. Ті тисячі поховань, які зараз йдуть по території Росії, якраз йдуть на користь міцності України, бо чим більше ми знищимо ворогів, тим більше буде хитатись крісло під паном Путіним», – вважає ексзаступник командувача ССО (2016-2019) Сергій Кривонос.
І військові, і експерти бачать, що активність просування російської армії знизилась, а колони зменшилися. Значні сили Росія кинула на захоплення заблокованого Маріуполя, рівняючи місто із землею. Багато хто припускає, що таку ж тактику – масований обстріл, Кремль може застосувати і в інших містах, адже вже зараз українська армія відразу на кількох напрямках потроху вибиває російську армію із зайнятих позицій.
