7-й армійський корпус Десантно-штурмових військ офіційно підтвердив вихід Сил оборони з Лисівки та Сухого Яру – сіл на півдні від Мирнограду. Про це стало відомо 8 грудня. У корпусі уточнили, що цю інформацію певний час не розголошували з міркувань безпеки. Рішення назвали організованим маневром, додавши, що особовий склад перемістився на вигідніші рубежі.
Мирноград тепер з усіх сторін оточений «сірою зоною». Про це свідчить останнє оновлення проєкту DeepState 8 грудня. Армія РФ просунулася на південному фланзі Покровсько-Мирноградської агломерації, окупувавши села Лисівка, Сухий Яр, а також Ріг, Гнатівку та Новопавлівку.
Раніше виданню «Українська правда» два анонімні співрозмовники, які тримають оборону на цій ділянці фронту, розповіли, що Сили оборони відійшли з частини позицій у цьому районі декілька тижнів тому. Журналісти повідомляли, що українські захисники вийшли, як раз з району сіл Сухий Яр та Лисівка, але прориватися довелося з боями.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) спитав у ізраїльського військового аналітика Давида Шарпа.
- Чи є відхід із Лисівки та Сухого Яру правильним рішенням?
- Чи може розрізати ЗСУ «сірі клешні» навколо Мирнограду?
- Хто має утримати новий рубіж оброни у цьому районі?
– Те, що відійшли з цих двох населених пунктів Сили оборони – це добре? Напевно трохи вирівняли фронт.
– З військового погляду на мій погляд, вже досить давно було б правильним вивести сили із найбільш загрозливих ділянок, які мають ризик оточення. Ті населені пункти, які зараз перераховувалися, були найбільш проблематичними.
Ба більше, з різних неперевірених чуток повідомлялося, що вони вже були заблоковані. Дуже хочу сподіватися, що всі вийшли належним чином, а втрати були мінімальними, або їх взагалі вдалося уникнути.
Щодо Покровсько-Мирноградської агломерації дуже важливо зараз відзначити наступне: для того, щоб змінити ситуацію на краще в цілому, а не розглядаючи окремо той чи інший район Мирнограда, необхідні масштабні, скоординовані наступальні дії, аби розсунути «кліщі» навколо нього.
Будь-якої секунди може статися непоправне
Навіть на DeepState, дивлячись на «сіру зону» – а часто ситуація насправді гірша, ніж на карті – бачимо майже повне фізичне оточення тих, хто перебуває всередині (на момент розмови, згідно з DeepState, Мирноград ще не був повністю оточений «сірою зоною» – ред.). Це особливо стосується тих, хто перебуває у Мирнограді. Якщо комунікація відбувається лише дронами і майже немає наземного сполучення – ситуація вкрай погана. З військового погляду це означає, що будь-якої секунди може статися непоправне. Виправити це можна, як я вже сказав, тільки суттєвими наступальними діями.
Війна це не тільки тактичний рівень. Війна це і політика, і стратегія, і переговорний процес, і моральний стан громадян України, і захист української території, яку не можна віддавати без бою. Але, з військової погляду, важливо діяти на скорочених лініях фронту (компактніша, коротша ділянка фронту, яку легше й ефективніше обороняти. – ред.) Саме в цій ситуації оборона може бути найефективнішою.
З одного боку, витрачається менше ресурсів і менше втрат у українців, які обороняються. З іншої, навпаки – противнику складніше просуватися. Коли він не може обійти з флангів, а лінія фронту не розтягнута, тоді противник зазнає великих втрат. У результаті така оборона набагато міцніша і ефективніша.
Dиграш короткого часу може обернутися програшем
Так, вона передбачає в деяких випадках відхід з напівоточених ділянок. Але проблема таких ділянок у тому, що навіть, якщо вдається виграти якийсь час на їх утримання – втрати і ресурси будуть дуже великі. В результаті, якщо їх не вдається втримати, у противника більше шансів просунутися далі тому, що нема кому захищати ділянки оборони позаду.
Це дуже непроста дилема, через яку українське командування та політичне керівництво мають приймати щоразу дуже непрості рішення. Тут не позаздриш. Але ніколи не можна забувати, що виграш короткого часу може обернутися програшем і втратами, які призведуть до подальших наслідків. Покровсько-Мирноградська ситуація тут дуже показова у цьому випадку.
– Давиде, треба відходити чи контрнаступати? Ви вважаєте, що реально розсунути ці «клешні»? Якщо так, то де треба бити?
– Бойові дії всередині Покровська, або у Мирнограді не можуть призвести до змін. Ба навіть, такі дії, по-перше, спричиняють величезні ризики для оборонців і проблеми для тих, хто реалізовує логістику – це втрати, це шанс не довезти чи не виїхати. Вони не призводять до зміни ситуації загалом. Вони дають змогу лише утримувати ситуацію на нинішньому рівні, або, вірніше – утримувати ситуацію з поступовим погіршенням. Чи це потрібно, чи це доцільно і природно? Це вирішує українське командування.
В ряді випадків, коли були подібні ситуації, я маю на увазі охоплення і напівоточення, ставилися накази триматися до кінця – до рівня, коли обставини стають зовсім важкими. Це свідомий вибір.
– Я так розумію, що особливої перспективи оборони Покровсько-Мирноградської агломерації ви зараз не бачите. Давиде, а якщо подивитися на це з іншого боку, можливо зараз якраз українські захисники в місті виграють час для того, щоб облаштувати наступний рубіж оборони. Не дарма саме Десантно-штурмові війська тримають зараз Мирноград і забезпечують відхід із міста лінійних частин.
– Якщо ми говоримо про суто військові обставини, коли якусь територію з великими втратами утримують у дуже важкій ситуації, коли, начебто, варто відступити, то тут, мабуть, єдиним поважним поясненням є саме підготовка резерву та укріпрайонів у тилу, щоб виграти час – аби супротивник натрапив на стіну, якщо він піде далі. Але, з іншого боку, тут я не можу знати, що відбувається насправді.
Можна сказати одне, часу для підготовки укріпрайонів у тилу був. Битва за Покровськ триває понад рік, причому у важких обставинах як напівоточення – вже багато місяців.
Ще один важливий момент. Щоб рубіж, який створюють у тилу, можна було міцно утримати, недостатньо його лише збудувати. Важливо, щоб хтось цей рубіж взяв під контроль.
Якщо йдеться про сили, які обороняються в умовах напівоточення, то на них і розрахунок, що вони оборонятимуть цей рубіж.
Тут дуже важливо встигнути відвезти їх вчасно в боєздатному стані. Якщо вони підуть неорганізовано – з них мало хто залишиться. Просто нікому буде тримати той самий новий рубіж.
Я не можу знати, хто саме має його зайняти з погляду українського командування, але важливо пам'ятати про ці обставини. Якщо нема кому тримати кордон, то він тільки стане додатковим плюсом для противника, бо йому буде простіше в ньому освоїтися.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.
Форум