«Україна не програє, Росія не перемагає». Найгарячіші точки наприкінці четвертого року великої війни

Військовослужбовець 93-ї ОМБр ЗСУ «Холодний Яр» після 50 днів на позиції поблизу Костянтинівки, Донецька область, 31 січня 2026 року

Недалеко на південний схід від Куп'янська розташоване менш відоме селище з подібною назвою – Куп'янськ-Вузловий.

У листопаді 2025 року глава Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов заявив, що армія РФ захопила Куп’янськ.

Це було неправдою.

Ба більше, українські війська розгорнули контрнаступ і нині, схоже, зачищають осередки російських солдатів, що залишилися в місті.

Минулого тижня той самий Герасимов заявив, що російські сили взяли під контроль уже Куп’янськ-Вузловий.

Проблема, на яку вказували українські оглядачі і навіть російські мілітарі-блогери: російські сили не те що не контролювали селище – вони були приблизно за 10 кілометрів від нього.

Росія ще з 20 листопада 2025 року стверджує, що армія РФ захопила Куп'янськ, а на південь від нього нібито заблоковані «15 батальйонів ЗСУ». 2 грудня Путін навіть анонсував, що вже «за кілька днів» армія РФ нібито візьме під контроль Куп’янськ-Вузловий. Українське командування ці заяви заперечує. Немає і даних об'єктивного контролю на підтвердження заяв Росії.

Кремль використовує заяви про просування в Куп’янську та його околицях для когнітивної війни, йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 16 грудня. Мета такий заяв, за оцінками аналітиків, представити українські позиції як такі, що перебувають на межі краху, щоб Україна та Захід поступилися вимогам Росії.

Крім того, в ISW зазначили, що українські війська продовжують контрнаступ у напрямку Куп’янська, і навіть російські ультранаціоналістичні військові блогери визнають серйозність ситуації для російських військ.

Селище Куп’янськ-Вузловий, яке розташоване на лівому березі річки Оскіл, було окуповане армією РФ у 2022 році, однак у вересні того ж року ЗСУ його звільнили.

На тлі активізації мирних переговорів та за кілька тижнів до початку п’ятого року своєї повномасштабної війни Росія досягла більшого успіху у знищенні української електромережі та міських теплових станцій, залишаючи цивільних тремтіти від холоду під час мінусової температури, ніж у здобутті якоїсь вирішальної перемоги на полі бою.

Російські сили виснажують українську оборону на кількох ділянках уздовж лінії фронту завдовжки 1 100 кілометрів. Але вони просуваються зі швидкістю равлика – найповільнішою в будь-якій сучасній війні з часів Другої світової, згідно з новим дослідженням Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies (CSIS)., – і платять за це астрономічну ціну.

«Загалом ситуацію на фронті найкраще буде описати як «динамічну стагнацію», що означає інтенсивні бойової дії з мінімальними географічними змінами», – каже Іван Торрес, майор армії США у відставці, нині старший аналітик із питань російських збройних сил польської дослідницької групи Rochan Consulting.

Виснаження України нависає над мирними переговорами за підтримки США. Вони просунулися далі, ніж будь-які інші переговори з початку вторгнення, але залишаються затьмареними розбіжностями щодо деяких питань, зокрема територіальних.

«Україна не програє, і Росія не перемагає», – зазначив Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI), аналітичний центр у Лондоні.

Ось на що варто звернути увагу на полі бою.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чому Путін одержимий Донбасом?

Куп'янськ

Місто, де розташований важливий залізничний вузол, двічі переходило з рук у руки. Росія захопила його невдовзі після початку вторгнення в лютому 2022 року. Вже у вересні того ж року, під час масштабного контрнаступу, Сили оборони прорвали слабко підготовлені російські позиції, відбивши місто й вийшовши аж на берег Осколу.

Уже понад рік російські сили – більш численні за українські, з більшою кількістю озброєння і більшою готовністю зазнавати високих втрат – неухильно просуваються до Куп’янська Куп'янськ розділений Осколом: основна частина міста та залізничний вузол розташовані на правому (західному) березі – армія РФ наступає з боку лівого (східного) берега.і з півночі.

За оцінками російського видання «Медиазона» та російської служби ВВС, загальні втрати армії РФ за час повномасштабного вторгнення станом на кінець грудня становлять понад 156 тисяч людей – це ті, чию загибель вдалося зафіксувати поіменно із відкритих джерел. Самі автори дослідження вважають більш вірогідною іншу цифру – приблизно у 220 тисяч, отриману як оцінка надлишкової смертності серед російських чоловіків на основі реєстру спадкових справ.

Міноборони РФ втрати на війні з Україною не озвучує. Востаннє Москва називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих.

Розвідка Великої Британії 2 грудня проаналізувала дані українського Генштабу про російські втрати на війні. Відомство вказало на те, що Росія, ймовірно, втратила 382 тисяч солдат вбитими й пораненими від початку 2025 року, а загальні втрати за час повномасштабного вторгнення сягнули 1,168 мільйона.

Станом на 3 лютого 2026 року, згідно з даними Генштабу ЗСУ, Росія за час повномасштабного вторгнення в Україну втратила близько 1 242 290 своїх військових.

Київ також тривалий час не озвучував втрат, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни. Водночас президент України Володимир Зеленський на початку 2025 року в інтервʼю NBC News заявив, що від лютого 2022 року у війні Україна втратила загиблими понад 46 тисяч солдатів і близько 380 тисяч пораненими.

У вересні російські підрозділи скористалися неробочими підземними газопроводами, що проходять зокрема і під Осколом, щоб прослизнути повз українську оборону на північних околицях Куп’янська. Маневр дав противнику зачепитися за місто – невеликі групи солдатів просочувались і ховалися в підвалах та руїнах.

«Загалом ситуацію на фронті найкраще буде описати як «динамічну стагнацію»
Іван Торрес

Офіцери на місці забили на сполох, українське командування перекинуло спеціалізовані роти безпілотників і більш боєздатні підрозділи, зокрема з 2-го корпусу Національної гвардії «Хартія». До Нового року українські захисники відсунули російські позиції на околицях, поступово перерізаючи логістику, а потім почали вражати окремі позиції.

Холодна погода протягом останніх восьми тижнів уповільнила ліквідацію останніх осередків російських солдатів у Куп'янську, – повідомили українські військові, – хоча сніг і полегшує виявлення противника.

«Ми іноді не бачимо самого противника, але бачимо його слід. «Йдемо» по ньому і виявляємо, де він перебуває. Зараз погодні умови сильно впливають на піхотинців – в будівлях важко, дуже холодно», – розповів командир роти 13-ї бригади «Хартія» на позивний «Зануда» проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії.

Пошкоджені російськими обстрілами багатоповерхівки в Куп'янську, Харківська область, фото зі зйомки з дрону від 30 грудня 2025 року

Станом на кінець січня, за словами українських офіцерів, ще близько 60 російських піхотинців переховувалися в центрі Куп’янська.

Агресор не полишає спроб захопити місто, кажуть українські офіцери, які тримають там оборону. За їхніми словами, російські командири щодня відправляють підрозділи чисельністю до взводу, щоб прорвати українське оточення, і армія РФ може спробувати знову захопити Куп'янськ у найближчі тижні.

Росіяни втратили темп у цьому районі
Еміль Кастехельмі

«Повна зачистка [Куп’янська] здається складним завданням, але росіяни втратили темп у цьому районі», – зауважує Еміль Кастехельмі, військовий аналітик фінської дослідницької організації Black Bird Group.

«Я би не очікував дуже відчутних змін у цьому районі найближчим часом, – сказав він Радіо Свобода. – Цілком можливо, що в якийсь момент Україна втратить позиції на схід від річки Оскіл, але це не дозволить росіянам миттєво просунутися значно глибше через цю природну перешкоду».

Костянтинівка

Над Костянтинівкою, ще одним залізничним та автомобільним вузлом, дедалі більше нависає загроза відтоді, як торік російські війська почали витісняти українські сили з розташованого на північний схід іншого міста – Часового Яру. Це дало Росії перевагу: Часів Яр розташований на височині, що дозволяє російським силам обстрілювати та бомбардувати українську оборону згори.

Тиснучи з півдня та південного заходу, російські війська тепер загрожують трасі Т0504, що пролягає з південного заходу на північний схід, а також Н20, яка простягається на північний захід у напрямку Краматорська. Разом зі Слов’янськом вони є двома опорними пунктами Сил оборони – частиною того, що відоме як «пояс фортець» – які слугують ключовим елементом захисту частини Донецької області, що залишається під контролем Києва.

Костянтинівка, Донецька область, 12 грудня 2025 року

Поняття «пояс фортець» або ж «фортечний пояс» чи «ланцюг фортець» (англійською fortress belt) увів американський Інститут вивчення війни (ISW). Як пояснюють аналітики, вони мають на увазі чотири великі міста (Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ) та кілька містечок і селищ, що лежать з півночі на південь вздовж траси H-20 Костянтинівка – Слов'янськ. Українські сили почали будувати оборонні позиції в цих містах та навколо після того, як відбили їх у російських гібридних сил у квітні 2014 року. Довжина поясу – 50 кілометрів.

«Останні 11 років Україна витрачала час, гроші та зусилля на зміцнення фортечного поясу та створення значної оборонної промислової та оборонної інфраструктури в цих містах та навколо них», – зазначають в ISW.

За визначенням аналітиків:

  • Слов'янськ і Краматорськ утворюють північну половину фортечного поясу і служать важливими логістичними центрами для українських сил, що захищають Донецьку область.
  • Дружківка та Костянтинівка належать до південної частини оборонного поясу.

«Невдача Росії у захопленні Слов'янська у 2022 році та тривалі бої за оточення фортечного поясу підкреслюють успіх довгострокових зусиль України з укріплення міст фортечного поясу. Російські сили наразі все ще намагаються оточити фортечний пояс з південного заходу і ведуть боротьбу за його захоплення, що, ймовірно, займе кілька років», – наголосили аналітики у звіті за 12 серпня 2025 року.

«Костянтинівка… нині, ймовірно, є головним напрямком російських операцій, – каже Торрес. – Ці райони залишаються найбільш проблемними для України. Російські сили місяцями намагалися взяти в кліщі ці логістичні вузли. Бої тут характеризуються повзучими піхотними штурмами, покликаними виснажити українських оборонців, а не досягти глибокого прориву».

Костянтинівка… нині, ймовірно, є головним напрямком російських операцій
Іван Торрес

Такі «повзучі» піхотні штурми іноді називають «кротовою» тактикою, зауважує він: «Через масове поширення дронів обидві сторони – особливо російська піхота – вдалися до стратегії створення розгалужених мереж тунелів і застосування логістики «від окопу до окопу». Переміщення над землею вкрай ускладнене у світлий час доби».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Армія РФ дісталась «поясу фортець» Донбасу: чому Костянтинівка така важлива

Покровськ та Мирноград

Покровськ, який колись був головним логістичним вузлом української оборони для півдня Донецької області, уже кілька місяців зазнає постійного тиску. Російські війська – групами по одному або двоє солдатів – поступово просочувались у місто. Ця тактика спрацювала, і тепер російські війська контролюють близько 80–90% Покровська. Українське командування зараз намагається вибудувати лінії оборони на північному заході.

«Противник продовжує застосовувати тактику просування малими піхотними групами, – написав у Facebook головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, який тижнем раніше відвідав позиції на передовій за містом. – Наше ключове завдання – завдати ворогу максимальних втрат, знищити його резерви та послідовно знизити наступальний потенціал».

Пошкоджені будівлі у Мирнограді, Донецька область, на стопкадрі з відео з дрона, оприлюдненого 15 грудня 2025 року

Падіння Покровська, яке експерти називають неминучим, поставить під загрозу інші українські позиції на північному сході, зокрема, навколо міста-супутника Покровська Мирнограда, яке також значною мірою перебуває під російським контролем.

Військові 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ повідомили, що російські підрозділи стягнули до міста важку техніку та розгорнули передовий командний пункт, що свідчить про впевненість агресора у здатності утримати ці рубежі.

«Російські сили контролюють більшу частину [цих двох] міст, і хоча в окремих місцях український опір ще може тривати, міста можна вважати втраченими», – зазначив Кастехельмі, який щойно повернувся з України.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Найбільша загроза – на двох напрямках: куди Росія кине війська у 2026 році?

Гуляйполе та Оріхів

У Гуляйполі Запорізької області, на південний захід від Покровська, українська оборона частково спиралася на річку Гайчур, яка звивається через північно-східні райони міста. 28 січня експерти повідомили, що російські сили перетнули водну перешкоду і закріпились, а українські захисники намагаються стримати подальше просування агресора.

Деякі експерти зазначили, що українська оборона могла бути ослаблена через виснаження підрозділів і рішення командування перекинути ресурси для стабілізації ситуації у Куп’янську.

«Прорив у Гуляйполі був болючим, але росіяни не змогли суттєво просунутися далі», – сказав Кастехельмі.

Спалений пікап під розірваною антидроновою сіткою поблизу Гуляйполя, Запорізька область, 14 листопада 2025 року

«В умовах складної погоди та нинішнього характеру бойових дій контролювати кожен метр лісосмуг важко – аналогічна ситуація, втім, і у ворога», – написав у телеграмі російський блогер «Рибар», пов’язаний із Міністерством оборони Росії.

Після російського просування у місті українське командування терміново перекинуло загартовану в боях 225-ту окрему штурмову бригаду, щоб посилити оборону і стримати подальший наступ російських сил.

Читайте також: Чи вистоїть Гуляйполе – символ Махна і символ свободи?

Незадовго до Нового року Сирський звинуватив конкретний підрозділ – 102-гу бригаду територіальної оборони – у залишенні командно-спостережного пункту в Гуляйполі. Він зазначив, що за підсумками розслідування Військової служби правопорядку буде надана правова оцінка діям військових, зокрема, командира батальйону.

Якщо Гуляйполе буде втрачене, це стане проблемою. На захід від міста простягається відносно відкрита степова місцевість, яка не має фортифікаційних споруд і може легко долатися бронетехнікою. Це відкриє шлях російським військам для просування на захід у напрямку Оріхова, більшого міста приблизно за 70 кілометрів.

«Захоплення цього міста і прорив української оборони вздовж річки Гайчур загрожують спроможності України обороняти Оріхів», – підсумовує Торрес.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Висоти поки за нами» – 81-ша бригада про активізацію армії РФ на схід від Слов’янська

Кам'янське та Запоріжжя

Набагато менше уваги – як з боку України, так і з боку Росії – приділяється поступовому просуванню російських військ вздовж траси Е1015, що прямує на північ уздовж берегів того, що раніше було Каховським водосховищем.

Каховську греблю було знищено у червні 2023 року, коли вона перебувала під російським контролем.

На світанку 6 червня 2023 року стало відомо про часткове руйнування греблі Каховської ГЕС. Українська влада звинуватила у підриві греблі російські окупаційні сили, які захопили, замінували і контролювали гідроелектростанцію від 24 лютого 2022 року.

Російська окупаційна адміністрація натомість стверджувала, що це ЗСУ вночі обстріляли і пошкодили греблю Каховської ГЕС.

Численні експерти заявляли, що руйнування греблі відбулося, найімовірніше, через закладення великої кількості вибухівки на ГЕС, яку контролювали війська РФ.

Служба безпеки України 1 жовтня 2025 року повідомила про заочне висунення підозри російському генералу Володимиру Омельяновичу, начальнику штабу угруповання «Днепр» армії Росії, заявивши, що саме він командував підривом греблі Каховської гідроелектростанції.

Наприкінці грудня 2025 року агресору вдалося просунутися на північ від міста Кам’янське вздовж траси, що веде до Запоріжжя.

«Теоретично вони можуть створити більше проблем у найближчі місяці, якщо місто опиниться в зоні досяжності малих дронів, – сказав Кастехельмі. – У середньо- і довгостроковій перспективі ситуація в Запоріжжі може розвиватися у тривожному напрямку, але окремі локальні, тактичні невдачі зараз ще не означають, що загальна ситуація рухається до масштабної кризи».