Доступність посилання

15 Грудень 2017, Київ 23:57

Олімпіада в Сочі лякає світ сусідством із «гарячим» Кавказом


Прага – У Росії повідомили цього тижня, що ісламські бойовики вже спланували здійснити напади у 2014 році на зимову Олімпіаду в російському Сочі. Ця інформація з’явилася майже відразу після того, як один із американських дипломатів запропонував використати цю спортивну подію як засіб тиску на Москву, щоб вона відійшла від визнання незалежності відколотих від Грузії регіонів. А чимало критиків заявляє, що рішення про Олімпіаду в Сочі по сусідству з нестабільним Кавказом було помилкою, яка небезпечна можливим спалахом нової напруженості в регіоні.

Коли Володимир Путін, тоді ще президент Росії, їхав до Гватемали три роки тому, щоб особисто сприяти виборові Міжнародним олімпійським комітетом місця зимових Олімпійських ігор 2014 року саме на користь Сочі, російський керівник запевняв, що Ігри в Сочі будуть «безпечні, приємні і незабутні».

Може, нинішній прем’єр Росії вже й шкодує, що таке обіцяв. Нині довкола Олімпіади в Сочі не лише повідомляють про ісламських бойовиків, котрі готуються до своїх акцій, але й лунають заклики використати цю подію як засіб тиску на Росію.

Грузія активно закликає світ до бойкоту цих Ігор; до цього додається нестача фінансів для будівництва спортивних споруд у Сочі. Виглядає так, що ці зимові Ігри в Сочі, ймовірно, стануть одними з найбільш суперечливих в історії Олімпіад.

Помилка Путіна?


Російський політичний аналітик Микола Петров каже: «Я боюся, що Путін, пропонуючи це та беручи таким чином на себе відповідальність за зимову Олімпіаду 2014 року, зробив дуже серйозну помилку».

Російський Національний олімпійський комітет перебуває у складній позиції після оголошення Федеральною службою безпеки Росії інформації про спроби бойовиків напасти на Сочі, щоб таким чином викликати підстави для скасування цих Ігор.

Мальовничі місця чорноморського курорту сусідять із неспокійними і гарячими через можливі напади ісламістів регіонами Кавказу. Тут Москва веде боротьбу з повстанцями ось уже 15 років.

Грузія і її прихильники невдоволені


Також майбутні Ігри привернуть увагу до іншого конфлікту – напруженості у стосунках між Москвою і Тбілісі. Грузія наполягає на бойкоті цих Ігор, бо їй не подобається, що визнана Росією самопроголошена Абхазія, що за якихсь 20 кілометрів від Сочі, стала дешевим місцем розселення будівельників олімпійських об’єктів, а російських туристів Москва планує на час Ігор розмістити саме на абхазькому узбережжі.

Про це каже й експерт із проблем Кавказу з Вашингтона Том де Ваал: «Росіяни будуть використовувати Олімпіаду для сприяння Абхазії. Російські туристи будуть зупинятися там. Ясно, що західні країни будуть почуватися щодо цього незручно».

А Курт Волкер, колишній посол США в НАТО, а нині чільний радник вашингтонської Атлантичної ради, незалежного політологічного центру, закликає світ використати Олімпіаду в Сочі як засіб блокади Абхазії та Південної Осетії і ослаблення впливу Росії у цих відколотих від Грузії регіонах.

Бойкот непродуктивний, та боротьба триває


Але експерти кажуть, що така постановка питання контрпродуктивна. Попередні бойкоти Олімпіад із політичних мотивів мали дуже слабкий ефект, нагадують вони.

Але супротивники Ігор у Сочі не полишають своєї боротьби. Чимало представників народу адигів, або черкесів, що нині розкидані по всьому світу, є одними з найактивніших прихильників перенесення зимової Олімпіади з Сочі до іншого місця.

Якраз у 2014-му виповнюється 150 років із того часу, як російська армія винищила в околицях Сочі і в усьому регіоні 300 тисяч черкесів. До сьогодні у світі це не визнано як акт геноциду.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG