Доступність посилання

ТОП новини

Ризики для України від «незачищеної» агентурної мережі Москви


(Рубрика «Точка зору»)

Після трьох років війни Росії з Україною ще більш різко постає питання, як довго агресія Москви буде продовжуватись. Але поки не відбулося жодного показового суду, щоб всі побачили, що чекає на зрадників, окупантів, диверсантів, сепаратистів, колаборантів, агентів Путіна і резидентуру ФСБ, громадян України важко переконати в тому, що злочинці отримають по заслугах.

Щоденна інформація з українсько-російського фронту протистояння – загиблі і поранені, страждання простих людей, що опинилися під окупацією та проблеми переселенців, які втекли від «русского мира», щоразу переконують у тому, що толерантність і поблажливість до ворогів може обернутися поразкою державності, якщо все так продовжуватиметься й далі.

Нині склалася ситуація, котра дуже подібна до тієї, що була в Києві у 90-і роки. Коли у всіх на слуху були діяння бандитських «бригад».

Кияни добре знали клички лідерів бандформувань, котрі в міських районах вводили свої правила беззаконня.

Але якимсь дивним чином дуже довго перебували поза увагою силових органів.

І лише тоді, коли їх почали одного за одним «ліквідовувати» та заповнювати дорогими пам’ятниками їм перші ділянки столичних цвинтарів, усе почало потроху стухати.

Так само пересічні українці бачать, що у Верховній Раді, в різних ешелонах управління Україною та бюрократичному апараті діє агентурна мережа Росії.

Ця агентура постачає ресурси на окуповані території, підтримує прозорість кордону з захопленими землями, закріплює функціонування банків агресора в Україні і забезпечує безвізовий режим з Росією.​

Акція біля російського консульства у Харкові. 23 березня 2016 року
Акція біля російського консульства у Харкові. 23 березня 2016 року

Кадровий резерв Партії регіонів нікуди не подівся

Під час правління Януковича вся ця агентура дуже себе розкрила, адже вони думали, що прийшли назавжди.

А це був фактично увесь вищий склад Партії регіонів та велика частина обласних і районних активістів на місцях.

Та після перемоги Майдану-2 це питання було чомусь поступово «спущено на гальмах».

Що дало можливість значній частині соратників колишнього президента перемістилися до новостворених партій з цілком благозвучними назвами, і знову легально зайнятися колишньою «політичною діяльністю».

Політична карикатура Олексія Кустовського
Політична карикатура Олексія Кустовського

Тому чекати на спробу реваншу кадрів Партії регіонів, як би вони тепер не називалися, можна у будь-який сприятливий для намірів Москви момент.

Оскільки ні поглядів своїх, ні цілей вони не змінили, лише притихли і замаскувалися до певного часу.

Неоголошена війна Кремля спонукала кожного в Україні зробити вибір – з ким він.

Вибір українців – це демократія, свобода і Європейський союз. Але цей вибір потрібно захистити.

Сила Москви у тому, що її агентурна мережа в Україні настільки розгалужена, що не завжди потрібно присилати професійних шпигунів, коли є готові кадри на місцях.

Ці кадри в українському політикумі і соціумі готові підключитися, реалізовуючи втручання Росії у майбутні парламентські і президентські вибори.

Кремль готовий використати кримінальні елементи для своїх цілей

У хід може піти залучення не тільки відверто проросійських політиків та агентів впливу московської церкви, а й організованих злочинних груп.

Які використовуються в Україні для просування інтересів Росії та в ролі інструментів розвідувальної діяльності і політичного впливу.

До цього переліку можна додати і «тітушок». Варто пригадати, як в місті Дніпрі були залучені до антиукраїнських акцій «спортсмени».

Кагебістський режим в Росії широко користується по всьому світу своїм впливом на кримінальні елементи.

Але в Україні цей вплив ще більш небезпечний, оскільки зв’язки між злочинними угрупованнями двох країн постійно використовуються Москвою для вирішення своїх «специфічних» завдань на українській території.

Кремлю не важко через своїх агентів впливу в Україні, розплачуючись «чорним налом», активізувати антиукраїнські сили, коли в Росії вважатимуть, що настав найбільш вдалий момент для підриву української державності.

Тому необхідно перекрити будь-які можливості для незаконного фінансування Росією деструктивних сил в Україні та постійно відслідковувати потенційні групи ризику, які путінський режим здатен використовувати у своїх інтересах.

А це означає, що російські банки та інші фінансові структури Росії не мусять мати можливості переміщати, відмивати і накопичувати кошти в Україні.

Адже коли не буде фінансування, то це набагато зменшить ризики залучення «тітушок» та інших кримінальних елементів для провокування протиправних і незаконних дій.

Московське «гібридне православ’я» розпустило свої «щупальця» по всій Україні

Якщо Путін переконається в тому, що застосовуючи військовий тиск йому не вдасться примусити Київ піти на фатальні для нього поступки, то він може зробити свою основну ставку на створення турбулентності в середині самої України.

При цьому він вкотре опиратиметься на можливості московського «гібридного православ’я», яке розпустило свої «щупальця» по всій українській території.

Пікет біля Києво-Печерської лаври в зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ. 13 серпня 2014 року
Пікет біля Києво-Печерської лаври в зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ. 13 серпня 2014 року

Росія постійно використовує підконтрольні їй релігійні громади в Україні, роблячи вигляд, що вона є захисником християнських цінностей, для своїх підривних цілей.

Тут важливо пам’ятати давню українську історію. Коли, завдяки підривній роботі московської церкви серед козацької старшини, не всі козацькі полковники підтримали гетьмана Івана Мазепу, ввергши цим Україну в століття мороку бездержавності.

Тоді російські церковники спромоглися переконати частину козаків, що не можна виступати проти своїх же православних, і що потрібно підтримати «православного царя».

Тепер же, РПЦ, діяльність якої в радянські часи була підпорядкована КГБ, а тепер ФСБ, взагалі б не мала більше продовжувати свою підривну діяльність в Україні.

Пікет біля Київської міської держадміністрації з вимогою заборонити хресну ходу УПЦ (Московського патріархату). Київ, 18 липня 2016 року
Пікет біля Київської міської держадміністрації з вимогою заборонити хресну ходу УПЦ (Московського патріархату). Київ, 18 липня 2016 року

Адже Кремль постійно використовує свою «православну» церкву для проросійської пропаганди і розвідувальних цілей.

А застосовуваний Росією «православний фундаменталізм», покликаний просувати агресивну релігійну винятковість стосовно інших християнських спільнот, заперечуючи основні принципи демократичного суспільства і правової держави.

Проблема посилюється ще й тим, що у попередні роки РПЦ спромоглася набудувати величезну кількість храмів, організовуючи російські парафії скрізь по Україні.

Таким чином Кремль отримав численну церковну агентурну мережу, яка досягає найглибших прошарків суспільства – сім'ї.

Зумівши перевернути з ніг на голову тяжіння українців до моральних християнських цінностей.

Цінностей, що колись підривали радянську систему, а тепер імітація яких підступно використовується Москвою для досягнення своїх інтересів.

Відбити військову агресію Кремля і унеможливити його відверте втручання в справи України стане можливим лише за умови, коли вдасться виявити й нейтралізувати агентів впливу і агентурні мережі Москви.

Які, подібно раковим пухлинам, проникли у політичні, економічні, релігійні і соціальні структури Української держави.

Якщо ж агентура Росії продовжуватиме свою деструктивну діяльність в Україні, то, досягти не тільки миру, а й мінімальної стабілізації на українських теренах буде неможливо.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG