«13 тисяч євро за звинувачення в маніпулятивних скороченнях... Французький журналіст Поль Морейра, автор суперечливого фільму «Україна: маски революції», слід вважати, не любить критики. 5000 за зіпсовану репутацію, ще стільки ж – на публікацію спростування та 3000 відшкодування судових витрат. Таким є присуд паризького суду за його позовом до української журналістки Анни Чесановської, яка переклала два інтерв’ю до фільму – Андрія Білецького та Ігоря Мосійчука», – розповідає у своїй статті для видання «Тиждень.UA» колега Анни Чесановської-Жайяр, українська журналістка у Франції Алла Лазарева.
Судові слухання за позовом режисера-документаліста Поля Морейри до української журналістки Анни Чесановської-Жайяр відбулися 29 червня в Парижі. Інтернет-видання рясніють публікаціями про цю справу і про рішення суду. Напередодні стало відомо, що українська журналістка оскаржила рішення суду.
Для слухачів програми «Свобода сьогодні» Анна Чесановська-Жайяр розповіла, в чому суть справи:
– Суть цієї справи дуже проста, тому що вона полягає саме у свободі слова. Я написала статтю, де я розкритикувала репортаж Морейри, «Україна: маски революції». Оскільки я перекладала два інтерв’ю (з української на французьку мову для документальної стрічки режисера Поля Морейри – ред.), я помітила, що були там деякі маніпуляції в плані монтажу, тобто він відібрав тільки ті кадри, які підходили під його концепцію, його вже вироблену думку, і він саме їх поставив. Тобто, це є маніпуляція, це така необ’єктивна подача інформації, про що я й написала.
Це було моє слово проти його слова, тобто проти слова журналіста, в якого там нагороди і все таке інше, який працює у Франції, і проти журналістки української, яку тут ніхто не знає
Морейра подав на мене в суд за те, що він вважає, що маніпуляції немає, що це все наклеп, і, на жаль, в суді не вдалося довести, що маніпуляція була, оскільки у нас не було на руках оригінальних відео, тобто повних відео цих інтерв’ю, і також мого оригінального перекладу. Відтак це було моє слово проти його слова, тобто проти слова журналіста, в якого там нагороди і все таке інше, який працює у Франції, і проти журналістки української, яку тут ніхто не знає.
– Чи є реальні шанси на перемогу від оскарження рішення суду, після того, як справа отримала розголос?
– Шанси на перемогу завжди є, просто треба над цим більше попрацювати. Мій адвокат попросив в адвоката Морейри надати всі ці кадри, і ми сподіваємося, що він їх надасть. Будемо доводити, що маніпуляція все ж таки була.
– Українська громада «Об’єднання українців у Франції» оголосила збір коштів на адвокатську підтримку. Чи є також французькі спонсори, які хотіли б допомогти, адже йдеться про великі суми?
– Французи, в принципі, не в курсі цієї справи, тому що вона не розголошувалась тут у медіа, і я навіть не знаю, чи варто її розголошувати у ЗМІ тут, у Франції, тому що французькі журналісти прекрасно знають, хто такий Морейра, що він собою становить. А привертати увагу французької публіки до журналіста, репортаж якого вже давно всі забули – тому що це ми пам’ятаємо, українці, про цей репортаж, бо він нас вразив, він нас шокував, а тут він, в принципі, пройшов непоміченим. Тому нагадувати, писати про це – зробить йому безкоштовну рекламу, і я вважаю, що він того не вартий. Тому французи не в курсі, але французькі друзі, які мене знають, вони мобілізуються також.
– В ухвалі суду йдеться, що цей документаліст Поль Морейра отримує 5 тисяч євро за зіпсовану репутацію. Отже, можна сказати, що його репутація таки зіпсована тепер, тобто до нього тепер інакше ставляться? Чи це лише таке формулювання?
Він собі зіпсував репутацію без мене, його навіть у відомому виданні Charlie Hebdo назвали «корисним ідіотом», інші видання його назвали «маніпулятором-пропагандистом»
– Ну, насправді, він собі зіпсував репутацію без мене, тому що ще до моєї статті багато французьких саме журналістів його критикувало, його навіть у відомому виданні Charlie Hebdo назвали «корисним ідіотом», інші видання його назвали «маніпулятором-пропагандистом», тобто, я вважаю, що це такі образи більш серйозні, ніж просто маніпуляція в монтажі. Просто він вибрав таку собі жертву, як на нього, більш вразливу, і він хоче помститися саме так, тобто через цей процес показати, що він все ж таки мав рацію, він хотів, напевно, щоб хтось за це заплатив, він вибрав найуразливішу людину за його думкою.
– Що для України означає ця справа? Які вона може мати наслідки?
– По-перше, якщо Морейра «відбілить» свою репутацію, так чи інакше через цей судовий процес – це буде означати, що він «мав рацію» зробити таку справу. Це перше. Також треба дивитися не лише на наслідки, але й на те, що про це кажуть. Це судове рішення – що воно говорить про нас, про українців? Треба просто зрозуміти, що у Франції Україну мало знають, ця суддя була загублена в цій справі, тому що вона не розуміє, що в нас діється, тому їй було важко сказати, хто там мав рацію – я, він. Їй було дуже цікаво, до речі, чи є там у нас «фашисти, які панують над Україною і взяли все в свої руки».
Нам треба більше говорити про Україну, звісно, треба також заторкувати болючі теми, про які ми не хочемо говорити, тому що боїмося. Треба пояснювати, тому що поки що в Європі це пояснює тільки російська пропаганда
Це також, я вважаю, недоробок наш – журналістів, політиків. Тобто, нам треба більше говорити про Україну, звісно, треба також заторкувати болючі теми, про які ми не хочемо говорити, тому що боїмося. Наприклад, про той самий «Правий сектор», наприклад, про батальйон «Азов», про націоналізм. Тобто, треба пояснювати, тому що поки що в Європі це пояснює тільки російська пропаганда.
Ми, українці, настільки боїмося говорити на цю тему, що ми мовчимо, а коли ми мовчимо, інші говорять про нас те, що хочуть. Тут дійсно треба працювати над нашим іміджем, показувати Україну, щоб люди знали про Україну, без табу. Я думаю, що це все ж таки один із дзвіночків того, що Україну мало знають, мало розуміють, і нам треба ще дуже-дуже багато працювати.
Прем’єра фільму «Україна: маски революції» відбулася 1 лютого 2016 року на французькому телеканалі Canal+. У стрічці, присвяченій подіям в Україні у 2013-2014 роках, які призвели до зміни влади в країні, висловлюється думка про те, що «Україна стала пішаком у геополітичній грі Сполучених Штатів проти Росії», а ультраправі націоналістичні угруповання диктують свою волю Верховній Раді і уряду. Перед прем’єрою посольство України в Парижі просило Canal+ не показувати фільм, адже він «дає хибне уявлення про події в Україні». Керівництво каналу відмовилося виконати це прохання.
Сам режисер відповів на зауваження європейських журналістів та українського посольства у своєму блозі. Він написав, що його фільм-розслідування суперечить загальноприйнятій картині, і що в мережі інтернет зустрівся із різким запереченням.
