Доступність посилання

14 Грудень 2017, Київ 19:55

Сергій Наумчик

Після перемоги у 1917 році так званої «Великої жовтневої соціалістичної революції» (більшовицького перевороту – ред.) у проголошеному СРСР встановилися заборони – категоричні і не дуже – на те, що в демократичних країнах було нормою. Покарання за порушення було різне. За ті, що «не дуже», можна було отримати догану на роботі, за більш серйозні – втратити роботу. Дуже серйозні заборони загрожували в'язницею чи навіть смертною карою. Перерахуємо те, що залишалося під забороною і після певної лібералізації радянського устрою, коли на ХХ з'їзді КПРС у 1956 році були засуджені сталінські репресії. Список цих заборон далеко не повний.

1. Ви не мали б ділитися почутим на хвилях Радіо Свободи

Формально слухати «голоси» заборонялося, але якщо ви поділилися почутим зі знайомим або колегами – ви могли потрапити під статтю «Антирадянська агітація і пропаганда». Цей «особливо небезпечний злочин» передбачав позбавлення волі аж до 7 років і заслання до 5 років (всього – 12 років).

При цьому в СРСР не продавались приймачі в діапазонах 13, 16 і 19 м, на яких важко «глушити». На заглушку «радіоголосів» витрачалися великі кошти, точний розмір яких визначити неможливо, адже використовувалася техніка різних відомств (зокрема, військова).

Сергій Ханженков та його приймач, 2013 рік
Сергій Ханженков та його приймач, 2013 рік

2. Ви не могли прочитати твори десятків письменників, репресованих радянською владою

Головліт (Головне управління у справах літератури та видавництв) СРСР періодично видавав «Зведений список книг, які підлягають виключенню з бібліотек і книготорговельної мережі» (у 1960 році цей перелік складав два томи). Практика заборони діяла аж до 1991 року.

3. Ви не могли проводити вуличних акцій

У 1968 році семеро радянських громадян вийшли на Красну площу в Москві, щоб протестувати проти вторгнення військ країн Варшавського договору до Чехословаччини. Через кілька хвилин їх схопили, побили і відвезли у відділки, а пізніше репресували (кого позбавили волі в таборі, кого відправили на примусове психіатричне лікування).

Плакат російською мовою «Окупанти, йдіть додому!» на вулиці чеського міста Плзень у день вторгнення в Чехословаччину військ країн Варшавського договору, 21 серпня 1968 року
Плакат російською мовою «Окупанти, йдіть додому!» на вулиці чеського міста Плзень у день вторгнення в Чехословаччину військ країн Варшавського договору, 21 серпня 1968 року

4. Ви не могли вільно поміняти радянські рублі на долари, фунти, франки. Загалом – на жодну валюту

Придбання або продаж іноземної валюти вважалися кримінальним злочином, за який передбачалося позбавлення волі на термін від 2 до 15 років, а з 1961 року були і смертні вироки.

Так, у 1961 році в Москві кілька «валютників» на особисту вимогу 1-го секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова були засуджені до страти, вирок було виконано.

Микита Хрущов, Москва, 1960 рік
Микита Хрущов, Москва, 1960 рік

5. Ви були повністю позбавлені економічної свободи

Торгівля була монополією держави. Заборонялося перепродувати речі дорожче, ніж ви їх придбали, – це називалося «спекуляцією» і каралося Кримінальним кодексом. Але так званий «чорний ринок» в СРСР існував, а КДБ і міліція періодично виловлювали «фарцовщиків», які отримували, як правило, незначне покарання. Ті, хто налаштовував підпільне виробництво, отримував серйозні терміни ув'язнення.

6. Ви не мали можливості слухати популярні на Заході музичні групи

Диски Pink Floyd, Led Zeppelin, Deep Purple в РРФСР не видавалися, їхні композиції не транслювали по радянському телебаченню і радіо. Хоча траплялися винятки. Звичайно, диски проникали до СРСР і були на «чорному ринку», однак тут могла вступати в дію стаття «спекуляція» Кримінального кодексу.

Led Zeppelin
Led Zeppelin

7. Якщо ви єврей і хотіли помолитися, відповідно до релігії предків, ви не могли відвідати синагогу

Свобода совісті (так називалася в СРСР свобода віри) формально гарантувалася Конституцією, але організований молебень за іудейським обрядом був можливий тільки в декількох синагогах Москви і Ленінграда. В інших містах СРСР спроба спільної молитви прирівнювалися до «сіоністської діяльності», що було тотожним діяльності «антирадянській».

Ба більше – слово «синагога» перебувало під цензурною забороною. У культовому фільмі «Діамантова рука» героїня Нонни Мордюкової каже – «Ваш чоловік таємно відвідує коханку», тоді як на зйомках фільму вона сказала – «відвідує синагогу». Позашлюбні зв'язки в СРСР суперечили «моральним принципам будівельника комунізму», однак в дилемі «синагога або коханка» радянська цензура вибрала, як вона вважала, «менше зло».

Синагога в Креві, 27 серпня 2016 року
Синагога в Креві, 27 серпня 2016 року

8. Ви не могли молитися відповідно до релігійних традицій, якщо належали до баптистів, «Свідків Єгови» та інших «нетрадиційних» релігій

Ці релігійні течії розглядалися як секти, організатори подібних релігійних громад переслідувалися. Формально за подібну діяльність стаття в Кримінальному кодексі була відсутня. Однак віруючі використовували релігійну літературу, видану чи на Заході, або в «самвидаві», і цього було достатньо, щоб було застосовано статтю КК про «антирадянську діяльність».

9. Ви не могли придбати «Біблію»

В СРСР Святе Письмо офіційно не видавалося (тільки дуже обмеженим накладом його випускала Патріархія РПЦ, видання купити звичайній людині було неможливо).

Виставка рукописів Василя Сьомухи, Пружани, лютий 2016 року
Виставка рукописів Василя Сьомухи, Пружани, лютий 2016 року

10. Ви не могли належати до категорії осіб, яких пізніше почали назвати «сексуальними меншинами»

У радянському Кримінальному кодексі існувала спеціальна стаття за «мужолозтво», максимальний термін покарання – 5 років (до 1934-го – 8 років).

Найбільш відомий в СРСР ув'язнений за цією статтею – кінорежисер Сергій Параджанов (засуджений у 1974 році на 5 років). При цьому арешту і суду передувала записка голови КДБ України Федорчука на ім'я 1-го секретаря ЦК КПУ Щербицького, в якій перераховувалися факти захисту Параджановим дисидентів, заклики до «свободи творчості», свідоцтва «політичної ненадійності» Параджанова. Особливу увагу КДБ привернув Параджанов після виступу в Мінську в 1971 році на прем'єрі свого фільму, де критикував політику партійного керівництва в кінематографі.

Сергій Параджанов. Фото Юрія Мечитова, 1986 рік
Сергій Параджанов. Фото Юрія Мечитова, 1986 рік

11. Ви не могли висловити незгоду з економічною політикою керівництва СРСР

Тотальний дефіцит елементарних речей (починаючи від туалетного паперу до легкових автомобілів) був предметом невдоволення і, звичайно, щоденного обговорення. Однак обурення, висловлене публічно, могло коштувати свободи.

Черга до прилавку в магазині «Подмосковье»
Черга до прилавку в магазині «Подмосковье»

12. Ви не могли порівнювати радянський режим із фашистським

Досі кількість жертв більшовицьких репресій на території колишнього СРСР залишається предметом суперечок (Солженіцин говорив про 60 мільйонів жертв комунізму у всесвітньому масштабі), але рахунок йде, безумовно, на мільйони. Однак радянська людина не мала права робити будь-які порівняння радянського ладу з іншими тоталітарними режимами.

Розкопки на околиці Мінська, в Куропатах, 1988 рік
Розкопки на околиці Мінська, в Куропатах, 1988 рік

13. Ви не могли давати негативну оцінку Леніну та іншим радянським вождям, а також КПРС

Особистість Леніна була у всіх сенсах недоторканною. Точно так само, ви не могли критикувати діяльність комуністичної партії та її керівників. У Конституції була стаття 6, яка визначала керівну роль КПРС (скасована в 1990 році). Можна було висловити критику в бік окремих керівників-комуністів не дуже високого рангу, але не пов'язуючи це з діяльністю самої компартії. Інакше ви ризикували потрапити під ту ж саму статтю КК «Антирадянська агітація і пропаганда».

14. Ви не могли малювати політичні карикатури, якщо у них фігурувала радянська, а не «капіталістична» дійсність

Так, у липні 1959 року головний інженер Інституту проектування об'єктів енергетики А. Достанко був засуджений за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда» за те, що посилав у радянські газети карикатури на радянський лад у техніці фотомонтажу.

Що цікаво – ви були обмежені і через образотворче мистецтво та «комуністичні» почуття. Малювати Леніна на пропагандистських плакатах, стендах і так далі мали право тільки ті члени Спілок художників СРСР, яким це було дозволено спеціальною комісією, куди входили представники партійних органів.

Карикатура, знайдена в архіві документів ОУН, що були закопані у бідоні. На ній зображено Сталіна у вигляді чорта і підпис: «Каже Федь до Богдана / Наш вождь зажурився, / Бо у партію рабів / Ніхто не зловився»
Карикатура, знайдена в архіві документів ОУН, що були закопані у бідоні. На ній зображено Сталіна у вигляді чорта і підпис: «Каже Федь до Богдана / Наш вождь зажурився, / Бо у партію рабів / Ніхто не зловився»

15. Ви не мали можливості звернутися до керівників урядів західних країн із критикою радянського керівництва

Формально листуватися з іноземцями не заборонялося, проте пошту відстежувало і перевіряло КДБ.

16. Ви не мали права зв'язатися з кореспондентом The New York Times, The Guardian або якоїсь іншої західної газети, дати їм інтерв'ю або передати матеріали

Матеріал повністю на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG