Рамазан Алпаут
В інтерв'ю російському виданню «Експерт Online» президент Татарстану Рустам Мінніханов заявив, що Україна практично нічого не зробила для покращення життя кримських татар. Журналісти проекту Радіо Свобода «Idel.Реалії» запитали в українських експертів і активістів про те, чи згодні вони з думкою Мінніханова.
Бездіяльності України Рустам Мінніханов протиставив якісь успіхи Росії, яка анексувала півострів Крим, кажучи, що зараз Москва робить реальні кроки для розвитку кримських татар.
«А Україна, великою мірою, для кримських татар нічого не зробила. А що вона зробила? Нічого. А зараз у великій програмі Криму, я знаю, є підтримка кримських татар. Сьогодні кримськотатарська мова є державною мовою республіки», – зазначив він.
Але статус державної, як показала нинішня російська практика, зовсім не панацея в питанні захисту мови. Нагадаємо, татарська мова є державною в Татарстані, але Рустам Мінніханов не зміг нічого протиставити бажанню Москви скасувати обов'язковість викладання цієї мови як державної. Крім того, татарську тепер в Татарстані можна не вивчати навіть як рідну, для цього достатньо вибрати іншу, в тому числі російську, в цій іпостасі. Татарська стрімко втрачає популярність, Москва посилює русифікацію навіть в цьому сильному етнічному регіоні.
Слід зазначити і те, що Мінніханов посилається і на конкретні питання, коли говорить про дискримінацію кримських татар – як до анексії півострова Росією, так і після. Зокрема, він порушує питання повернення земель кримським татарам і звинувачення в їх самозахопленні.
«Кажуть: самозахоплення» ... Але ця земля належала їм, вони повернулися на свою землю», – констатує президент Татарстану.
Звинувачували в самозахопленні не тільки тих, хто хотів побудувати будинки там, де жили їхні предки століттями, а й тих, хто починав бізнес в Криму.
Історія з кримськотатарськими об'єктами громадського харчування на горі «Ай-Петрі» досить яскраво демонструє цю проблему. Тоді ці об'єкти називали незаконними, що, згідно з українським законодавством, є злочином. Тому бізнес кримських татар піддавався тиску з боку силовиків.
Однак український історик, координатор «Таврійської гуманітарної платформи» Андрій Іванець вважає, що слова президента Татарстану – це всього лише елемент інформаційної війни.
У 1992 році було підписано Бішкекський договір, відповідно до якого різні країни колишнього СРСР повинні були фінансувати повернення кримських татар на історичну батьківщинуАндрій Іванець
«На жаль, слова Мінніханова – це елемент інформаційної війни, в якій Татарстан використовується Кремлем проти України. У 1992 році було підписано Бішкекський договір, відповідно до якого різні країни колишнього СРСР повинні були фінансувати повернення кримських татар на історичну батьківщину. З моменту проголошення незалежності України в 1991 році фінансова частина облаштування кримських татар повністю лягла на плечі однієї України, яка перебувала в 1990-і роки в дуже складній ситуації. Хоча не Україна депортувала кримських татар, але оскільки це корінний народ, то Україна, звичайно, фінансувала процес облаштування корінного народу на своїй батьківщині з 1991 року до моменту анексії», – зазначає експерт.
Право на самоорганізацію
За словами історика, Україна створила умови, в яких кримські татари змогли реалізувати своє право на самоорганізацію.
Одним з найяскравіших моментів дискримінації в окупованому Криму є заборона діяльності органів національного самоврядування кримських татарАндрій Іванець
«Саме в незалежній Україні розгорнули свою діяльність Меджліс кримськотатарського народу і Курултай кримськотатарського народу. На сьогоднішній день одним з найяскравіших моментів дискримінації в окупованому Криму є заборона діяльності органів національного самоврядування кримських татар», – підкреслює Іванець.
Історик зазначає, що слова Мінніханова про те, що Україна нічого не робила, а Росія робить кроки з розвитку кримськотатарського народу, звучать некоректно на тлі рішення Міжнародного суду ООН про необхідність відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу. За його словами, Росія цинічно ігнорує рішення суду і право корінного кримськотатарського народу на самоорганізацію.
Російська влада визнала Меджліс кримськотатарського народу «екстремістською організацією» і заборонили його діяльність.
Експерт вважає, що Україна повинна була робити ще більше для кримських татар: «Звичайно, озираючись назад, ми розуміємо, що потрібно було робити більше в плані посилення інтеграції та підтримки кримських татар. Але і те, що було зроблено, було серйозним кроком, який допомагав кримським татарам подолати наслідки геноциду, вчиненого комуністичним режимом. Мається на увазі і депортація, і тривале утримання в місцях депортації кримських татар», – резюмує історик.
Не згоден з Мінніхановим й український політолог Павло Подобєд.
«До анексії Криму Росією частка кримських татар в структурі населення півострова становила близько 12%, українців – 24%. Яке було становище кримськотатарської громади? Таке ж, як і української. Київ намагався не втручатися в гуманітарну політику півострова, сподіваючись обійти таким чином «гострі кути» російсько-українських відносин. На практиці це означало, що і кримські татари, і українці в стосунках з місцевою владою могли розраховувати тільки на себе. У всьому Криму було всього кілька шкіл з повним освітнім циклом українською і кримськотатарською мовами», – каже експерт.
За словами Подобєда, складна ситуація спостерігалася і в питанні отримання землі для будівництва культових споруд. Експерт зазначає, що Київ закривав очі на ці проблеми, вірячи, що, віддаючи ініціативу місцевої влади в Криму, запобігає «сварки» з Москвою.
Чим закінчилася ця ганебна політика русофільства – всім добре відомо: немає ні дружби з Москвою, ні Криму. Але Україна ніколи не переслідувала кримських татарПавло Подобєд
«Чим закінчилася ця ганебна політика русофільства – всім добре відомо: немає ні дружби з Москвою, ні Криму. Але Україна ніколи не переслідувала кримських татар. Не було викрадень, тортур, облав у будинках і масових судових процесів», – каже він.
На думку політолога, на «руках» України немає крові кримських татар, тому, як зазначає він, дивно чути якісь зауваження від Мінніханова, який «за час свого правління віддав Москві все: від державної мови до суверенітету».
«Мінніханов увійде в історію як людина, яка перетворила Республіку Татарстан в Татарську область ПФО. Слухняний і безхребетний гробокопач татарської нації не має права міркувати про долю чужого народу», – резюмував Подобєд.
Нова Україна
Арсен Жумаділов, директор Кримського інституту стратегічних досліджень та радник голови Меджлісу кримськотатарського народу, також сприйняв слова Рустама Мінніханова негативно.
«До 2014 року Україна мало робила не тільки для кримських татар, а й для етнічних українців. Це була держава, яка працювала на вузьке коло певних еліт, які використовували країну як свою ресурсну базу. Починаючи з 2014 року, всі громадяни України, незалежно від етнічної приналежності – кримські татари, українці, росіяни чи євреї, – будують цю державу спільно. Це – держава, яка працює на своїх громадян. Те, що до 2014 року не було зроблено багато, це так. Але в цьому ми не звинувачуємо український народ. Ми розуміємо, що український народ так само, як і кримськотатарський, був жертвою того, що відбувалося. Під час революції ця ситуація змінилася», – зазначає кримськотатарський активіст.
Якщо Російська Федерація вважає, що своїми подачками вона може змінити ставлення кримських татар до себе, то вона дуже сильно помиляєтьсяАрсен Жумаділов
За його словами, Росії не вдасться заручитися підтримкою кримських татар: «Якщо Російська Федерація вважає, що своїми подачками вона може змінити ставлення кримських татар до себе, то вона дуже сильно помиляється, тому ми не виставляли Крим на торги, де той, хто більше дає, той і бере. Зараз цього немає і цього не буде ніколи», – попереджає Жумаділов.
На думку радника голови Меджлісу кримськотатарського народу, ключовим у вирішенні питання його народу є територіальне самовизначення на півострові.
Наше самовизначення на цій землі є ключовим для визначення статусу цієї територіїАрсен Жумаділов
«Ми визначаємо те, де ми хочемо бути, з ким ми хочемо бути, не на основі того, хто яку подачку нам дасть, а на основі визнання наших прав від А до Я. У тому числі на основі визнання того, що ми – корінний народ і що ми самовизначаємося на цій землі, а не якийсь ефемерний кримський народ, наше самовизначення на цій землі є ключовим для визначення статусу цієї території. Так ось Російська Федерація цього не визнає, і не визнає в силу самої філософії побудови цієї держави. Українська держава це визнає, і ми крок за кроком рухаємося у бік того, щоб це визнання втілилося в певну нормативну форму, що дозволить нам ефективно захищати наші права», – резюмує Жумаділов.
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Idel.Реалії»
